С Ю Пахомов - Інформаційно-інтелектуальна складова глобальної конкуренції нові явища і тенденції - страница 1

Страницы:
1 

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

УДК 339.9:316.32

С. Ю. Пахомов,

доцент,

кафедра міжнародного менеджменту, ДВНЗ «Київского національного економічного університету імені Вадима Гетьмана»

ІНФОРМАЦІЙНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА СКЛАДОВА ГЛОБАЛЬНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ: НОВІ ЯВИЩА І ТЕНДЕНЦІЇ

В статті розглядаються особливості та ключові фактори сучасного етапу глобалізації, серед яких особливе місце посідає інформатиза­ція та інтелектуалізація світогосподарських процесів. Значну увагу приділено дослідженню наслідків інформаційної революції, а також її негативних та позитивних проявів для різних країн світу.

Ключові слова: глобалізація, інформатизація, фінансова лібералі­зація, віртуалізація.

В статье рассматриваются особенности и ключевые факторы совре­менного этапа глобализации, среди которых особенное место при­надлежит информатизации и интеллектуализации мирохозяйствен­ных процессов. Особое внимание уделено исследованию последствий информационной революции, а также её позитивных и негативных проявлений для разных стран мира.

Ключовые слова: глобализации, информатизация, финансовая ли­берализация, виртуализация.

This article deals with peculiarities and key factors of modern stage of globalization, among which particular position belongs to informatization and intellectuation of world economic processes. It emphasizes analysis of consequences of informational revolution, and its positive and negative aspects for different countries.

Key words: globazization, informatization, financial liberalization, virtualization.

Поняття глобалізації отримало розповсюдження з 1980-х ро­ків. Хоча саме явище як таке, що відбулося, відноситься до сім­десятих років. Вважається, що ґрунтовно використовував цей тер-

© С. Ю. Пахомов, 2010

62мін у своїх працях американський соціолог Р. Робертсон. Вихід його статей завершився виданням книги під назвою «Глобалізація».

За виключно зовнішніми, поверхневими ознаками глобаліза­ція представлена виробництвом, що приймає всесвітні масштаби в своїх єдиних принципах і підходах; надзвичайною (порівняно з попереднім станом) відкритістю світу; домінуванням фінансів над виробництвом і стрімкою всесвітньою фінансовою інтеграці­єю, інформаційною революцією та Інтернетом, чия всесвітня ме­режа росте фантастичними темпами; щонайширшим (майже по­всюдним) визнанням на планетарному просторі як базових цінностей демократії, прав людини, неприйнятність агресії, при­гноблення, геноциду і т.д.

У результаті як би затверджується розуміння глобалізації як системного геоекономічного, геополітичного і геогуманітарного явища, що впливає на всі сторони життя, і що надає могутній де­монстраційний ефект. При цьому характерною межею глобаліза­ції виступає і наростаючий, по суті, тотальний процес залучення до глобалізації всіх країн.

При поглибленні аналізу глобалізації виявляється внутрішня логіка, і вирішальною обставиною виявляється збіг її у часі зі вступом країн світового авангарду (ОЕСР) до початкової фази постіндустріалізму. Причому в цьому співпадінні, а вірніше, — в поєднанні, — зосереджена і сила, і слабкість глобалізації; і її ве­личезні досягнення, і наймасштабніші ризики. Адже саме той факт, що постіндустріальний стан властивий не всім, а лише од­ному з світів (західному), а також? у якійсь мірі? — азіатському — є саме в умовах планетарного єднання джерелом ассиметрії, хворобливих дисбалансів, лих, криз, екологічних катастроф, і на­віть таких явищ, як тероризм і всесвітній антиглобалізм.

Але загалом глобалізація була б неможлива без досягнень За­ходу, — і перш за все, — у сфері інформаційних і комунікацій­них технологій.

Зріла економічна глобалізація може відбуватися тільки на ос­нові нових інформаційних і комунікаційних технологій. Передові комп'ютерні системи дозволили застосовувати нові ефективні математичні моделі для управління фінансовими потоками, і зро­били можливими високошвидкісні трансакції. Складні телекому­нікаційні системи зв' язали фінансові центри по всьому світу в режимі реального часу. Управління в такому режимі дозволило фірмам працювати по всій країні, і по всьому світу. Транснаціо­нальні виробничі мережі товарів і послуг теж підживлюються постіндустріалізмом, оскільки вони спираються на інтерактивнусистему комунікацій, і передачу інформації, щоб гарантувати зворотний зв' язок із споживачами і координувати децентралізо­ване виробництво і розподіл. Інформаційні технології відіграють також життєво важливу роль у функціонуванні всесвітньої сис­теми швидких великомасштабних перевезень товарів і людей, що здійснюються повітряним транспортом, морськими лініями, заліз­ницями і автострадами. Завдяки інформаційним системам, які направляють і програмують потоки товарів і транспортні марш­рути, а також автоматизованим системам, процеси завантаження-розвантаження стали більш ефективними. Інтернет же став тех­нологічним каркасом для нового типу глобальної фірми, мереже­вого підприємства періоду кінця 90-х рр.

Хоча в глобалізації виражений раціоналізаторський початок, у своїй основі глобальні ринки є продуктом сил (технологічних зрушень, революцій в області засобів зв' язку, нових фінансових інструментів, міграційних процесів) об' єктивних. Причому, об' єктивно-стихійний характер процесу затрудняє впорядкування феномена, а також робить життєво необхідним введення гло­бальної стихії в певні рамки.

Економічну глобалізацію можна також трактувати як безпе­решкодне переміщення капіталів, товарів і послуг, універсаліза­цію господарського життя. Роблячи економічний простір однорід­нішим, вона служить найважливішою передумовою трансформації сучасного світу як цілісності.

Найдинамічніше глобалізаційні процеси в економіці розвива­ються за рахунок фінансів і транснаціональних корпорацій. Саме ці феномени виступають локомотивами таких процесів, що сто­суються суті глобалізації, як інтернаціоналізація і транснаціона-лізація.

Розвиток комп' ютерних і комунікаційних технологій за останні тридцять років зіграв найбільшу роль у величезних об' ємах зростання і збільшенні швидкості міжнародних фінансо­вих операцій. Ці технології дозволили пропонувати велику кіль­кість і асортимент продуктів по дешевій ціні, здійснюючи всі операції при цьому в режимі реального часу, оскільки торгівля відбувається двадцять чотири години на добу по всій земній кулі. Сучасні комп' ютерні технології дуже полегшують складні розра­хунки ризиків, пов' язаних з торгівлею найбільш хитромудрими продуктами, особливо деривативами. Створенню обширних все­світніх комунікаційних інфраструктур з метою полегшити здійс­нення фінансових операцій будь-якого роду сприяли також і при­ватні банки, і фінансові корпорації.

Характерною рисою і сутнісною ознакою глобалізації є ін­телектуалізація виробничих і, ширше, економічних про­цесів. Інтелект все більшою мірою виявляється домінуючим чинником і по його значущості в технологічних процесах, і по критеріях економічної і соціальної ефективності.

Значним, звичайно, тут є лише прогрес провідних країн. Мова йде про розвиток інтелектуальних продуктивних сил, про формування значного по розмірах нематеріального багатства в інноваційно-інформаційній сфері, що швидко росте.

Так, у США витрати на інформаційні технології в 1970—1980-і роки зростали в середньому щорічно на 20—25 %, а в 1990-х — приблизно на 30-35 %. Частка капіталовкладень у них у загаль­ному об' ємі приватних інвестицій у машини і устаткування вирос­ла з 6—8 % у 1970 р. до 9—12 % — у 1980 р., 34—38 % у 1998—1999 рр., або з 1,8 % ВВП в 1983 р. до 3,5 % в 1995 р. і 4,5 % у 1999 р. У країнах ЄС і Японії питома вага відповідних витрат у ВВП збільшилася в 1995—1999 рр. більш ніж у 1,5 разу.

У результаті інформаційної революції, що швидко наби­рає темпи, одночасно відбуваються два процеси — різке зни­ження цін на товари і послуги, пов' язані з сучасними техно­логіями, і стрімке розповсюдження інформаційних техно­логій у виробничих системах, і у сфері домашнього побуту. По розрахунках американського дослідника Дж. Б. Делонга, протягом життя одного покоління в 1970—1990-і рр. ціна комп' ютерів (і напівпровідників) знизилася більш ніж у 10 тис. разів[1].

Найдостовірнішим показником інтелектуалізації, що при­скорюється, є розповсюдження Інтернету. Всі останні роки во­но росло величезними темпами. Так, число користувачів Ін-тернетом виросло з 3 млн в 1993 р. до 100 млн в 1997 р., приблизно 200 млн у кінці 1999 р. По інших, можливо повні­ших, оцінках, цей показник склав вже близько 300 млн осіб у квітні 2000 р. Порівняємо: щоб число регулярних користувачів радіоприймачами досягло 50 млн чоловік, було потрібно при­близно 40 років (з часу винайдення радіо). Показник 48 млн для телебачення складався 13 років, а для Всесвітньої павути­ни близько 4 років. Потік інформаційного обміну в Інтернеті практично подвоюється кожні 100 днів, що в рік перевищує 700 %.

Особливо великих успіхів досягли США, які в кінці 1990-х років володіли приблизно 40 % комп' ютерної потужності світу, а по кількості комп' ютерів на одного зайнятого і по частці сімей, що використовують Інтернет, вони в 2—3 рази перевершували Японію і країни Західної Європи. Якщо на долю Німеччини і Ве­ликобританії в 1998—1999 рр. доводилося приблизно по 10 % світового випуску програмних продуктів, то на США близько 2/3. По існуючих оцінках, 4/5 усіх Інтернет-сторінок у світіамериканські.

Базові чинники глобалізації хоч і є вирішальними у форсуван­ні її процесів, проте глобалізація не могла б відбутися, якби її двигунами не були економічні і політичні власті, і, в першу чер­гу, уряди, особливо уряди країн Великої сімки і, по суті підлеглі їм, міжнародні інститути, перш за все, Міжнародний валют­ний фонд, Світовий банк і Світова торгівельна організація. Ці агенти, що формують взаємозв' язані стратегічні курси, формува­ли механізми дерегулювання економічної діяльності (починаючи з фінансових ринків), здійснювали лібералізацію міжнародної тор­гівлі, вирішували питання приватизації підприємств суспільного сектора (що часто продаються дешево іноземним інвесторам). Відповідна політика проводилася Сполученими Штатами з 1970-х рр.; на початку 1980-х вона набула поширення в Європей­ському Співтоваристві, і незабаром стала домінуючою в більшос­ті країн світу.

З урахуванням фіксації ролі всіх цих позаекономічних чинни­ків, важливо, — як для розуміння природи глобалізації, так і для вироблення стратегії оптимізації глобальних процесів, — визна­чити співвідношення в них об' єктивного і суб' єктивного.

Очевидно, що чинники зовнішньої дії, — будь вони з боку держав, або з позицій міжнародних організацій, — не тільки різ­номанітні, але і мають різну природу. З позицій класифікації мож­на виділити, щонайменше, наступні лінії їх впливу на світову економіку у напрямі її глобалізації.

По-перше, це лінія забезпечення панування певної ідеології, що має відповідні теоретико-концептуальні підстави. Стосовно ситуації, пов' язаної з нинішнім етапом глобалізації, — це ідео­логія неолібералізму (тобто відродження забутого було в 30-х — 70-х роках XX століття лібералізму), представлена з най­більшою повнотою науковою школою, а потім і практикою монетаризму.

У зв' язку з цим нагадаємо, що в доглобалізаційний період па­нуючою ідеологією було кейнсіанство, націлене на внутрішнє макроекономічне і інституційне облаштування економіки, і до­статньо нейтральне по відношенню до стимулів зовнішньоеко­номічної експансії. При цьому довгий час вона (ця ідеологія) бу­ла адекватна інтересам бізнес-еліти, оскільки основні доходи країни отримували за рахунок розвитку потенціалу країни, і зов­нішньоекономічні успіхи, або ж невдачі були у вирішальному ступені похідні від внутрішніх успіхів.

Положення радикально змінилося, коли з одного боку, від­булося разбалансування фінансової сфери, і світ відчув сплеск спекулятивних сил, що перехлинули через економічні кордони, а, з іншого, услід за цим, з' явилися у провідних держав і, перш за все, у США, інформаційно-фінансові інструменти, що доз­воляють країнам світового авангарду отримувати нечувані до­ходи перш за все за рахунок зовнішньої фінансової експансії, причому іноді, за допомогою віртуалізації фінансового про­стору, тобто буквально «з нічого». У цій ситуації інтересам великого бізнесу високорозвинутих країн більше відповідало дерегулювання і, в ширшому контексті, безмірна лібералізація. Кейнсіанство, орієнтоване в середину країни, виявилося пере­шкодою на цьому шляху; першість перейшла до неолібераль­них підходів, а концептуально, до монетаризму. Втім, це не за­важало, коли це вигідно, використовувати країнам Заходу кейнсіанські рецепти.

По-друге, це лінія активізації на підтримку великого бізнесу урядів і різного роду впливових неурядових організацій. У хід пішов прямий і непрямий тиск, стали широко використовуватися маніпулятивні можливості засобів масової інформації, а то і така могутня зброя зомбування і спокуси, як метатехнології маніпуля-тивного характеру. В міру зростання фінансової потужності, суб' єктами тиску у напрямі дерегулювання ставали і крупні кор­порації, особливо ТНК.

По-третє, важливим напрямом формування і підштовхування глобальних процесів стало інституційне облаштування світового економічного простору.

Таким чином, можна впевнено стверджувати, що інформацій­на складова в сучасній глобальній конкуренції, при всій своїй вір-туальності, надає суттєві переваги тим, хто нею володіє. Водно­час така ситуація несправедливої конкуренції і відриву реальної економіки від економіки з надуманими перевагами, рано чи піз­но, неминуче приведе до кризових наслідків.

Література

1. Петрачков А. М. Современные ТНК: Учебное пособие для инос­транных студентов. К., 1989.

2. Доповідь Генерального секретаря ООН Кофі Аланна // Хроніка ООН, — 2002. — № 1. — С. 19.

3. Дзеркало тижня. — 22 вересня 2007 р.

Статтю подано до редакції 14.10.09 р.

УДК: 339.97

О. В. Гончарова,

аспірантка,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНОЇ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ І ГЛОБАЛЬНІ ВІЙНИ

Стаття присвячена розгляду проблеми глобальної дестабілізації і глобальним війнам, а саме — висвітленню основних дискусійних питань. Представлено порівняння основних акторів глобального управління, недоліків їх створення та функціонування і можливих шляхів вирі­шення в сучасних глобальних умовах.

Ключові слова: глобальна дестабілізація, глобальні війни, конкуренція, транснаціональні корпорації, глобальна економіка, міжнародні ринки.

Статья посвящена рассмотрению проблемы глобальной дестабилиза­ции и глобальных войн, а именно — дискуссионным вопросам. В статье представлена сравнительная характеристика основных актеров глобаль­ного управления, недостатков в их создании и функционировании и во­зможных путей усовершенствования в глобальных условиях.

Ключевые слова: глобальная дестабилизация, глобальные войны, конкуренция, транснациональные корпорации, глобальная экономи­ка, международные рынки.

This article is dedicated to the problem of global destabilization and global wars. Namely to main questions that are discussed nowadays. In this article I also described and compared main actors of global management, their activity, drawbacks of creating and functioning and possible ways of their improvement in present global conditions.

Key words; global destabilization, global wars, competition, multinational companies, global economy, global market.

Актуальність дослідження. В кінці 80-х — на початку 90-х рр. ХХ ст. людство перейшло від постглобальної до глобальної стадії розвитку. Нова стадія характеризується властивими лише їй проб­лемами: в сучасній економіці існує проблема глобальної деста-

© О. В. Гончарова, 2010 68


[1] Delong J. B. The Price of Computers Has Fallen More Than Ten Thousand-Fold in a Single Generation. Berkeley. 1999; Ouah D. T. Growth and Wealth Creation in the Weightless Knowledge-Based Economy. Brussels. 07.10.1998. Якщо ж виходити із ціни стандартного персонального комп'ютера в розрахунку на одиницю пам'яті жорсткого диску, то дослі­джуваний показник в 1983-1995 рр., по деяким даним, можливо, знижувався навіть вдві­чі та втричі швидче на 80-90 % у рік (Иноземный В. Fin de siecle // Свободная мысль — ХХІ. — 1999. — № 7. — С. 9).

Страницы:
1 


Похожие статьи

С Ю Пахомов - Вектори конкурентоспроможності та їх зміни в сучасному глобальному середовищі

С Ю Пахомов - Диверсифікація факторів конкурентоспроможності

С Ю Пахомов - Інформаційно-інтелектуальна складова глобальної конкуренції нові явища і тенденції