О В Вартанова - Ідентифікація компетенції підприємства на основі аналізу циклу знань - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 005.7: 005.94

Вартанова О.В.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ КОМПЕТЕНЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ЦИКЛУ ЗНАНЬ

Визначено необхідність ідентифікації компетенції. Розглянуто структуру циклу знань підприємства та визначено місце стратегічної компетенції у ньому. Запропоновано процедуру ідентифікації стратегічної компетенції на основі аналізу циклу знань підприємства. Рис. 3, дж. 5.

Ключові слова: активи, ідентифікація, знання, кодифіковане знання, компетенції, підприємство, цикл соціального навчання, формалізація.

Постановка проблеми. 90-і роки були відмічені виникненням ресурсного підходу до стратегічного менеджменту або підходу, заснованому на спроможностях. Згідно цьому підходу, конкурентні переваги підприємства базуються на певних стійких ключових компетенціях. Ключові компетенції (відмінні спроможності) - це комбінація ресурсів і внутрішнього потенціалу, які є унікальними для кожного підприємства і породжують його конкурентні переваги, створюючи споживчу вартість, що оцінюється клієнтами. Серед усієї сукупності питань щодо формування компетенції одним з найбільш важливим залишається її ідентифікація. Це пов'язано з тим, що в основі формування компетенції часто знаходяться неявні знання, які складно ідентифікувати, оцінити і перетворити у наявну форму. Також важливим моментом є визначення того, які саме знання і активи формують компетенцію підприємства.

Аналіз останній досліджень і публікацій. Незважаючи на численні спроби ідентифікації компетенції і її складових серед зарубіжних вчених [1-3], практичне використання даної концепції залишається ілюзорним. Наприклад, Койн у своїй статті "is your core competence a mirage?" висловлюється таким чином: "Небагато менеджерів змогли використати ключову компетенцію на ринку і ще менше - створити стратегічну компетенцію з нуля. В дійсності, вони були невпевнені, що взагалі розуміють, що конкретно розуміється під ключовою компетенцією... це - як міраж: дещо вселяє надію, проте опиняється просто піском, коли підійдеш ближче" [2]. Таким чином, методологія визначення і вимірювання стратегічної компетенції знаходиться на стадії свого становлення.

Більш детальне дослідження змісту компетенції підтверджує цю точку зору. Компетенція може зникнути при близькому розгляданні. Більш ретельне дослідження компетенції часто виявляє, що вона не є ні специфічною, ні стійкою, ні приносить функціональності ані споживачу, ані універсальних характеристик підприємству. Тому ми вважаємо, що успішна ідентифікація компетенції досягається у процесі результативності виявлення і отримання неявних знань. Ці знання складно отримати, оскільки заволодіння ними перетворює їх на явні, що створює дві важливі проблеми: робить їх або непрезентабельними, або такими, що легко підлягають імітації. Це змушує з обережністю ставитися до емпіричного підходу до ідентифікації компетенції. Проте іншого підходу до ідентифікації компетенції дотепер немає.

Мета дослідження полягає у розробці процедури ідентифікації компетенції шляхом визначенні складових циклу знань підприємства.

Виклад основного матеріалу. Оскільки компетенція є результатом управління знаннями, саме знання лежать в основі виникнення компетенції. Тому ідентифікація компетенції має здійснюватися шляхом аналізу усіх явних і неявних знань, що знаходяться в розпорядження у підприємства. Аналіз знань надає змогу визначити носіїв знань, шляхи їх витягання та перетворення у наявну форму, напрями руху знань всередині підприємства, можливість передачі знань і досвіду. Саме ці процеси є основою виникнення та подальшого розвитку компетенції підприємства.

Аналіз неявних знань, які містяться в розпорядженні підприємства, шляхів їх передачі та перетворення їх у необхідну користувачу форму здійснюється за чотирма напрямами передачі знання, що у сукупності складають цикл знань на підприємстві (рис. 1). Серед процесів передачі знань, які у сукупності складають цикл знань підприємства, нами виділено місце виникнення стратегічної компетенції. Вона знаходиться в області не кодифікованих і непоширених знань, на перетині процесів соціалізації і екстерналізації знань. Саме розвиток цих процесів та напрямів руху знань дозволяє ідентифікувати та сформувати компетенцію, а також здійснити подальший її розвиток та ефективне використання.

КОМБІНУВАННЯ

(В) Поширення у світі, (С)

Явне знання       наприклад, шляхом Текстове

освіти знання

Свідомо кодифіковане

Несвідомо кодифіковане

Встановлення причинно-наслідкових зв'язків

(A)

Індивідуаль­не знання

СОЦИАЛІЗАЦІЯ

Передача прихованого

Отримання навичок в процесі роботи

(D) Приховане

Непоширене

Поширене

Дифузія (поширення)

Парадигма

Дискретне навчання

знання

знання

Рис. 1. Цикл знань підприємства [3]

Соціалізація (socialization) - це процес передачі прихованого знання від одного співробітника до іншого. Така передача знання здійснюється без використання мови, шляхом, наприклад, спостереження однієї людини за іншою. Цей невербальний процес відіграє важливу роль в японських компаніях.

Екстерналізація (externalization) - процес перетворення прихованого знання у наявне. Цей вид перетворення здійснюється за допомогою незвичного використання язика, різних метафор, аналогій тощо.

Комбінування (combination) - традиційний спосіб передачі явних, кодифікованих знань від однієї особи іншій за допомогою книг, лекцій, журналів, періодичних видань, інформаційних технологій.

Інтерналізація (internalization) - перетворення явного знання в приховану форму, наприклад, за допомогою практичного виконання якої-небудь діяльності: навчання дією (learning by doing).

Послідовна реалізація цих процесів створює цикл знань підприємства. Оскільки знання створюються тільки індивідуумами, роль підприємства полягає у тому, щоб облегшити його створення, підтримуючи цей процес на індивідуальному рівні. Ключовим моментом управління знаннями є стимулювання процесу передачі знань, який полягає у перетворенні індивідуальних знань на організаційні шляхом діалогу, дискусії, обміну досвідом і безпосереднього спостереження.

Розгляд напрямів руху знань у циклі знань підприємства знаходиться в основі розробки процедури ідентифікації компетенції підприємства. Дана методика основана на моделі руху інформації всередині підприємства і між підприємствами Боїсотa [3].

Концептуальною основою структурування знань та їх руху всередині підприємства і між підприємствами є простір С. Він формується за двома напрямами: кодифікація, тобто ступінь, до якого інформація може бути зжатою і вираженою у явній формі (звичайний текст є більш кодифікованим, ніж зображення, а числова інформація - у більшому ступень, ніж висловлювання); і дифузія, тобто ступінь розповсюдження інформації між певною кількістю агентів, якими є співробітники підприємства. Теорія Боїсота описує умови, в яких нові знання можуть бути структуровані і розповсюджені як всередині підприємства, так і за його межами, і дозволяє інтегрувати їх у динамічну модель навчання.

Кодифікація знань включає витягання інформації, яка міститься в головах працівників підприємства, і яку складно виразити у наявній формі, її структурування з метою зниження рівня її складності. Це дозволить матеріалізувати неявні знання, тобто перетворити їх на основу дляформування компетенції. Ці дії сприяють більш тривалому використанню інформації, її швидкому і широкому розповсюдженню.

Виходячи з перспектив ресурсного забезпечення підприємства, технологія може розглядатися як інформаційні активи, втілені в предметах, документах, умах окремих осіб, тобто як особливий тип знання.

Цикл соціального навчання. Нові знання переміщуються у просторі С по круговій траєкторії, як показано на рис. 2. Цикл соціального навчання (SLC - social learning cycle) включає, окрім кодифікації і дифузії два інших типи діяльності, необхідних для ефективного навчання: абсорбцію і сканування. Абсорбція - це рух вниз по простору С, при якому кодифіковані знання перевіряються і використовуються на практиці і поступово засвоюються тими, хто навчається. З часом подібне навчання створює значний обсяг накопичених не виражених словами знань і досвіду. Сканування -це рух вліво по простору С, при якому отримані знання впливають на формування виключних здібностей у предметній області. Поєднання отриманих таким чином знань із накопиченим обсягом некодифікованої інформації є індивідуальним процесом, який не є автоматичним і є універсальним, і кожен раз здійснюється особливим чином. Іноді такі спроби поєднання інформації надають можливість розуміння стратегічної компетенції. Витягання виключних знань зі всього масиву накопиченої інформації створює новий вид знання, що віддзеркалює рух від неявних розповсюджених знань у правому куту простора С до тих же неявних знань, проте вже розповсюджених в нижньому куту цього простору.

Кодифіковані знання

Некодифіковані знання

Диффузія (поширення)

Вирішення проблеми

Абсорбція

Сканування

Нерозповсюджені знання

Розповсюджені знання

Рис. 2. Цикл соціального навчання

Ці приклади є індикаторами імовірних можливостей і загроз, які залишаються прихованими, проте повинні бути витягнуті назовні в процесі креативного вирішення проблем. Якщо подібні виключні висновки зароджуються в головах робітників підприємства, вони повинні присвятити свій час і зусилля для їх структурування і кодифікування певним чином - рух уверх по простору С, що породжує новий цикл соціального навчання.

Якщо кодифікація і дифузія усувають недоліки, то абстракція і сканування, напроти, можуть створювати підприємницький ризик у зв'язку з тим, що нові знання, що надходять до простору С, будуть руйнувати цілісність існуючих інформаційних активів підприємства, незалежно від того, наскільки вони були захищеними від дифузії (типовими бар'єрами дифузії є патентування, економія за рахунок масштабу і секретні коди). Шумпетер назвав цей процес "творчим руйнуванням".

Цикл соціального навчання - цілеспрямована діяльність, яка потребує відповідних ресурсів. Розглядання циклу соціального навчання надає розуміння того, що необхідно підприємству для збереження и оновлення технологій протягом часу і зв'язків у нижньому лівому куті простору С, де знання є найбільш неявними і проява нових знань породжує (спричиняє) нові проблеми. Цикл соціального навчання демонструє важливість об'єднання нових і вже існуючих знань всередині підприємства, безумовно, якщо організація знань є важливим для підприємства.

Стратегічна компетенція і простір С. Ефективне управління технологіями передбачає знання, де слід розмістити інформаційні активи і організаційні зв'язки, які з'єднують їх в просторі С. Згідно з визначенням і ключовими характеристиками стратегічної компетенції, вона займає нижню ліву область простору С. У цьому зв'язку, компетенцією можуть вважатися технології, що з'єднані організаційними процесами. Іноді ці процеси з'єднують різні підрозділи підприємства і, в той же час, різні технології. Як і технології, організаційні зв'язки обмежуються дією циклу організаційногонавчання. З одного боку, вони описують не виражену словами координацію дій членів команди; в той же час, вони є непохитними перед внутрішньо організаційними правилами або кодифікованим регулюванням галузі. Рух організаційних зв'язків простором С придає їм стабільності і сприяє подальшій дифузії. Стабільність, проте, може іноді ставати перешкодою. Якщо вона досягнута, інерція може перешкоджати майбутньому розвитку підприємства і розвитку компетенції і стати причиною нездатності підприємства пристосуватися до обставин, що змінюються.

Дослідження структури простору С та його основних елементів надає теоретичну базу для ідентифікації компетенції підприємства, виникнення якої здійснюється на основі визначення типів знань і навчання, які виникають у просторі С. Розпізнавання елементів знання та напрямів їх руху у просторі С надає змогу встановити умови виникнення компетенції та її основні джерела. Простір С є абстрактною моделлю, проте використання концепції простору С може бути застосовано для визначення стратегічної компетенції підприємства. Особливо важливим є розпізнавання існуючих неявних знань, особливо тих з них, які не можуть бути з легкістю імітовані та використані конкурентами, тобто таких знань, які й лежать в основі стратегічної компетенції підприємства. Таким чином, дослідження простору С та його складових надало змогу розробити методику ідентифікації стратегічної компетенції на основі концепції простору С.

Ідентифікація стратегічної компетенції здійснюється на основі узагальнення експертних оцінок, отриманих в результаті застосування групових методів витягання знань, або групової роботи секцій.

Відповідно до завдання ідентифікації компетенції, основними цілями роботи секцій є: визначення технологій і ключових зв'язків у просторі С;

визначення способів усунення розбіжностей про значущість даних, отриманих про ресурси знань і джерела компетенції та їх важливість.

До ключових умов ефективної роботи секцій слід віднести:

високий освітній рівень учасників в сфері технологій і ноу-хау, які є предметом розглядання; всебічне розуміння змісту і чинників успіху ключових технологій і ноу-хау підприємства; достатність часу для виконання усіх етапів дослідження.

При цьому учасників робочих секцій слід підбирати таким чином, щоб у групі були присутні експерти з різним рівнем освіти, різними поглядами на проблему, що вирішується, різним рівнем теоретичної підготовки, досвіду і кваліфікації, оскільки суперечливі погляди на розміщення знань у просторі С і визначення зв'язків між ними вже є цінною інформацією, проте ці розходження у поглядах не повинні бути наслідком незнання. Усе це повинно знайти відображення у складі учасників секції.

Робота в секції складається з п'яти етапів:

1. попередня підготовка;

2. уведення у роботу секції;

3. вставлення ключових зв'язків;

4. графічне відображення технологій і зв'язків між ними;

5. обговорення і інтерпретація результатів.

Підготовку до роботи секції зазвичай проводять один або два лідери підприємства. Загальну послідовність роботи секцій з ідентифікації стратегічної компетенції подано на рис.

3.

Рис. 3. Загальна послідовність роботи секцій з ідентифікації стратегічної компетенції

На етапі попередньої підготовки необхідно вирішити такі завдання:

1. Вибір рівня укрупнення технологій;

2. Розділення технології на найбільш значущі складові;

3. Вибір спрямованості складання графіків;

4. Вибір учасників секції.

Вибір рівня укрупнення технологій. Технології можна розглядати на різних рівнях укрупнення. Наприклад, телефон може розглядати як один технологічний елемент більш широкої комунікаційної технології, іншими елементами якої можуть бути перемикачі на телефонній станції. Або ж телефон може розглядати як окремий технологічний пристрій, який, у свою чергу, може бути розбитий на дрібніші складові елементи. Першим кроком в роботі секції є вирішення, який рівень укрупнення буде більш прийнятним у кожному конкретному разі. Проте слід зазначити, що ідентифікацію компетенції, за визначенням, має прагнути до розукрупнення технологій. Необхідним є точне і спільне розуміння як технології, так і рівня її укрупнення. Наш досвід підказує, що більш обґрунтованим є розглядувати технології на рівні, де її можна розглядати як окремий процес або систему. Це дозволяє виділити окремі її елементи, які є джерелом компетенції.

Розділення технології на значимі складові елементи. Після визначення рівня укрупнення технології наступним кроком є розділення технології на ряд складових елементів. Наприклад, якщо розглядати технологію як процес, вона складається з ряду елементів. Зазвичай, кожен елемент полягає, у свою чергу з ряду технологій. Наприклад, технологія виробництва волокна могла б складатися з наступних елементів: очищення, змішування, подрібнення, фільтрація, прядіння, промивання, сушка, створення волокна, освітлювання, обробка паром.

Ми виявили, що після правильного вибору рівня укрупнення технології, робота над розбиттям технології на складові елементи, не представляє особливої складності. Проте не менш важливою є досягнення узгодження у визначенні цих елементів (етап другій).

Вибір спрямованості побудови графіку. Наступним етапом є визначення спрямованості аналізу технології. Чи буде секція розглядати технології і зв'язки між ними у теперішній час, в певний момент у минулому, або ж в прогнозованому майбутньому? Працівники різних підрозділів підприємства можуть мати різні погляди на технології і зв'язки між ними. Чи повинна секція представляти погляди, наприклад, відділів досліджень і маркетингу або все-таки перетин їх думок? Помилка у вирішенні даного питання може згодом призвести до невиправданої неоднозначності трактування вирішеного.

Вибір учасників секції. Учасники секції, як вже було зазначено, мають бути технологічно грамотними і представляти всі сторони технології або ноу-хау, на яких сфокусовано роботу секції. Оскільки наші основні вимоги до простору С сфокусовані на його ролі як механізму виявлення компетенції, кількість учасників має бути достатнім для підтримки дискусії. Ми вважаємо, що для ефективної роботи секції необхідно як мінімум 12 учасників. Традиційні проблеми складності прийняття рішення великою кількістю учасників можна вирішити шляхом використання засобів автоматизації колективної роботи. Це допоможе невеликим групам спільно підтримувати розмову усередині великої групи і усуне проблему встановлення верхнього кордону числа учасників секції.

Етап другій: введення в роботу секції. Другий етап ідентифікації компетенції полягає в ознайомленні з:

1. простором С;

2. програмним забезпеченням, якщо використовуються засоби автоматизації групової діяльності секції.

Як підказує наш досвід, більшість учасників секцій знаходять модель простору С концептуально привабливою. Для того, щоб повноцінно приймати участь в обговоренні, учасники мають бути добре ознайомленими з простором С і його ключовими ідеями. Для цього потрібна досить тривала і деталізована доповідь про простір С, подібна до викладеного нами в даній роботі.

Якщо використовується програмне забезпечення для оптимізації діяльності робочих груп, учасники мають з ним ознайомитися до початку роботи секції.

Етап третій: встановлення ключових зв'язків.

Третій етап полягає у встановленні зв'язків між елементами ключових технологій. Для цього:

має бути досягнута згода у визначенні пріоритетних елементів технології для даної секції;

ключові зв'язки між цими елементами мають бути визначені і погоджені.

Перш за все, лідер робочої групи повинен описати і обґрунтувати критерії визначення і вибору елементів технології. Учасники секції при цьому можуть внести певні зміни до переліку елементів.

Наступним кроком є визначення зв'язків між цими технологіями. Зв'язки передають стосунки між технологічними елементами. Деякі з них є істотними, а деякі - більш віддаленими. В умовах простору С всі вони є важливими, бо компетенція може ґрунтуватися як на характері зв'язків між технологічними елементами, так і на технологіях в цілому. Зв'язки не вказують на послідовну залежність між технологічними елементами. Швидше вони передають вплив одних елементів на інших. Зв'язки можуть бути односпрямованими або зворотними.

Щоб використовувати дійсно важливі зв'язки, учасників секції просять визначити і розташувати зв'язки у порядку значущості. Одним із способів зробити це є визначення впливу зв'язку на основних показників діяльності підприємства. Зв'язки, які несуть особливий вплив на діяльність підприємства, є більш значимими, у порівнянні із тими, вплив яких є другорядним. Ця робота може бути виконана як індивідуально, так і на рівні групи залежно від розміру секції. Для оптимізації процесу ідентифікації компетенції слід просити учасників секції скласти матрицю, де вони можуть вказати вплив всіх технологічних елементів один на одного.

Після першого круга розгляду складається перелік від 10 до 12 найбільш важливих зв'язків, прийнятих одноголосно. Якщо їх буде більше 10-12, то можуть виникнути складнощі на рівні складання графіка.

Етап четвертий: відображення технологій і зв'язків між ними на графіку.

Четвертий етап включає ряд елементів:

1. розміщення технологій і зв'язків у просторі С;

2. попередній перегляд результату;

3. узгодження моделі.

На першій стадії учасників просять відображувати кожну технологію і зв'язки, які були визначені на попередніх етапах, на просторі С. Для цього відкладаються крапки за шкалою кодифікування і дифузії. Поважно визначити чисельний розкид дифузії: будуть отримані різні результати якщо дифузія поширюватиметься лише на службовцях підприємства, або ж на всю галузь. Для обговорення компетенції корисним буде дослідження того, як широко знання про технології і зв'язки між ними поширені усередині підприємства і усередині галузі. Порівняння ступеня дифузії на рівні підприємства і галузі може допомогти усвідомити, що деякі технології, які поширені лише у вузьких кругах підприємства, можуть бути широко відомими і серед інших підприємств галузі. Таким чином, учасникам удається уникнути наступної пастки: "якщо щось є новим для нас, воно ж є новим і для конкурентів".

Нами виявлені ряд різних способів встановлення масштабу технологій і зв'язків за шкалою кодифікування і дифузії, що дозволило дійти висновку, що найбільш ефективним буде забезпечення учасників роботи секції структурною схемою, яка може послужити керівництвом при роботі. Шкала має бути "підігнаною" під конкретний вміст. Прикладом кодифікування може послужити така шкала:

Кодифікована інформація

Може бути повністю автоматизована

Може бути частково автоматизована

Може бути системно описана

Може бути описана і нанесена на папір

Може бути показана і описана усно

Може бути показана

Знаходиться в умах співробітників Некодіфікована інформація

Прикладом шкали дифузії на рівні галузі може бути така: Поширена інформація

Відома всім підприємствам у всіх галузях

Відома багатьом підприємствам у всіх галузях

Відома багатьом підприємствам в багатьох галузях

Відома багатьом підприємствам в декількох галузях

Відома невеликому числу підприємств в декількох галузях

Відома невеликому числу підприємств в одній галузі

Відома лише одному підприємству в одній галузі Непоширена інформація.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О В Вартанова - Аналіз компетенцій в інноваційних процесах підприємства

О В Вартанова - Ідентифікація компетенції підприємства на основі аналізу циклу знань