О В Макарюк - Обґрунтування управлінських рішень в умовах неповної визначеності в системі менеджменту підприємства - страница 1

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 

Сумський державний університет

На правах рукопису

Макарюк Олексій Васильович

УДК 658:005.6(043.3)

ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ НЕПОВНОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (виробництво машин та устаткування; хімічне виробництво)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник

Шапочка Микола Костянтинович кандидат економічних наук, професор

Суми - 2008

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВРАХУВАННЯ ТА ЗНИЖЕННЯ

СТУПЕНЯ ВПЛИВУ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ.......................................................10

1. 1 Зміст та особливості впливу невизначеності на діяльність

підприємств........................................................................................................ 10

1.2 Розподіл суб'єктів господарювання за відношенням до ситуації невизначеності...................................................................................................29

1.3 Основні шляхи зниження ступеню невизначеності у виробничо-господарській діяльності..................................................................................33

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1................................................................................41

РОЗДІЛ 2 НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО

ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ

НЕПОВНОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ.............................................................................43

2.1 Особливості процесу прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності ................................................................................................... 43

2.2 Формування критеріальної бази прийняття рішень за умов ризику

або невизначеності ............................................................................................ 94

2.3 Застосування методу експертного оцінювання при виборі альтернатив та визначенні пріоритетів розвитку підприємства в

умовах невизначеності....................................................................................115

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.............................................................................135

РОЗДІЛ 3 ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ЩОДО

ОЦІНКИ ТА ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА УМОВ НЕПОВНОЇ

ВИЗНАЧЕНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА........138

3. 1 Моделювання та оцінка реалізації альтернатив прийняття управлінських рішень.....................................................................................138

3.2 Використання експертних оцінок для визначення впливу пріоритетів розвитку підприємства на прийняття управлінських

рішень...............................................................................................................159

3.3 Оптимізація господарської діяльності як основа для забезпечення стабільного розвитку за умов невизначеності..............................................179

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3.............................................................................197

ВИСНОВКИ.........................................................................................................200

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................203

ДОДАТКИ............................................................................................................222

ВСТУП

Актуальність теми. На даному етапі розвитку економіки значно підвищується роль феномену невизначеності системи господарювання як в цілому, так і на рівні окремих підприємницьких структур. Це вимагає більш детального дослідження відносин між учасниками ринкових відносин та найважливіших економічних закономірностей. Адаптація підприємств до умов, що постійно змінюються, є одним з найголовніших завдань забезпечення стійкого розвитку економіки в цілому. Тому для вітчизняної економічної науки стає дуже актуальною задача вивчення особливостей впливу невизначеності на процес прийняття управлінських рішень, що проявляється на різних рівнях економічної системи та тих аспектів, у яких ці прояви стосуються процесу їх обґрунтування.

В України невизначеність середовища господарювання виникає насамперед внаслідок розвитку трансформаційних процесів та реструктуризації економіки. На рівні підприємства взаємодія цих процесів створює додаткове ускладнення умов їхньої діяльності. Це безсумнівно потребує використання нових підходів до прийняття управлінських рішень, які врахували б максимальну кількість факторів, що виникають завдяки впливу невизначеності на поведінку вітчизняних підприємств та різноорієнтовних політичних сил держави, що зумовлює дистабілізаційні процеси у національній економіці.

Актуальність обраної теми дослідження обумовлена ще й тим, що у світовій економіці виникають нові фактори зростання рівня невизначеності, які не вкладаються до існуючих наукових концепцій та не можуть бути пояснені на підставі відомих закономірностей. До цих факторів відносяться, зокрема, суперечності між глобалізацією та регіоналізацією економіки, протиріччя між споживчими настроями та динамікою прибутків, масова індивідуалізація продукції, які вже впливають на діяльність вітчизняних суб'єктів господарювання.

Проблемам невизначеності та ризику, їх впливу на діяльність суб'єктів господарювання присвячені праці вітчизняних та іноземних вчених: Ансоффа І.Г., Бабаєвої Ю.А., Бланка І.О., Бреда М.Ф., Вітлинського В.В., Галагана А.М., Геєця В.М., Задої А.О., Ілляшенка С.М., Ільєнкової Н.Д., Камаляна А.К., Кузьміна О.Є., Мельника Л.Г., Момота В.Є., Лабскера Л.Г., Найта Ф., Старостиної А.О. Тихомирова М.П., Томпсона А.А., Трухаєва Р.І., Шендела Д., Янкового А.Г., Яновської О.В., та інш.

Але у цих дослідженнях невизначеність розглядається або як агрегована властивість зовнішнього середовища, або змістовність її аналізу суттєво звужується до вивчення особливостей впливу нестабільності на поведінку підприємств.

Потреба у вирішенні проблем забезпечення обґрунтування процесу прийняття рішень в умовах невизначеності середовища господарювання зумовлює необхідність подальшого дослідження, що й визначило вибір теми, мету та завдання даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Сумського державного університету, проведених за участю автора у 2005-2006 роках за держбюджетними темами: "Фундаментальні основи формування механізмів забезпечення стійкого розвитку соціально-економічних систем" (№ д/р 0106Ш01939), "Формування механізмів переходу господарських суб'єктів України до економічного розвитку на базі ресурсозберігаючих технологій" (№ д/р 0106Ш10964).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методичних підходів до процесу обґрунтування прийняття раціональних управлінських рішень, спрямованих на досягнення стабільного розвитку в умовах неповної визначеності в системі менеджменту підприємства.

Досягнення мети зумовило необхідність вирішення таких задач:

- проаналізувати особливості прояву невизначеності середовища господарювання під час здійснення підприємницької діяльності;

- проаналізувати систему факторів невизначеності середовища господарювання, що впливають на вибір альтернатив управлінських рішень на всіх рівнях економічних систем;

- виявити можливий ступінь впливу суб'єктів господарювання на створення ситуації невизначеності;

- визначити умови та можливі напрямки зниження ступеня невизначеності середовища господарювання, а також особливості їх застосування;

- розробити систему економічних показників оцінки ефективності критеріїв прийняття управлінських рішень з урахуванням впливу пріоритетів розвитку суб'єктів господарювання;

- розробити методичні підходи щодо оптимізації діяльності суб'єктів господарювання з метою досягнення стабільного розвитку.

Методи дослідження. У процесі роботи використовувалися такі методи досліджень: абстрактно-логічний - при аналізі прояву ситуації невизначеності та факторів, що її викликають; системної оцінки, при аналізі діяльності промислових підприємств; вибірки, узагальнення, порівняння, групування, при дослідженні тенденцій розвитку підприємств; графічного зображення даних, при оцінці показників діяльності підприємств; математичного моделювання, при моделюванні діяльності підприємств та розробленні підходів щодо оптимізації діяльності; прогнозування, при побудові платіжної матриці альтернатив прийняття рішень. В ході дослідження використовувались сучасні пакети програм статистичного та оптимізаційного аналізу Crystal Ball, OptQuest та особисті розробки автора.

Об'єктом дослідження є система прийняття управлінських рішень на підприємствах різних форм власності та організаційно-правових форм.

Предметом дослідження є загальні закономірності процесу обґрунтування прийняття управлінських рішень, що формуються під впливом розгалуженої багаторівневої системи чинників невизначеності системи господарювання.

Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи складають нормативні акти, монографії та наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем невизначеності системи господарювання та практики прийняття управлінських рішень, публікації у фахових виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань управління процесом прийняття рішень. Інформаційною базою дисертації є дані Держкомстату України, бухгалтерська та статистична звітність підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів

Уперше:

- розроблено концептуально-логічну схему обґрунтування прийняття управлінських рішень в умовах неповної визначеності в системі менеджменту підприємства, яка базується на врахуванні фаз економічного циклу та пріоритетів розвитку підприємства;

- розроблено науково-методичний підхід щодо оптимізації господарської діяльності з метою забезпечення стабільного розвитку, який заснований на мінімізації дисперсії відносних показників ефективності виробництва в динаміці шляхом оптимізації асортиментної групи, структури витрат та цінової політики.

Удосконалено:

- методичні підходи щодо якісної та кількісної оцінки критеріїв прийняття управлінських рішень у розрізі пріоритетів розвитку підприємства та фаз економічного циклу, що на відміну від існуючих враховуютьважливість факторів "прибуток-ризик-прогноз" на всіх стадіях економічного циклу;

- показники оцінки ризику, що характеризують критерії прийняття ефективних рішень при їх використанні, що на відміну від існуючих більш точно враховують рівень втрат капіталу та точність прогнозування;

- систематизацію суб'єктів господарювання за ступенем впливу на створення ситуації невизначеності, що на відміну від існуючих поділяє всіх суб'єктів господарських відносин на групи за їх впливом на рівень невизначеності;

- методичний підхід до визначення компетентності експертів при оцінюванні пріоритетів розвитку підприємства, який на відміну від існуючих враховує частку підтверджених на практиці оцінок.

Набули подальшого розвитку:

- економічний зміст категорій "невизначеність" та "ризик": надані авторські визначення зазначених категорій і на їх основі розширено перелік класифікаційних ознак для групування факторів невизначеності;

- оцінка ступеню придатності критеріїв прийняття управлінських рішень; виділено найкращі з них у рамках досліджуваних підприємств.

Практичне значення отриманих результатів. Практичні рекомендації, сформульовані на основі аналізу процесу обґрунтування прийняття управлінських рішень, розширюють набір прийомів управління підприємствами. Вони дозволяють з високим ступенем об'єктивності та достовірності оцінити обрані суб'єктом критерії прийняття рішень у розрізі пріоритетів розвитку самого суб'єкта.

Крім того, практичне значення результатів полягає і в тому, що запропонований у дисертаційній роботі комплекс підходів щодо оцінки критеріїв прийняття управлінських рішень, а також методів оптимізації діяльності з метою забезпечення стабільного розвитку в умовах невизначеності, має високу універсальність і може використовуватися під часрозроблення стратегічних, тактичних та оперативних управлінських рішень суб'єктів різногалузевого спрямування.

Наукові розробки автора взяті до впровадження промисловими підприємствами ТОВ "ТРІЗ", м. Суми (акт №863 від 18.10.2007 р.), ЗАТ НВО "Гідромаш", м. Суми (акт №2093/718 від 29.08.2007 р.), ПНВП "Акам", м. Суми (акт №87 від 12.09.2007 р.), ТОВ "Реал-73" м. Суми (акт №4/16 від 12.09.2007 р.), ТОВ "НВО "Насостехкомплект", м. Суми (акт №312 від 20.09.2007 р.), ЗАТ "Енергонафтмаш", м. Суми (акт №78/2 від 30.09.2007 р.), ВАТ ВЕК "Сумигазмаш", м. Суми (акт №2/17-ІІІ від 10.09.2007 р.), ВАТ "Насосенергомаш", м. Суми (акт №67-3311 від 04.09.2007 р.), ТОВ "КБ "УКРСПЕЦМАШ", м. Суми (акт №402 від 28.09.2007 р.).

Частково теоретичні та практичні результати дисертації використовувалися під час формування робочих програм, методичних розробок, проведення лекцій та семінарських занять із дисциплін: "Економічний ризик і методи його вимірювання", "Інноваційний менеджмент", "Економіка і організація інноваційної діяльності" та ""Аналіз інвестиційних проектів" для студентів спеціальностей "Менеджмент організацій", "Економіка підприємства", "Фінанси", "Маркетинг" у Сумському державному університеті (акт СумДУ від 21.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, цілком завершеною роботою, яка виконана одноосібно автором. Більшість публікацій по темі дисертації - індивідуальні. З наукових праць, котрі опубліковані у співавторстві, у дисертації використані тільки ті ідеї, положення та інші матеріали, які є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Головні положення та результати дисертації були викладені на першій міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу '2004" (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта '2005" (м.

Дніпропетровськ, 2005 р.), Другій Міжнародній періодичній науково-практичній конференції "Альянс наук: вчений - вченому '2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Третій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених "Економічний та соціальний розвиток України в ХХІ столітті" (м. Тернопіль, 2006 р.), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених "Економічний та соціальний розвиток України в ХХІ столітті" (м. Тернопіль, 2007 р.), 13-й міжнародній конференції "Економіка для екології" (м. Суми, 2007 р.).

Публікації. Результати досліджень знайшли відображення в 12 опублікованих працях (з них 6 опубліковано у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 2,52 друк. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 3,19 друк. арк., з яких 2,78 друк. арк. належать особисто автору.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження визначено структуру роботи, яка складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 201 сторінці друкованого тексту, містить 56 таблиць і 30 рисунків на 45 сторінках, 2 додатки на 12 сторінках. Список використаних джерел налічує 197 найменувань і займає 19 сторінок.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВРАХУВАННЯ ТА ЗНИЖЕННЯ СТУПЕНЯ ВПЛИВУ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ 1.1 Зміст та особливості впливу невизначеності на діяльність підприємств

На даному етапі розвитку, в умовах постійних змін, що відбуваються у середовищі господарювання, роль випадковості та невизначеності у діяльності суб'єктів посилюється і набуває постійного характеру. У даному контексті під випадковістю розуміють такий вид причинно-наслідкового зв'язку, який допускає, за певних обставин, реалізацію будь-якого із можливих варіантів, та залежить від великої кількості різноманітних умов, що не піддаються вивченню та передбаченню [67].

Випадковість це властивість параметрів системи залежати від факторів, які можуть виникати з різним ступенем ймовірності [77].

Деякі автори вважають, що ймовірність є кількісною мірою можливості настання подій [131].

Статистичні закони спрацьовують лише в макросвіті, тобто у світі великих чисел. У ньому малоймовірна (нестандартна) поведінка будь-якої "неслухняної" молекули нічого не вирішує. Ця "неслухняність" буде скоригована "компенсована" стандартною (тобто більш ймовірною) поведінкою інших молекул. У світі великих чисел статистичні закони "більшої ймовірності" починають спрацьовувати з невідворотною закономірністю. Деякі автори [1] навіть стверджують, що усі процеси, які проходять в економіці, можна описати за допомогою певних, вже відомих рівнянь. Наприклад, перехідну економіку повністю описують рівняння, що характеризують процес радіоактивного розпаду урану.

Ще Дж.М. Кейнс, відомий економіст та математик за освітою, говорив, що ймовірність для багатьох вчених (не математиків) "має присмак астрології або алхімії" [55].

У постсоціалістичному періоді розвитку української економіки відбуваються певні трансформаційні процеси, а саме сформувалися нові економічні відносини та з'явилися нові економічні закономірності [23]. Але будь-які ефективні зміни чи трансформаційні процеси у економіці неможливі без вивчення невизначеності та врахування її впливу.

В одному з головних напрямів економічної науки - інституціоналізмі, існування невизначеності вводиться як аксіома. Засобом зняття невизначеності є інститути, які і стають предметом аналізу [92, 136].

Невизначеність є досить складним феноменом зі значним спектром різновидів, роль і місце яких у розвитку і функціонуванні суспільства змінюється, відбивається на поведінці суб'єктів, а іноді докорінно перетворює її. Це обумовлює необхідність розробки нової парадигми функціонування господарських систем, суттєвим елементом яких є невизначеність [105]. Як зазначає Г. Саймон, "по мірі того, як економісти будуть усе більше залучатися до вивчення невизначеності і проявляти все більший інтерес до складних реалій процесу прийняття рішень у царині бізнесу, зміна дослідницької програми стане неминучою" [86].

Вплив фактору невизначеності на розвиток окремих господарюючих суб'єктів та економіки в цілому постійно привертає увагу. Особливості впливу невизначеності проаналізовані у багатьох наукових працях (див. огляд [66]), але вплив цього фактору на розвиток економічних систем регіонального й загальногосподарського рівня, а також на поводження окремих суб'єктів оцінювався лише якісно, або ж проводилися виміри методом експертних оцінок [80].

Для того, щоб з'ясувати економічний зміст та дати повну характеристику невизначеності, розглянемо її ознаки та особливості.

Одним з перших економістів, що зробили значний внесок в теорію прийняття рішень за умов ризику та невизначеності, був Ф. Найт. Єдиним ризиком,  що  веде до прибутку, - відмічав  Ф. Найт, - є унікальнаневизначеність, що витікає від здійснення функції відповідальності у останній інстанції. Ця невизначеність за своєю природою не може бути ні застрахована, ні капіталізована, ні сплачена у формі заробітної плати [86, 87].

На думку [144], ринкова невизначеність повинна розглядатися як сукупність таких умов діяльності підприємств (економічних суб'єктів), що характеризуються внутрішньою нестійкістю (мінливістю) та достатньо обмеженою передбачуваністю поведінки інших суб'єктів економічних відносин.

В енциклопедичному словнику [78] дається наступне трактування: «Невизначеність - 1) недостатність інформації про умови, у яких буде здійснюватися економічна діяльність, низький ступінь передбачуваності, прогнозування цих умов. Невизначеність пов'язана з ризиком в плануванні, прийнятті рішень, здійсненні заходів на усіх рівнях економічної системи; 2) неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з точки зору ймовірності їх реалізації, так і з точки зору виду їх прояву». З таким трактуванням погоджуються автори [39].

П. Самуельсон пояснює, що «Невизначеність створює невідповідність між тим, чого люди чекають, і тим, що насправді здійснюється. Кількісним виміром цієї невідповідності може бути як прибуток так і збиток [120].

Деякі автори трактують невизначеність як неповні знання про середовище господарювання [43]. Під господарською невизначеністю розуміють певний стан відносин між суб'єктами господарювання в умовах багатоваріантного розвитку господарської ситуації, коли докладна інформація про ці умови відсутня [50].

Характеризуючи співвідношення визначеності та невизначеності В.С. Готт відмітив, що одним з аспектів їх співвідношення є зв'язок в ситуації вибору [27].

Під невизначеністю розуміють також неточність та недостатність інформації про процеси й умови функціонування виробництва та вплив зовнішнього середовища [45].

На думку Н. Вінера невизначеність є настільки суттєвою особливістю соціальних систем, що математичний апарат, розроблений для описування фізичних і навіть біологічних процесів, взагалі не придатний для соціально-економічних об'єктів [16].

Поняття невизначеності досить широке і розглядається також як відображення об'єктивної неможливості отримання абсолютного знання про внутрішні та зовнішні умови функціонування об'єктів та суб'єктів певної діяльності (в тому числі економічної), подій тощо. Часто воно ототожнюється з поняттям відсутності однозначності [73, 158].

Ступінь невизначеності залежить від характеру невизначених економічних, технічних та інших параметрів та від терміну прогнозування. Тому в економіці, як і в природничих науках, фактор невизначеності доцільно розглядати як фундаментальний [24, 72, 158].

Поняття невизначеності виникає за відсутності більшого чи меншого числа даних, за допомогою яких приймаються певні маркетингові рішення

[126].

Історично, господарські системи, за критерієм якісних ознак невизначеності, з якими має справу суб'єкт господарювання, еволюціонували наступним чином:

• які не знімають невизначеність, тому що вона природного походження;

• які знімають невизначеність інституалізацією і відтворюють її;

• у яких невизначеність сама стає важливим інститутом господарської системи [50].

Відповідно до загальнофілософського трактування, виділяються наступні відмінні ознаки прояву невизначеності [51]:

1) стираються різкі грані між окремими властивостями та фіксованим станом явищ у природі й суспільстві;

2) виникає явна перевага залежностей між окремими фіксованими станами явищ природи й суспільства над їхньою відносною незалежністю;

3) суспільні, природні й економічні закономірності виникають не як неминучість, а як імовірність, можливість та випадковість.

На різних рівнях ієрархії економічних систем, перераховані ознаки невизначеності проявляються з різним ступенем виразності.

На мікрорівні найбільшою мірою проявляється друга з перерахованих ознак невизначеності. У той же час внутрішні змінні фактори підприємства, принаймні, у межах часового масштабу, на якому проявляється невизначеність середовища господарювання, залишаються приблизно постійними. Тому третя ознака невизначеності на мікрорівні практично не проявляється, у той час як перша ознака може відноситися тільки до вищого ієрархічного рівня економічних систем, тому вона також не проявлятися на даному рівні [148].

Автори [18] виділяють наступні групи причин виникнення невизначеності і спричиненого нею ризику:

• індертермінованість багатьох процесів і явищ, які впливають на економіку;

• неповнота, неточність і суперечливість інформації, які викликані як технічними утрудненнями при її одержанні й обробці, так і суто економічними причинами;

• асиметрія інформації;

• багатокритеріальність і конфліктність в оцінці рішень.

Усі фактори, що визначають ступінь ризику, поділяють на дві групи -об'єктивні або зовнішні і суб'єктивні або внутрішні.

До об'єктивних належать фактори, які не залежать безпосередньо від конкретного підприємства. У свою чергу, об'єктивні або зовнішні фактори ризику поділяють на фактори безпосереднього впливу і фактори опосередкованого впливу.

До факторів безпосереднього впливу належать:

• нормативно-правова база;

• бюджетна, фінансово-кредитна та податкова система;

• дії органів влади;

• дії економічних контрагентів;

• конкуренція;

• дії криміналитету тощо.

До факторів опосередкованого впливу належать:

• політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їх зміни;

• стихійні лиха;

• міжнародні економічні зв'язки та торгівля;

• НТП тощо.

До суб'єктивних належать фактори, які характеризують безпосередньо конкретне підприємство: стратегія розвитку; маркетинг; виробничі потужності; технології; кадри та мотивації їхньої діяльності; якість продукції; система управління; місце розташування тощо. Дані фактори є керованими і їхню дію можна якщо не звести до нуля, то, принаймні, мінімізувати.

Фактори, що знаходяться у постійному русі і викликають мінливість у господарській системі Л. Мізес розділив на зміни в природному середовищі, в чисельному складі населення, у величині й розподілі капіталу, зміни в техніці виробництва, зміни в суспільній організації, зміни попиту споживачів [79].

Але враховуючи те, що мінливість та невизначеність не тотожні, окремі автори пропонують класифікувати фактори невизначеності наступним чином [50]:

1. Фактори першого порядку - зміни природи, зміни виробництва -(природи, створеної людиною), зміна людської природи.

2. Фактори другого порядку - недостатні дані про зміни природи, виробництва, людини, перешкоди в процесі їх перетворення в інформацію, обмежені можливості її трансформації в знання.

3. Фактори третього порядку - асиметрія інформації та знань.

Як зазначалося вище, фактори невизначеності мають різну природу та направленість. Основні групи факторів невизначеності наведено на рис. 1.1:

Фактори невизначеності

Політико-правові

 

Економічні

 

-

Технологічні

 

-

Криміногенні

 

-

Екологічні

 

-

Соціальні

 

-

Кон'юнктурні

НТП

Маркетингові

Виробничі

Технологічні

Кадрові

Управлінсько-організаційні

Географічні

Стратегічні орієнтири

Рис. 1.1. Основні групи факторів невизначеності

Нами   пропонується   класифікувати   фактори   невизначеності за наступними ознаками:

• за масштабом впливу;

• за належністю до елементів середовища;

• за можливістю впливу суб'єкта на ступінь невизначеності.

Дана класифікація обумовлена тим, що: по-перше, вплив невизначеності на середовище господарювання проявляється різним ступенем (масштабом) впливу; по-друге, окремі фактори невизначеності належать до різних елементів господарської системи та проявляються на різних рівнях ієрархії середовища господарювання; по-третє, окремі агенти ринку можуть впливати на ступінь невизначеності.

За масштабом впливу ієрархію факторів невизначеності можна представити наступним чином (рис. 1.2):

■>     Глобальний рівень

І ж~~ _і__

Макро-рівень

І

1

Мезо-рівень

І

Мікро-рівень

Рис. 1.2. Ієрархія факторів невизначеності за масштабом впливу

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17 


Похожие статьи

О В Макарюк - Оптимізація господарської діяльності як основа для забезпечення стабільного розвитку за умов невизначеності

О В Макарюк - Обґрунтування управлінських рішень в умовах неповної визначеності в системі менеджменту підприємства