О В Войтко - Методи управління ризиками в аграрному секторі - страница 1

Страницы:
1  2 

Література

1. Бараник З. П. Функціонування ринку праці: статистична оцінка. — К.: КНЕУ, 2007. — 370 с.

2. Статистика ринку праці: міжнародні стандарти та національний досвід: Навч. посіб. / За ред. Н. С. Власенко, Н. В. Григорович, Н. В. Рубльової. — К.: ТОВ «Август Трейд», 2006. — 320 с.

3. Пріоритетні напрями та завдання Міністерства праці та соціальної політики України на 2008 рік. — К.: Міністерство праці та соціальної політики України, 2008 р. 29 с.

4. Підсумки соціального розвитку у 2007 році: Основні соціальні стандарти та гарантії. — К.: Міністерство праці та соціальної політики України, 2008 р. — 17 с.

5. Вишневская Н. Т. Особенности минимальной заработной платы в странах ОЭСР // Труд за рубежом. М.: 2006. С. 38—55.

6. Гідденс Е. Майбутнє європейської соціальної моделі / Фонд ім. Фрідріха Берта, Регіональне представництво в Україні та Білорусі. — К.: Заповіт, 2006. — 56 с.

Стаття надійшла до редакції 18.04.2008

УДК 311.213:368.51

О. В. Войтко, здобувач кафедри статистики, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

В статті розглянуто проблеми управління ризиками в сільському гос­подарстві, викладено методи оцінювання збитків врожаю сільськогос­подарських культур при настанні страхових випадків. Представлено практичний досвід роботи Українського сільськогосподарського стра­хового пулу по визначенню збитків при страхуванні врожаю сільсько­господарських культур у 2005—2008 рр.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: сільське господарство, ризики, страхові випадки, аграрний сектор, страхування ризиків.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства Украї­ни, коли в основному завершено перехід до приватної форми гос­подарювання, на перший план виходять завдання розбудови ін­фраструктури аграрного ринку. Важливим елементом цієї інфра­структури має стати система фінансово-кредитного забезпечення, зокрема, система страхування сільськогосподарського виробництва.

© О. В. Войтко, 2008

316

Зазначимо, що в сучасних умовах, коли 61 % населення світу проживає у містах, концентрація ринків продовольства та інших сільськогосподарських продуктів ставить складну задачу перед сільським господарством — наситити ринок якісними продукта­ми. Це потребує значних інвестицій у сільському господарстві, здійснення переходу до більш ефективних способів виробництва, переробки та розподілу продукції. Незважаючи на свій розвиток, сільське господарство все ще не достатньо залучене у сферу по­слуг страхового сектора.

Розвиток сільськогосподарського виробництва залежить від багатьох факторів. Найсуттєвішим є непередбаченість природних умов, мінливість врожаїв різних сільськогосподарських культур, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків та коливання цін на продукцію агропромислового вироб­ництва. В аграрному секторі існує низка ризиків, які різняться за своєю природою, характером та ступенем інтенсивності прояву. Циклони, урагани, повені, заморозки і другі ризики роблять сіль­ськогосподарське виробництво менш передбаченим для сільгосп­виробників, ринків споживчих товарів, харчової промисловості і споживачів, що створює зростаючу потребу у міжгалузевому пе­реносі ризику. В першу чергу, до них відносяться виробничі ри­зики, які зумовлюються невизначеністю природних умов вироб­ництва сільськогосподарської продукції. Несприятливі погодні умови негативно впливають на обсяги та якість продукції, агро­промислового виробництва. Треба відмітити, що в межах окре­мого регіону, території, виробничий ризик має низьку ймовір­ність, але досить високий рівень збитків врожаю сільськогоспо­дарських культур. Зміна клімату також впливає на ризик вироб­ництва. Вірогідно, що частоти та інтенсивність літніх теплових хвиль зросте в усій Європі, а це може призвести до зростання ча­стоти та інтенсивності опадів, особливо зимою, і зростанню ри­зику засухи у центральній і південній Європі, а також до зрос­тання частоти стихійних лих. Спеціалізація у європейському сільському господарстві, як очікується, буде продовжуватися, що вплине на зростання ризику виробництва. Одним із шляхів міні­мізації виробничих ризиків є страхування врожаю сільськогоспо­дарських культур.

Зазначимо, що зростання капітальних ресурсів у сільське гос­подарство і збільшення ризику у галузі, яке обумовлене тенден­цією до спеціалізації сільськогосподарського сектору, створює можливість виникнення фінансового ризику, що у свою чергу, робить страхування надзвичайно необхідним.

Метою статті є висвітлення питань управління ризиками в сільському господарстві. Особливого значення набувають стати­стичні методи оцінювання ризиків, що дозволяють реально оці­нити масштаби збитків сільськогосподарських культур при на­станні страхових випадків та вирішити питання вдосконалення системи управління ризиками.

Страхування ризиків сільськогосподарського виробництва скрізь у світі є важливим елементом системи фінансово-кредит­ного забезпечення сільськогосподарських виробників. Перша і головна мета страхування сільськогосподарських ризиків — це частково чи повністю компенсувати фермеру втрату врожаю, що відбулася через несприятливі природні явища, такі як посуха, град, ураган тощо. Другою метою страхування є покращання фі­нансового становища сільськогосподарського виробника з точки зору його кредитоспроможності. Кредитні організації всіх типів, чи то банки, кредитні спілки, чи приватні джерела, віддають пе­ревагу тому сільськогосподарському виробнику, який має гаран­тію збереження певного рівня свого доходу при настанні стихій­них лих та втраті врожаю [1].

Страхування врожаю головним чином прийнятно до продукції рослинництва. Врожаї звичайно страхуються від конкретних ри­зиків, що дозволяє розрахувати ймовірність розподілення збитку ґрунтуючись на попередніх випадках. Страхування може ґрунту­ватися на індивідуальних врожаях чи регіональних даних.

Наявність страхування врожаю може призвести до зміщення ресурсів до тих продуктів, для яких страхування врожаю є доступ­ним, а отже, до збільшення рівнів виробництва і тиску на ринкові ціни.

Сучасний стан розвитку страхових послуг в Україні поки що не дозволяє ефективно виконувати функції зменшення ризиків та покращання доступу до кредитних ресурсів: кількість компаній, які надають страхові послуги сільськогосподарським виробни­кам, є незначною, інформація про умови та порядок страхування є неповною та важкодоступною, перелік ризиків, від яких стра­хують наявні на ринку страхові компанії, часто не містить саме тих ризиків, які найбільше турбують сільськогосподарських ви­робників. Отже, перед урядом та учасниками ринку постає зав­дання активізації зусиль щодо створення умов для розвитку стра­хування в аграрному секторі.

Як спосіб дати поштовх розвитку страхування сільськогоспо­дарського виробництва в Україні було обрано шлях запрова­дження обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарсь­ких культур і багаторічних насаджень державними сільськогос­подарськими підприємствами, а також страхування врожаю зер­нових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими під­приємствами всіх форм власності. Аби пом'якшити тягар такого страхування для сільськогосподарських виробників, було вирі­шено, що обов' язкове страхування здійснюватиметься лише за умови державної підтримки, яка надаватиметься у формі частко­вого відшкодування страхових внесків сільськогосподарських виробників.

Щодо добровільного страхування, то його розвиток відбува­ється вкрай повільно. На думку страхових компаній, які працю­ють в Україні, страхування сільськогосподарського виробництва є більш ризикованим та більш затратним видом страхування по­рівняно з іншими видами страхування. Підвищена ризикованість страхування врожаю полягає в тому, що в разі настання страхо­вого випадку, скажімо, стихійного лиха, втрат можуть зазнавати не лише окремі страхувальники, а цілі території, отже кількість звернень щодо отримання відшкодування може бути надто вели­кою і негативно відображатися на фінансовому стані страхової компанії. Щодо витрат на ведення діяльності, то моніторинг до­тримання підприємствами умов страхування, зокрема, дотриман­ня ними агротехнології, вимагає спеціальної підготовки персона­лу та додаткових витрат на транспорт до місця розташування сільськогосподарського підприємства.

З огляду на викладені чинники, страхові тарифи, що склалися сьогодні в Україні, страхові компанії вважають заниженими. З іншого боку, ті самі тарифи є надто високими для сільськогоспо­дарських виробників. По-перше, сільськогосподарські виробники ще не отримують достатніх прибутків, аби таке страхування не відображалося негативно на їх фінансовому стані. По-друге, вони ще не усвідомлюють переваг страхування як способу мінімізації ризиків свого виробництва. Нарешті, значна частина з них не до­віряє страховим компаніям, вважаючи, що в разі настання стра­хового випадку їх шанси отримати страхове відшкодування є не­значними. Як результат, страхування врожаю сільськогосподарсь­ких культур здійснюється сьогодні, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту.

Перше питання, яке потребує відповіді, це питання про доціль­ність надання державної підтримки у страхуванні ризиків сільсь­когосподарського виробництва. Міжнародний досвід та особли­вості розвитку аграрного сектору України дають підстави для того, аби дати позитивну відповідь на це питання. Надання дер­жавної підтримки страхуванню сільськогосподарського виробни­цтва та доходів сільськогосподарських виробників видається нам цілком обґрунтованим з огляду на такі чинники:

страхування покликане запобігти різким коливанням дохо­ду сільськогосподарських виробників. Оскільки процес сільсько­господарського виробництва значною мірою пов' язаний з природ­ними ризиками, то доходи виробників аграрного сектору можуть зазнавати різких коливань, що негативно відображається на роз­витку бізнесу та соціальному становищі сільського населення. Міжнародний досвід засвідчує, що державна підтримка страху­вання сільськогосподарського виробництва, яка переважно нада­ється у формі компенсації частини страхових платежів, є більш ефективною формою стабілізації доходів сільськогосподарських виробників, ніж державна фінансова допомога, що надається їм у вигляді субсидій, заліків, списань боргу, відстрочок платежів та прямих грошових компенсацій;

— страхування покращує доступ сільськогосподарських ви­робників до кредитних ресурсів. Цей чинник є чи не найвагомі­шим в сучасних умовах України, де сільськогосподарські вироб­ники мають обмежений доступ до кредитних ресурсів через від­сутність кредитної історії, відсутність ліквідної застави та інші чинники;

— розвиток страхування сільськогосподарського виробництва може мати позитивні соціальні наслідки. Коли сільськогосподар­ський виробник знатиме, що в разі часткової чи повної втрати врожаю він може розраховувати на достойну компенсацію, він з впевненістю продовжуватиме займатися сільськогосподарським бізнесом. Це сприятиме збереженню робочих місць, зниженню міграції сільського населення в міста та покращанню соціальної структури суспільств;

— страхування є стимулом для виробника використовувати в своїй діяльності сучасні технічні та технологічні досягнення, зок­рема, надійні засоби захисту врожаю. Отже, стимулюючи розви­ток страхування, держава одночасно сприяє підвищенню ефектив­ності виробництва в аграрному секторі.

Друге питання, яке є логічним продовженням першого і яке досі є предметом широких дискусій, незважаючи на формальне вирішення цього питання в Законі України «Про страхування» [2]. Йдеться про доцільність запровадження обов'язкового стра­хування певних сільськогосподарських культур.' Головний аргу­мент на користь обов' язкового страхування полягає в тому, що обов' язковість є необхідною умовою для отримання державноїпідтримки страхування. Проте світовий досвід засвідчує, що різ­номанітні програми державної підтримки страхування аграрного виробництва працюють у різних країнах світу, де страхування є добровільним. Такі програми спрямовані на те, аби стимулювати участь сільськогосподарських виробників у страхуванні, і не ви­користовуються як інструмент примусового залучення виробни­ків до страхування їхнього виробництва.

Звичайно, обов' язкове страхування має певні переваги з точки зору функціонування страхової системи. Зокрема, всеохоплюю-чий характер обов' язкової системи дозволив би нівелювати ризи­ки в межах території України, оскільки сільськогосподарські культури перебувають у різних кліматичних зонах.

Крім державної підтримки, успішний розвиток системи стра­хування сільськогосподарського виробництва потребує зусиль усіх учасників аграрного ринку. Зокрема, для забезпечення ефек­тивного страхування врожаю, необхідна ефективна система моні­торингу, яку, згідно світового досвіду, має запроваджувати стра­хова компанія. Така система є вигідною і для страховика, і для страхувальника, оскільки допомагає суттєво знизити ризик на­стання страхового випадку, а в разі настання страхового випадкузафіксувати подію і забезпечити своєчасну та повну виплату від­шкодування.

Крім того, слід зазначити, що розвиток ринку страхових по­слуг неможливий без створення партнерства у прийнятті ризиків. Саме шляхом створення партнерства між страховими компанія­ми, банками та державними органами влади відбувається зараз розвиток системи мінімізації виробничих ризиків у різних краї­нах світу. В Україні, де ці ризики є набагато вищими, коло парт­нерів може бути ще ширшим: створення вигідних та безпечних умов для ведення бізнесу всіма учасниками аграрного ринку ви­магає створення схем розподілу ризиків між сільськогосподарсь­кими виробниками, переробними підприємствами, банками, страховими компаніями та державою.

Підтримка страхування в сільському господарстві є одним з головних напрямків державної політики в аграрному секторі. В Україні страхування в аграрному секторі ще не досягло такого рівня, як у розвинутих країнах, це стосується і методологічного, і нормативного аспектів [3]. Це стосується і недостатньої статис­тичної бази даних для розрахунку відповідних страхових тари­фів. Ще відсутні нормативно-правові акти, що встановлюють єдину методику визначення майбутнього обсягу врожаїв різних сільськогосподарських культур, розмір збитків після настаннястрахового випадку. А без цього неможливо реально оцінити та визначити розміри страхового відшкодування збитків при стра­хуванні врожаю сільськогосподарських культур.

Керуючись положенням законів України «Про страхування» [2], «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [4], Порядком і правилами проведення страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторіч­них насаджень агропідприємства проводять оцінку площі під сільськогосподарські культури, яка постраждала під час настання страхових випадків [3]. Але оцінка постраждалої площі, величина збитків врожаю сільських культур у багатьох випадках не відпо­відає дійсності. Це підтвердили результати аналізу вибіркового спостереження за збитками врожаю сільськогосподарських куль­тур у 2005—2008 рр., які були застраховані страховими компані­ями України що є членами Українського сільськогосподарського страхового пулу. При проведенні вибіркового спостереження та визначенні збитків врожаю сільськогосподарських культур стра­хові компанії застосували на практиці Методику визначення збит­ків урожаю майже для всіх сільськогосподарських культур, які вирощуються на території України, розроблену компанією «Аг-роризик» [5].

Необхідність розробки такої Програми була продиктована з одного боку Законом України «Про стимулювання розвитку сіль­ського господарства на період 2001—2004 років», яким передба­чається обов' язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподар­ськими підприємствами, а стосовно врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності, а з іншого самим життям.

Страхова компанія «Агроризик» у відповідності з Програмою розвитку страхування сільськогосподарських ризиків на 2001— 2008 рр. здійснює надання послуг сільськогосподарськими підпри­ємствами, селянськими (фермерськими) господарствами, оренда­рями, іншими сільгоспвиробниками незалежно від форм власнос­ті та господарювання зі страхування сільськогосподарських культур, сільськогосподарських тварин, сільськогосподарської техніки та обладнання, іншого майна сільгоспвиробників, стра­хування кредитних ризиків тощо.

Страхування проводиться на випадок стихійного лиха, нестачі іригаційної вологи, пожежі, хвороб рослин та тварин, знищення урожаю комахами, вчинення протиправних дій третіми особами тощо.

Компанія отримала необхідні Ліцензії на здійснення зазначе­них видів страхування та затвердило Правила страхування щодо кожного окремого виду страхування.

Для визначення збитків урожаю сільськогосподарських культур Компанія використовує «Методику визначення збит­ків урожаю сільськогосподарських культур при настанні стра­хового випадку», який розроблений працівниками Компа­нії спільно з провідними науковими працівниками ДВНЗ «Київсь­кий національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

Зазначена Методика є науково-обґрунтованим твором та вра­ховує передові досягнення у галузі статистичної науки. Вона міс­тить розробку методологічних та організаційних питань з визна­чення вибірковим способом фактичних збитків врожаю сільсь­когосподарських культур при настанні страхового випадку. Ме­тодика є результатом передових досягнень у галузі статистичної науки, включає загальні положення про використання вибірково­го способу при визначенні збитків урожаю сільськогосподарсь­ких культур при настанні страхового випадку; характеристику механічного відбору, за допомогою якого проводиться визначен­ня збитків урожаю сільськогосподарських культур при настанні страхового випадку; організацію праці з обліку збитків урожаю сільськогосподарських культур. Нею легко користуватися завдя­ки тому, що наведені приклади та допоміжні таблиці сприяють швидкому проведеню розрахунків.

Компанія також приступила до впровадження використання системи JPS-контролю, яка дозволить з максимальною точністю встановлювати площі пошкодження сільгоспкультур та визнача­ти суми збитків страхувальників. В її структурі є Відділ сільсько­господарських видів страхування, на який покладено обслугову­вання відповідної частини діяльності компанії. Вона є членом Української зернової асоціації, яка налічує 64 члени, широко співпрацює з Національною асоціацією бірж України, до якої входить 36 українських бірж. Ведуться переговори з Асоціацією фермерів України, виробниками сільськогосподарської продук­ції, банками, лізинговими компаніями, закупівельними організа­ціями щодо надання їм послуг зі страхування сільськогосподар­ських ризиків.

Впровадження цієї методики дозволило страховим компаніям з найменшими втратами оцінити з високою ймовірністю і визна­чити фактичні збитки, що виникають у разі настання страхового випадку протягом дії договору страхування.

У 2005—2008 рр. страхові компанії «АСКА», «АСКО-Донбас Північний», «Інвестсервіс», «Вексель» провели вибір­кові спостереження площі: пшениці, ячменю, жита, рапсу на предмет фактичного визначення збитків при настанні страхо­вого випадку. Сімдесят вісім агропідприємств України у Донець­кій, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Сумській, Тер­нопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій областях заявили страховим компаніям про свої збитки та про величину загиблої площі під вищеназваними сільськогосподарськими культурами. За їх оцінками сільськогосподарські культури на цій площі або загинули повністю, або частково в результаті страхових випадків.

Результати проведеного вибіркового спостереження засвідчи­ли, що фактично загибла площа під сільськогосподарськими куль­турами склала у середньому від 30 % до 40 % від тієї площі, яка була заявлена агропідприємствами-страхувальниками.

Результати проведеного вибіркового спостереження на площі сільськогосподарських культур у різних регіонах України підтвер­дили необхідність застосування на практиці розробленої «Агро-ризиком» Методики оцінки збитків врожаю при настанні страхо­вого випадку. Проведення вибіркових спостережень у сільсь­когосподарському виробництві з метою визначення збитків вро­жаю, що виникають у більшості своєї у зв' язку з несприятливими погодними явищами на території того чи іншого регіону України, з одного боку дасть змогу встановити дійсну картину пошко­джень або загибелі сільськогосподарських культур при настанні страхового випадку, з іншого — кількісно виміряти та оцінити величину очікуваного врожаю. Вибіркові спостереження, прове­дені в 78 агропідприємствах, дозволили встановити фактичний процент площі, яка дійсно загинула при настанні страхового ви­падку в різних регіонах України, визначити розмір страхового відшкодування та середній відсоток збитків за кожною сільсько­господарською культурою.

Зазначимо, що український страховий ринок в аграрній сфері залишається найменш розвинутим, що зумовлено рядом об' єк-тивних і суб' єктивних причин і насамперед кризовим станом економіки сільськогосподарського виробництва, недостатнім фі­нансовим потенціалом страхових компаній і відсутністю конку­ренції страхових послуг, ризикованістю й малою вигідністю страхового бізнесу в сільському господарстві порівняно з іншими видами страхової діяльності, відставанням у розвитку норматив­но-правової бази страхування.

1. Людмила Елкина. Страхование сельскохозяйственных рисков // Финансовые услуги. — 2001. — № 3—4. — С. 10—18.

2. Закон України «Про страхування» // Офіційний веб-сервер Верхо­вної Ради України. — 1996.

3. Інфраструктура фінансування та страхування сільського госпо­дарства: інформаційно-аналітичні матеріали. — К., 2002. — 84 с.

4. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» // Офіційний веб-сервер Верховної Ради

України. — 2004.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О В Войтко - Вибіркові обстеження збитків урожаю сільськогосподарських культур

О В Войтко - Методи управління ризиками в аграрному секторі