О І Могиленець - Клініко-імунологічні показники та можливість іх корекції у хворих на гострі респіраторні захворювання - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ"

МОГИЛЕНЕЦЬ ОЛЕНА ІВАНІВНА

УДК: 616.2-002-022-036.1:612.017.1]-085

КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА МОЖЛИВІСТЬ ІХ КОРЕКЦІЇ У ХВОРИХ НА ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

14.01.13 - інфекційні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті МОЗ України Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор КОЗЬКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор МАЛИЙ ВАСИЛЬ ПАНТЕЛІЙОВИЧ, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб

кандидат медичних наук, доцент ПЕЧІНКА АНАТОЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри інфекційних хвороб

Захист відбудеться "_"_2007 року о _        годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01  при ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України" за адресою: 01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України" за адресою: 03038, м. Київ, вул. М. Амосова, 5.

Автореферат розісланий "_"_2007 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук

О.Л. Панасюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Грип та ГРЗ є найбільш розповсюдженими інфекційними хворобами, які мають важливе медичне, соціальне та економічне значення і реєструються в усіх країнах світу. За даними ВООЗ в останні роки зберігається тенденція до постійного зростання рівня захворюваності на ці інфекції. В Україні грип та інші ГРЗ щорічно вражають від 10 до 14 млн осіб, що складає 25-30% всієї і близько 75-90% інфекційної захворюваності в країні (Щербинська А.М., Руденко А.О., 1997; Крамарев С.А., 2004; Печінка А.М., Шкурба А.В., 2005).

За даними Ж.І. Возіанової (2000), А.М. Печінки, А.В. Шкурби (2005, 2006), кожна людина 5-6 разів на рік хворіє на ГРЗ, сумарна непрацездатність через хвороби цієї групи забирає в людини 1 рік життя. Економічний збиток тільки від грипу становить близько 400 млн. гривень на рік. До цього слід додати соціальне значення грипу та інших ГРЗ, їх вплив на підвищення загальної смертності внаслідок ураження осіб похилого віку, а також дітей та осіб з різними хронічними хворобами (Возіанова Ж.І., 2000; Малий В.П. та ін., 2006).

Як відомо, збудниками ГРЗ можуть бути понад 200 вірусів (у міжепідемічний період на грип припадає лише 12-15% всіх випадків), мікоплазми, хламідії та бактерії (Лобзин Ю.В., Львов Н.И., 2001). Відмічене зростання ролі мікст-інфекцій у розвитку ГРЗ (Ершов Ф.И. и др., 2004). Поліетіологічність робить малоймовірною можливість широкого використання методів специфічної діагностики, що не дозволяє виявити справжній рівень поширеності невірусних ГРЗ, зменшує можливості їх цілеспрямованої профілактики, терапії та прогнозу (Руденко А.О.,

2002).

Для багатьох респіраторних вірусів встановлено факт персистенції, що практично унеможливлює їх ліквідацію в людській популяції (Фролов А.Ф. и др., 1985). Виділення від людей вірусів, які не властиві людині (SARS, вірус грипу А(Н5Ш)), нагадало, що респіраторні вірусні інфекції вимагають до себе щонайбільшої уваги (Покровский В.И. и др., 2003). Звертає увагу особлива патогенність цих вірусів (Seo S.H. et al., 2002). Питання про те, чи зможе вірус грипу А^ГОШ) викликати пандемію, залишається відкритим (Волос Б.Е., Козько В.Н., Бондаренко А.В., 2006).

Кількість ускладнень грипу та ГРЗ (основними з яких є пневмонії, менінгоенцефаліти, полірадикулоневрити тощо), особливо в епідемічні періоди, може сягати 20-30%. Основною причиною їх розвитку вважають порушення різних ланок специфічного імунітету та неспецифічної резистентності (Руденко А.О., 2002; Исаков В.А., 2002). Зменшення кількості ускладнень та покращення наслідків ГРЗ знаходиться в прямій залежності від адекватного та своєчасно призначеного лікування. Застосування етіотропних лікарських засобів забезпечує елімінацію збудника та епідеміологічну безпеку хворого. Одними із основних препаратіввибору стають інтерферони та їх індуктори, які мають широкий спектр етіотропної активності в поєднанні з вираженим імуномодулюючим ефектом (Возианова Ж.И. и др., 2004; Крамарев С.А., 2004; Андрейчин М.А., Москалюк В.Д., 2007).

На сьогоднішній день результати багаторічних пошуків етіотропних препаратів, які ефективні для лікування ГРЗ, можна назвати незначними. Маловивченими й актуальними залишаються питання дозування цих препаратів, переваги та недоліки різних шляхів уведення їх в організм людини, оптимальні терміни тривалості лікування, характер та інтенсивність імунної відповіді (Руденко А.А. и др., 1998; Лобзин Ю.В., 2001; Москалюк В.Д., 2002).

В останні роки відкриття цитокінів і вивчення їх ролі в патогенезі захворювань визначили пріоритети їх дослідження при різній патології, у тому числі при респіраторних інфекціях. Однак слід відзначити малочисленність даних, які стосуються вивчення інтерферонового статусу та вмісту цитокінів при грипозній інфекції та ГРЗ, їх суперечливість.

На думку Ж.І. Возіанової (2000), А.О. Руденко (2002), до сих пір не вирішена більша частина принципових аспектів проблеми ГРЗ у науковому, методичному та практичному плані.

Отже, проблема вивчення грипу та ГРЗ є актуальною, з'ясування імунологічних аспектів - перспективним, а пошук нових доступних та більш ефективних методів лікування - необхідним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Харківського державного медичного університету "Вивчення стану компенсаторних механізмів адаптації до інфекційного процесу, патогенетичне обґрунтування застосування, удосконалення медикаментозних і немедикаментозних засобів лікування хвороб, що викликаються бактеріями, вірусами, вірусно-бактеріальними та вірусними асоціаціями при їх гострому та затяжному перебігу", № державної реєстрації 01980002614.

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування хворих на ГРЗ з урахуванням клініко-лабораторних та імунологічних даних. Задачі дослідження:

1. Вивчити епідеміологічні особливості та етіологічну структуру ГРЗ в Харківській області, з'ясувати роль М. pneumoniae в їх розвитку.

2. Дослідити клініко-лабораторні, у тому числі інтегральні гематологічні, показники у хворих на ГРЗ.

3. Вивчити динаміку імунологічних показників (а-ІФН, ІЛ-2) у хворих на ГРЗ, оцінити їх діагностичне та прогностичне значення.

4. Обґрунтувати застосування та оцінити ефективність нового вітчизняного індуктору ендогенного інтерферону Аміксину IC (ВАТ «Інтерхім», Одеса) влікуванні хворих на ГРЗ з урахуванням його впливу на стан клініко-імунологічних показників порівняно з базисною терапією.

Об'єкт дослідження. Хворі на гострі респіраторні захворювання.

Предмет дослідження. Етіологічна структура ГРЗ. Клінічні особливості перебігу ГРЗ в залежності від етіологічного чинника. Стан імунологічних, лабораторних, у тому числі інтегральних гематологічних, показників. Вплив застосованих способів лікування на клінічні та імунологічні показники.

Методи дослідження. У роботі використано загальноприйняті клінічні, лабораторні, імунологічні, серологічні, інструментальні методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Установлено, що епідеміологічна ситуація в Харківській області протягом 2003-2005 рр. характеризувалася сезонним підйомом захворюваності на ГРЗ, низькою питомою вагою грипу, поліетіологічністю збудників. Cеред ГРЗ, етіологію яких вдалося розшифрувати, найбільш часто зустрічалися ті, що викликані вірусом ПГ. У 10,51% обстежених пацієнтів одночасно були виявлені антигени 2 або 3 вірусів, тобто в них не можна виключити розвиток мікст-форм вірусної інфекції. 28,36% обстежених виявилися серопозитивними щодо M. pneumoniae.

У роботі наведено дані, що характеризують стан клінічних, лабораторних, у тому числі інтегральних гематологічних, імунологічних показників у хворих на ГРЗ в залежності від етіології та наявності ускладнень.

На основі аналізу клініко-імунологічних даних встановлено, що клінічна картина при одночасному виявленні вірусів ГрВ та ПГ достовірно не відрізняється від такої при моноінфекціях, які викликані вірусами ГрВ та ПГ, однак характеризується тенденцією до тривалішого зберігання основних симптомів і захворюваня в цілому, більш частого розвитку ускладнень. ГРЗ у хворих, серопозитивних щодо M. pneumoniae, характеризуються гострим початком захворювання з вираженими ознаками інтоксикації, тенденцією до частішої наявності бронхіту, більш тривалого зберігання основних симптомів, достовірно довшим терміном перебування хворих у стаціонарі.

Проведене поглиблене вивчення інтегральних гематологічних показників у хворих на ГРЗ. Встановлено, що ІГП відбивають наявність та інтенсивність інтоксикації у хворих на ГРЗ та можуть бути використаними для ранньої діагностики НП та інших бактеріальних ускладнень.

Виявлено наявність зв'язків між етіологією, тривалістю захворювання та вмістом а-ІФН та ІЛ-2 в сироватці крові хворих на грип та ГРЗ.

Доведено терапевтичну ефективність нового вітчизняного синтетичного індуктору ендогенного інтерферону Аміксину IC та обґрунтовано доцільність його застосування в лікуванні хворих на ГРЗ. Виявлено, що терапія Аміксином ІС має інтерфероногенну дію, отрияє нормалізації вмісту ІЛ-2 в сироватці крові, позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання, не викликає при цьому будь-яких побічних реакцій.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано новий спосіб лікування хворих на ГРЗ, що передбачає застосування в комплексній терапії нового вітчизняного синтетичного індуктору ендогенного інтерферону Аміксину IC.

Рекомендовано діагностичний критерій наявності ускладнень у хворих на ГРЗ в ранні строки захворювання, який полягає у визначенні коефіцієнта ускладнень (КУ) за даними лейкограми та обчислюється за формулою: КУ = Кл х Кп х Кш, де Кл - поправочний коефіцієнт на лейкоцитоз, Кш - поправочний коефіцієнт на ШОЕ, Кп - поправочний коефіцієнт на кількість паличкоядерних клітин. КУ 1,2 та вище вказує на ймовірність наявності НП або іншого бактеріального ускладненя.

Запропоновано визначення вмісту ІЛ-2 в динаміці для контролю ефективності етіотропної терапії ускладнених та неускладнених форм ГРЗ.

Рекомендовано прогностичний критерій тривалості перебігу ГРЗ, який передбачає визначення на початку захворювання вмісту а-ІФН у сироватці крові (при відсутності а-ІФН в сироватці крові на початку захворювання прогнозують триваліший перебіг хвороби).

Матеріали дисертаційної роботи впроваджено в лікувальний процес Обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова, міської клінічної лікарні м. Дніпропетровська та в навчальний процес у Харківському державному медичному університеті й у Дніпропетровській державній медичній академії.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проаналізовано літературу з досліджуваної проблеми, проведено інформаційно-патентний пошук за темою дисертації, виконано клінічні та імунологічні дослідження, здійснено статистичну обробку, аналіз, інтерпретацію та узагальнення отриманих результатів, написано всі розділи роботи, сформульовано висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів досліджень висвітлено та викладено у формі доповідей на міжвузівських конференціях молодих вчених ХДМУ "Медицина третього тисячоліття" (Харків, 2006, 2007 рр.), VI з'їзді паразитоценологів України з міжнародною участю (Харків, 11-13 жовтня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції (з міжнародною участю) молодих вчених і спеціалістів "Сучасні досягнення молодих вчених на допомогу практичній медицині" (Харків, 20 жовтня 2006 р.), засіданнях Харківського суспільства інфекціоністів (2005-2006 рр.)

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 друкованих праць, з них - 3 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України; 1 деклараційний патент України на корисну модель "Спосіб лікування хворих на гострі респіраторні захворювання"; 1 стаття в газеті, 8 тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена за загальноприйнятою формою на 151 сторінці машинописного тексту та складається зі вступу, огляду літератури, 7 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів,висновків та практичних рекомендацій. Бібліографія включає 215 літературних джерел, із них кирилицею - 160, латиницею - 55. Робота містить 11 таблиць, 20 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Дослідження проводилося на кафедрі інфекційних хвороб Харківського державного медичного університету та клінічній базі кафедри - Обласній клінічній інфекційній лікарні (ОКІЛ) м. Харкова.

Робота виконувалася в два етапи. На першому етапі проводивсь аналіз захворюваності на грип та ГРЗ у Харківській області протягом 2003-2005 рр. за даними обласної санітарно-епідеміологічної станції. Крім того, вивчалася етіологічна структура ГРЗ серед хворих, які були госпіталізовані в ОКІЛ у період сезонного підйому захворюваності на ці інфекції. Об'єктом дослідження стали 799 хворих на ГРЗ, у яких у реакції імунофлюоресценції (РІФ) та реакції гальмування гемаглютинації (РГГА) визначалися відповідно антигени та антитіла до вірусів грипу А та В, парагрипу, респіраторно-синцитійного (РС) та аденовірусу. З метою визначення ролі M. pneumoniae в розвитку ГРЗ у 268 хворих методом ІФА з використанням діагностичних тест-систем «МикопневмоСкрин» (НИАРМЕДИК ПЛЮС, Росія) визначали наявність антитіл класів IgM та IgG до цього збудника. Матеріалом дослідження для РІФ був слиз із носоглотки, для РГГА та ІФА -сироватка крові.

На другому етапі проводилося клініко-імунологічне обстеження хворих на грип та ГРЗ, які були госпіталізовані в ОКІЛ. Усього під спостереженням перебували 196 хворих. Серед обстежених чоловіків було 120 (61,22%), жінок - 76 (38,78%). Середній вік хворих на ГРЗ склав 26,58±1,0 років.

Більшість хворих мала необтяжений преморбідний фон. Супутня патологія була наявна в 34 (17,35%) пацієнтів і представлена здебільшого хронічним гастритом, тонзилітом, хронічним бронхітом.

Діагноз встановлювали на підставі клініко-епідеміологічних даних, результатів додаткових лабораторних та інструментальних методів досліджень згідно загальноприйнятих у клінічній практиці критеріїв; підтверджували методами РІФ, РГГА, ІФА. Більшість хворих була обстежена лише в РІФ, враховуючи досить високу специфічність і чутливість цього методу, а також короткочасність перебування хворих у стаціонарі, що не дозволяло дотримуватися необхідного інтервалу для дослідження парних сироваток. Заключний діагноз включав етіологію захворювання, клінічну форму та тяжкість, наявність (відсутність) ускладнень, супутні захворювання.

Згідно із задачами дослідження, визначали ІГП: лейкоцитарний індекс (ЛІ), лейкоцитарний індекс інтоксикації Кальф-Каліфу (ЛІІ), гематологічний показник інтоксикації (ГПІ), лейкоцитарний індекс інтоксикації 2 (ЛІІ 2), індекс зсуву лейкоцитів    (ІЗЛ),    лімфоцитарно-гранулоцитарний    індекс    (ІЛГ), індексспіввідношення лейкоцитів та ШОЕ (ІЛШОЕ), загальний індекс (ЗІ), індекс співвідношення нейтрофілів та лімфоцитів (ІСНЛ), індекс співвідношення нейтрофілів та моноцитів (ІСНМ), які обчислювали на підставі характеристик периферійної крові та значень ШОЕ, використовуючи математичні формули (Чистякова Г.Н. и соавт., 2005).

Дослідження вмісту сироваткового а-ІФН та ІЛ-2 проводили методом ІФА за допомогою комерційних тест-систем (ТОВ «Протеиновый контур», Санкт-Петербург, Росія) при надходженні хворих до стаціонару, що відповідало гострому періоду хвороби, і на тлі терапії (період ранньої реконвалесценції). Аналізи проводили у відповідності до інструкції фірми-виготовлювача тест-систем.

Залежно від проведеного лікування хворих на ГРЗ було поділено на 2 групи. До основної групи увійшли 32 пацієнти, які в комплексі терапії отримували вітчизняний індуктор інтерферону з широким спектром етіотропної та імуномодулюючої активності Аміксин IC. Критеріями включення були: вік пацієнтів від 18 до 60 років, термін надходження до стаціонару не пізніше третьої-четвертої доби захворювання, наявність виражених інтоксикаційних та катаральних явищ, отримання згоди хворого на участь у дослідженні. Критеріями виключення відповідно були: наявність вагітності або лактації, наявність тяжких захворювань серцево-судинної або легеневої системи, уживання інших індукторів ендогенного ІФН на момент проведення дослідження, вказівка хворих на попереднє проведення вакцинації проти грипу. Аміксин IC призначався перорально по 0,125 г 1 раз на добу після їжі в 1 -й, 2-й, 4-й, при необхідності - 6-й дні від початку лікування.

Контрольну групу склали 39 хворих, що отримували лише патогенетичне та симптоматичне лікування.

За віком, статтю, строками надходження до стаціонару, наявністю ускладнень, клінічними проявами до початку терапії групи були репрезентативними, що дозволило об'єктивно оцінити терапевтичну ефективність терапії Аміксином ІС у хворих на ГРЗ.

Ефективність проведеної терапії оцінювали на підставі вивчення динаміки клініко-імунологічних показників.

Статистичний аналіз даних, що були отримані, проводили методом варіаційної статистики з використанням критерію t Стьюденту (у тому числі й оцінку точності середньої в «малій вибірці»), критерію згоди (хі-квадрат Пірсону), коефіцієнту кореляції г. Обчислення проводили на IBM РС з використанням таблиць Excel.

Результати досліджень та їх обговорення. Епідеміологічні особливості та етіологічна структура ГРЗ в Харківській області. Проведений аналіз показав, що протягом 3 років епідеміологічна ситуація в Харківській області характеризувалася сезонним підйомом захворюваності на грип та ГРЗ, низькою питомою вагою грипу в структурі ГРЗ (не перевищувала 1,84%) (рис. 1). При обстеженні хворих, які були госпіталізовані в ОКІЛ м. Харкова в період сезонного зростання захворюваності нареспіраторні інфекції протягом 2003-2005 рр., вірусна етіологія була підтверджена в 426 пацієнтів, що склало 53,32%. Найбільш часто знаходили антиген вірусу ПГ - у 246 (30,79%) обстежених. Антиген вірусу грипу А був виявлений у 22 (2,75%) хворих, ГрВ - у 42 (5,26%), аденовірусу - у 18 (2,25%), РС-вірусу - у 14 (1,75%) обстежених. Доля грипу в структурі ГРЗ госпіталізованих хворих становила близько 8%. У 84 (10,51%) пацієнтів одночасно було виявлено антигени 2 або 3 вірусів, тобто в них не можна виключити розвиток мікст-форм вірусної інфекції (рис. 2). Серед тих випадків, коли етіологію було встановлено, цей показник становив 19,72%. Найбільш часто зустрічалися асоціації вірусу ПГ з іншими вірусами (90%). Слід зазначити, що майже в 47% обстежених не вдалося встановити вірусну етіологію в РІФ з використанням найбільш поширених діагностикумів.

50000 0

 

 

1

 

 

1 smr

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dm

 

 

 

 

 

І Грип Є ГРЗ

Рис. 1. Захворюваність на грип та ГРЗ в Рис. 2. Етіологічна структура ГРЗ серед Харківській області протягом 2003-2005 рр.    госпіталізованих хворих за даними РІФ

При обстеженні на наявність антитіл до антигенів M. pneumoniae серопозитивними виявились 76 хворих, що склало 28,36% обстежених.

Отже, поліетіологічність, низька питома вага грипу в структурі ГРЗ, високий відсоток ГРЗ з невизначеною етіологією диктують необхідність застосування препаратів з широким спектром етіотропної активності, до яких відносяться індуктори інтерферону (Аміксин ІС, арбідол, циклоферон та ін.).

Особливості клінічного перебігу ГРЗ в залежності від етіології. Відомо, що успіх лікування залежить від своєчасного призначення адекватної етіотропної терапії. Однак прояви грипу та ГРЗ, які викликані іншими збудниками, бувають настільки близькими, що встановити етіологічний діагноз захворювання за клінічними даними надзвичайно складно (Лобзин Ю.В. и др., 1998). Крім того, неабияку роль у розвитку ГРЗ відіграють мікст-форми, а закономірності взаємодії збудників між собою залишаються недостатньо з'ясованими (Железникова Г.Ф., 1995; Ершов Ф.И. и др., 2004). Виходячи з цього, ми дослідили особливості перебігу змішаних ГРЗ. У зв'язку з тим, що серед етіологічних чинників в обстежених нами хворих превалювали віруси ПГ, ГрВ, а в разі одночасного виявлення на слизових оболонках декількох вірусів - ГрВ та ПГ, ми порівняли клінічний перебіг саме в цих хворих.

Під спостереженням перебували 103 хворих на ГРВІ. Залежно від етіології хворих поділили на три групи. До 1-ої групи ввійшли 33 хворих на ГрВ, до 2-ої - 48

350000

300000

'З аз

250000

200000

л н

А

'2

150000

100000

2003

2004

2005хворих на ПГ, до 3-ої - 22 хворих, у яких одночасно були виявлені віруси ГрВ та ПГ (далі - ГрВ+ПГ). У 6 (18,18%) хворих 1-ої групи, у 8 (16,67%) 2-ої, у 6 (27,27%) 3-ої захворювання було ускладнене НП, що було підтверджено рентгенологічно. У 2 хворих 2-ої та 1 хворого 3-ої групи розвився гайморит. Таким чином, загальна кількість ускладнень склала 18,18%, 20,83% та 31,82% відповідно та була більшою в третій групі. Але різниця не була достовірною (р>0,05).

Було встановлено, що випадки захворювань на ГрВ, ПГ та ГрВ+ПГ частіше зустрічалися у хворих молодого віку. Більш схильними до цих інфекцій були чоловіки. Кількість чоловіків у групі хворих на ГрВ+ПГ була достовірно вищою, ніж в інших двох групах. Хворі на ПГ та ГрВ+ПГ пізніше зверталися до стаціонару, ніж хворі на ГрВ. Хворі, у яких одночасно були виявлені віруси ГрВ та ПГ, частіше вказували на наявність контакту з хворими на ГРЗ.

Клінічна картина при неускладненому перебігу в усіх групах характеризувалася гострим початком захворювання з наявністю симптомів інтоксикації та катаральних явищ (табл. 1).

Таблиця 1

Частота основних клінічних симптомів у хворих на ГрВ, ПГ, ГрВ+ПГ

 

Групи хворих

Симптоми

ГрВ (n=27)

ПГ (n=38)

ГрВ+ПГ (n=15)

 

абс.

%

абс.

%

абс.

%

Температурна реакція

27

100

38

100

15

100

Температура тіла вища за 39°С

10

37,042

7

18,42і

3

20

Загальна слабкість

27

100

38

100

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

О І Могиленець - Клініко-імунологічні показники та можливість іх корекції у хворих на гострі респіраторні захворювання