М Л Мозоль - Клієнтелістські мережі в період президентства в ющенка - страница 1

Страницы:
1 

Студентські   наукові   записки.   Серія   "Політичні  науки". Матеріали конференції: "Перспективи та загрози демократії у постпомаранчевий період в Україні".  - Острог:  Видавництво Національного університету "Острозька академія", 2010. - Вип. 4. - 150 с. - С.37-40. Мозоль Михайло Леонідович,

студент Національного університету "Острозька академія ", спеціаль­ності "політологія "

КЛІЄНТЕЛІСТСЬКІ МЕРЕЖІ В ПЕРІОД ПРЕЗИДЕНТСТВА В. ЮЩЕНКА

Метою статті є показати функціонування поліцентричних клі-єнтелістських мереж, які сформувалися в період президентства В. Ющенка та продемонструвати їх вплив на процеси демократизації в Україні.

Ключові слова: клієнтелістські мережі, неформальний інсти­тут, еліта, демократизація.

Характерною особливістю політичних трансформацій на пострадян­ському просторі є процес міжелітних угод - "пакту еліт", що передбачає інституціалізацію "правил гри". Проте "пакти еліт", які мають місце на пострадянському просторі, замість утвердження демократичних правил гри стабілізували та консолідували різноманітні недемократичні або на-півавторитарні режими [1, с. 97]. Головна причина цього - те, що домов­леності між політичними акторами передбачали номінальне утверджен­ня та закріплення формальних демократичних інститутів, що слугували прикриттям для неформальних інститутів, які зберігалися та продо­вжували функціонувати в умовах номінальної інституціалізації демо­кратичних інститутів. Така практика в Україні, на нашу думку, перш за все була пов'язана з потребою міжнародного визнання та легітимації політичної влади, де номінальне закріплення демократичних принципів та інститутів було необхідною умовою.

Неформальні патримоніальні інститути, які набули розвитку у пері-од президентства Л. Кучми стали основою недемократичного характеру політичного режиму в Україні. Опора президента на розгалужену клієн-телістську мережу між центром та регіонами, забезпечила можливість централізованого та цілеспрямованого управління всією державою, і створила ефект авторитарної стабільності, за якої політична конкурен-ція між елітами точилася не навколо політичних чи суспільних пріо-ритетів (ідеологічних чи програмних цілей), а натомість передбачала боротьбу за доступ до каналів зв'язку з патроном - Л. Кучмою. Укра-

© Мозоль Михайло Леонідович, 2010

їнський варіант "пакту еліт" можна розглядати в контексті пострадян­ських міжелітних консолідацій [2, с. 6], як певний варіант картельних угод з обмеження конкуренції й видавлювання "сторонніх" від участі в експлуатації публічних державних ресурсів.

Результати президентської кампанії 2004 року, змінили розстанов­ку політичних сил у відносинах влада-опозиція. Перемога В. Ющенка розглядалася суспільством та більшістю політологів як новий етап де­мократичних трансформацій. Вважалося, що за умов зміни політичних еліт, процеси демократизації набудуть реальних, а не номінальних (на рівні декларацій та нормативного закріплення) проявів, а неформальні інститути та практики, які зберігалися у період президентства Л. Кучми будуть змінені. Проте замість зміни політичних еліт, відбувалася рота­ція політичних еліт, а практика політичних (управлінських) рішень, які були прийнятті та реалізовані протягом періоду правління В. Ющенка показала, що неформальні інститути не були змінені, а натомість ши­роко використовувалися в обхід формальних інститутів та процедур. Збереження та утвердження неформальних інститутів у період прези­дентства В. Ющенка дозволяє говорити про дефектну демократію як характеристику політичного режиму в Україні в період 2005-2009 року.

Формальна інсталяція демократичних інститутів в умовах незакін-ченої раціонально-бюрократичної трансформації держави веде до ви­никнення сучасного патримоніалізму (Г. Рот) і неопатримоніалізму (Ш. Ейзенштадт, Ж.-Ф. Медар) [2, с. 4]. Узагалі поняття "патримоніалізм" по­ходить від слова patrimonium, яке вперше зустрічається в римському праві й означає спадкоємне, родове майно. Німецькі історики та правники XIX століття, що вивчали добу раннього середньовіччя, розглядали патримо­ніалізм як форму беззастережного володіння й керування державою як своєю приватною власністю на взірець розпорядження землевласником своєю вотчиною. Комплексну концептуальну розробку поняття патримо­ніалізму у широкій порівняльній перспективі вперше здійснив М. Вебер у своїй фундаментальній праці "Господарство і суспільство" [2, с. 6].

За класичним веберівським визначенням, "у своєму чистому ви­гляді патримоніальне і, особливо станово-патримоніальне панування, розглядає всі владні повноваження та відповідні економічні права як приватно привласнені економічні можливості" [2, с. 6]. Специфічною особливістю патримоніалізму є насамперед апропріація (привласнення) сфери управління офіційними носіями політичної влади, а також нероз­членованість публічно-політичної й приватної сфери соціуму, внаслідок чого держава управляється як приватне володіння правлячих груп, які приватизують різні суспільні функції й державні інститути.

Неопатримоніалізм, як правило, виникає у процесі політичної мо­дернізації постколоніальних суспільств унаслідок перманентної кризи політики національно-державного будівництва, що виражається насам­перед у неможливості реальної інтеграції й функціонування політії на основі демократичних механізмів конкурентного політичного процесу та формально встановлених раціонально-бюрократичних правил полі­тичної гри. Як відзначає Ж.-Ф. Медар, неопатримоніалізм стає продук­том суперечливої комбінації бюрократичних і патримоніальних норм, за якої функціонування публічно-владної сфери здійснюється за логі­кою патримоніальних відносин, а її легітимація і формальний порядок формування - за логікою відносин раціонально-легальних [3, с. 178].

Щоб охарактеризувати патримоніальний характер неформальних інститутів у період президентства В. Ющенка ми пропонуємо розгля­нути практику призначення голів обласних державних адміністрацій та проаналізувати інститут призначень з точки зору реалізації повно­важень президента в умовах парламентсько-президентської республіки. Для характеристики процесу призначення голів ОДА ми пропонуємо використовувати поняття неопатримоніалізму К. Клепхема, який визна­чив його як форму організації, у якій відносини патримоніального типу пронизують політико-адміністративну систему, що формально будуєть­ся на раціонально-легальних відносинах [2, с. 5]. Виходячи з такого по­яснення, чиновники займають позиції в бюрократичних організаціях, маючи формально встановлені повноваження, однак здійснення цих повноважень відбувається, наскільки це можливо, не шляхом здійснен­ня державної служби та виконання службових функцій, а скоріше як право використання приватної власності або ж приватних інтересів. Загальні взаємини водночас будуються за патримоніальним зразком феодала й васала, а не за зразком раціонально-легальних відносин між начальником і підлеглим, поведінка ж при цьому скоріше орієнтована на демонстрацію персонального статусу чиновника, ніж на виконання суспільних функцій. Для характеристики патримоніальних інститутів ми використовуватимемо модель запропоновану О. Фісуном, яка перед­бачає наявність 3-ьох складових:

1) формування класу рентоорієнтованих (rent-seeking) політичних підприємців, які для досягнення своїх економічних цілей використову­ють політичні можливості злиття влади і власності;

2) приватне використання державно-адміністративних ресурсів, пе­редусім силової й фіскальної функції держави, що застосовуються на­самперед для придушення політичного опору й усунення економічних конкурентів;

3) вирішальна роль клієнтарно-патронажних відносин та зв'язків у структуруванні політико-економічного процесу, а також простору ре­альної політичної боротьби [2, с. 7].

Під час аналізу патримоніальних інститутів ми зосередимося на умо­вах формування та функціонування клієнтелістської мережі (класу рен-тоорієнтованих політичних підприємців) навколо постаті глави держави. Ми зосередимося на аналізі структури клієнтелістської мережі з точки зору регіональних, галузевих, кланових і сімейно-родинних зв'язків, які з'єднуються через механізм клієнтарних відносин вертикаллю прези­дентської влади Всередині клієнтелістської мережі ми будемо розрізняти верхівку - політичне оточення глави держави, якому належать ключові позиції в державному й партійному апаратах; та низові структури мере­жі, рентоорієнтовані політичні підприємці, які забезпечують реалізацію інтересів глави держави на місцях (у нашому випадку - в областях). По­літичними підприємцями ми будемо називати людей, які інвестують у по­літику різноманітні ресурси, сподіваючись повернути їх у вигляді спри­ятливої для них державної політики. Проаналізувавши призначення голів ОДА ми намагатимемося реконструювати клієнтелістську мережу (далі КПМ), яка сформувалася навколо В. Ющенка.

4 лютого 2005 року В.Ющенко підписав укази про призначення 24 голів обласних державних адміністрацій (обласні державні адміні­страції - далі ОДА). Процедура призначення голів ОДА не відповіда­ла чинній редакції Конституції (з поправками від 8 грудня 2004 року), яка передбачає призначення голів ОДА Президентом після подання Прем'єр-міністра. На нашу думку, неконституційний характер при­значень є свідченням домінування неформальних угод в оточенні В. Ющенка, додатковим свідченням такого твердження може бути те, що попри порушення формальної процедури жоден політичний актор не скористався можливістю оскарження призначень у судовому порядку. Окрім того, неконституційне та публічне (Президент підписував укази про призначення у Верховній Раді) призначення голів ОДА мало ви­гляд формування президентської виконавчої вертикалі влади, до якої В. Ющенко формально (за положеннями Конституції) мав опосередкова­ний стосунок, і водночас було першим свідченням домінування нефор­мальних інститутів над формальними. На нашу думку, така поведінка В. Ющенка була результатом прагнення повернути втрачені повноваження - попри зміни внесені до Конституції контролювати виконавчу верти­каль як це свого часу робив Л. Кучма.

Призначення голів ОДА стали результатом угод всередині поліцен-тричної клієнтелістської мережі, яка сформувалася навколо В. Ющенка.

Найближчі соратники президента В. Ющенка - верхівка клієнтеліст­ської моделі - залежно від місця в ієрархії, отримала можливість при­значити своїх представників на низовому рівні (рівні областей). Роз­становка представників верхівки мала такий вигляд : В. Ющенко - 9 представників, П. Порошенко - 5 представників, О. Мороз - 2 представ­ники, А. Кінах - 2 представники, В. Литвин - 2 представники, О. Зін-ченко - 1 представник., Ю. Тимошенко - 1 представник, О. Третьяков - 1 представник, Б. Тарасюк - 1 [4, с. 20]. Підтвердженням цієї тези є пе­редумови призначень та причини звільнень голів ОДА залежно від кон­фігурації та становища політичних акторів у верхівці клієнтелістської мережі. Найбільше представників після Президента - а саме 5, отримав П. Порошенко, якого з В. Ющенком пов'язували сімейні та бізнесові зв'язки, і який на момент призначення голів ОДА (лютий 2005 року) був найбільш наближеним до глави держави. До групи П. Порошенка ми включаємо - В. Атрошенка - бізнес-партнера П. Порошенка, Ю. Арте-менка - бізнес-партнера відомого бізнесмена та члена партії "НУ" Кос­тянтина Григоришина, який був партнером П. Порошенка по бізнесу, В. Бондаря - бізнесмена, який, О. Домбровського - бізнес-партнера та друга П. Порошенка, П. Жебрівського - бізнес-партнера П. Порошенка [4, с. 23]. Представники П. Порошенка або були бізнесменами та мали бізнесові та ділові зв'язки з ним, або були призначені для лобіювання та захисту інтересів П. Порошенка в регіоні. Показовим прикладом клієн-телістського характеру зв'язків між ними та В. Ющенком стало те, що після закінчення протистояння між П. Порошенком та Ю. Тимошенко, яке завершилося відставкою уряду та звільненням П. Порошенка та О. Зінченка, 3 (В. Атрошенко, Ю. Артеменко, П. Жебрівський) з 5 голів ОДА призначених за квотою П. Порошенка були звільненні без вагомих на те причин.

Іншими показовими прикладами призначень та звільнень голів ОДА є призначення представників самого Президента - до цієї групи можна зарахувати П. Олійника, О. Черевка та В. Балогу (опосередковано В. Червонія, І. Стойка, В. Чупруна, А. Авакова, О. Данилова, Б. Сіленкова). І хоча тривалість перебування та характер звільнення цих голів ОДА різниться, проте дуже яскраво демонструє клієнтелістську мережу на­вколо глави держави. Призначення О. Черевка (як і П. Порошенка та О. Білозір) є прикладом непотизму, та демонструє як сімейні зв'язки та приналежність до верхівки клієнтелістської мережі дозволили йому попри майже 50% падіння рейтингу НСНУ у Черкаській області (на основі порівняння результатів виборів 2002, 2006 та 2007 років) про­триматися на посаді протягом всього строку повноважень президента та

6 6 Студентські наукові записки. Серія "Політичні науки". Випуск 4.

зберегти за собою місце у президії НСНУ. Інший приклад, призначення В. Балоги головою Закарпатської ОДА і його подальше входження до верхівки КПМ на основі бізнесових інтересів, призвели до заміщення П. Олійника, який був призначений по квоті В. Ющенка, і успішно (на основі порівняння результатів виборів 2002, 2006 та 2007 року) вико­нував роль партійного лідера в регіоні. Хоча діяльність В. Балоги на посаді голови Секретаріату Президента може бути предметом окремо­го наукового дослідження, можна навести ще декілька прикладів того, як приналежність останнього до верхівки КПМ призвела до заміщення партійних функціонерів, які стояли на чолі ОДА, бізнес-партнерами та політичними соратниками В. Балоги. Характерною особливістю піс­ля Помаранчевої революції стала широка залученість глав обласних державних адміністрацій до пропрезидентської партії Народний Союз "Наша Україна". Протягом першого року після Помаранчевої револю­ції до Ради партії (загальна чисельність на той час - 150 осіб) увійшло одинадцять голів обласних держадміністрацій. Участь голів обласних державних адміністрацій у партійному вважалася важливою характе­ристикою "партії влади". Проте вже у 2008 р. голови обласних держав­них адміністрацій почали активно залучатися до нової партії "Єдиний центр", до засновником якої був В.Балога. Серед регіональних політич­них акторів, що увійшли до "Єдиного центру", можна відзначити го­лову Херсонської обладміністрації Б.Силенкова та главу Хмельницької обласної адміністрації І.Гавчука. Іншим прикладом формування КПМ можуть слугувати заміщення окремих голів ОДА на користь представ­ників Віктора Балоги. На наш погляд типовими прикладами такого за­міщення виглядають звільнення М. Лаврика, І.Стойка, О. Садикова, Н. Дієвої та І. Гладун, які жодним чином не можна пов'язати з результати їх партійної чи управлінської діяльності.

Типовим прикладом формування КПМ можна назвати призначення представників В. Литвина - С. Касьянова та В.Олуйка. Призначення цих голів ОДА стало результатом міжособистісних політичних домовленос­тей між новою елітою - главою держави та головою парламенту - пред­ставником старої еліти, та жодним чином не відображало настрої пар­тійних керівників місцевих осередків. Як результат, обоє представників В. Литвина були звільнені з посад через протести місцевих осередків коаліції "Сила народу" - В. Олуйко через 5 днів після призначення, С. Касьянов - через місяць. Вони були замінені представниками верхівки КПМ, В. Олуйко - І. Гладуняком, протеже В. Шандри - народного де­путата від "НУ", члена верхівки КПМ, С. Касьянов - Ю. Єхануровим, членом верхівки КПМ, зважаючи на стратегічну роль Дніпропетров­ської області. І хоча в результаті протидії місцевих осередків коаліції, домовленості між старою (В. Литвин) та новою елітою (В. Ющенко) були порушені, проте заміщення представників відбулося не на користь місцевих осередків коаліції, а в інтересах верхівки КПМ та особисто глави держави.

Представників О. Мороза, який підтримав кандидатуру В. Ющенка та на момент призначення голів ОДА належав до КПМ, було призначено у Одеську та Полтавську область. Ними стали В. Цушко та С. Бульба відповідно. В цьому випадку показовою є причина звільнення обох го­лів - у зв'язку з обранням до ВРУ за результатами виборів 2006 року. Тому їх призначення ми пропонуємо розглядати виключно як підтвер­дження клієнтарно-патримоніальних відносин та функціонування КПМ навколо глави держави.

Представників А. Кінаха - М. Лаврика (Чернігівська область) та бізнес-партнера А. Кінаха О. Садикова, було звільнено у липні 2007 року з однієї причини - призначення на посаду голови Секретаріату Президента В. Балоги і посиленням його впливу на главу держави, і від­повідно послабленням позицій та ролі А. Кінаха у верхівці КМП. Про­теже Т. Борисюка, Р. Ткач залишив посаду у зв'язку з обранням до ВРУ, а на його місце у зв'язку з посиленням протистояння між Президентом та Ю. Тимошенко було призначено бізнесмена М. Палійчука, кума чле­на НСНУ І. Паляниці, головне завдання якого полягало в збереженні позицій НСНУ в Івано-Франківській області.

Якщо підсумувати призначення голів ОДА В. Ющенком, то переваж­на більшість з них буде перш за все пов'язана з проявом неформальних залежностей, які існували між главою держави та його політичним, сі­мейним та бізнесовим оточенням. Із 24 новопризначених губернаторів

9 були прямо чи опосередковано пов'язані з бізнесовими структурами.

10 губернаторів було призначено на посади в тих областях, де вони ви­конували функції керівників виборчих штабів В. Ющенка. При чому цікавим, з цієї точки зору є географічний принцип цих призначень. Із десяти новопризначених голів ОДА, які на виборах 2004 року викону­вали обов'язки голів виборчих штабів В. Ющенка, за виключенням О. Данілова (Луганськ), 9 представляли виключно західний регіон. Проте до кінця строку повноважень президента, на посаді залишився лише один - О. Черевко, який, досить показово, був пов'язаний з В. Ющенком сімейними зв'язками; натомість 7 було звільнено протягом перших 2-х років президентства Віктора Андрійовича.

Аналіз призначень голів ОДА дозволяє говорити про існування роз­виненої поліцентричної клієнтелістської мережі, верхівка якої перебува­

6 8    Студентські наукові записки. Серія "Політичні науки". Випуск 4.

ла у неформальних зв'язках з В. Ющенком. Більшість призначень були пов'язані з існуванням клієнтелістських зв'язків між главою держави та верхівкою КПМ, верхівкою КПМ та призначеними представниками, які реалізовували ролі низових структур мережі. Характер звільнень голів ОДА або ж заміщення цих посад новими представниками, дозволяє говорити про домінування клієнталістських бізнесово-кланових і патримоніальних сімейно-родинних зв'язків.

Патримоніальна складова призначень голів ОДА є одним з прикла­дів функціонування клієнтелістських мереж у період президентства В. Ющенка. Подібні мережі функціонували і в інших вищих органах державної влади - уряді, парламенті, судовій системі України, наведені вище приклади в цьому випадку є одиничним підтвердженням існування подібних мереж у політичній та адміністративній системах. Головна причина їх існування - "спадок минулого" [1, с. 87] попередніх недемократичних режимів, що проявився у збережені неформальних інститутів у період президентства В. Ющенка. Причиною їх збереження слід вважати відсутність цілеспрямованої політики їх деінституціалізації.

Домінування неформальних інститутів у період президентства В. Ющенка стало однією з ключових перепон на шляху утвердження консолідованої демократії в Україні в цей період. Відсутність ціле­спрямованої політики та особистої позиції політиків, спрямованої на деінституціалізацію інститутів та практик, які функціонували в період президентства Л. Кучми та зберігали недемократичний характер вза­ємовідносин між гілками влади та громадськістю, негативно вплинули на процеси інституціалізації демократичних практик та утвердження принципів демократії.

Список використаних джерел та літератури:

1. Гельман В.Я. Из огня да в полымя? Динамика постсовестких режимов в сравнительной перспективе [Текст] / В. Я. Гельман // Полис. - 2007. - №. - С. 81-109

2. Фісун О. А. Неопатримоніалізм проти демократії в Україні [Текст] / О. А. Фісун // Віче, 2008. - № 17. - С. 4-7

3. Medard J. F. The Underdeveloped State in Tropical Africa: Political Clientelism or Neo-Patrimonialism [Text] / J. F. Medard // Private Patronage and Public Power; ed. by C. Clapham. - New York: St. Martin's Press, 1982. - P. 162-192.

4. Дзеркало Тижня [Текст]: газ. - 1994 - 27 президентських очей / Якель Р., Хрменко І., Фоменко В. та ін. - Київ: Преса України, 2005. -19-25 лютого. - № 6 (534).

Страницы:
1 


Похожие статьи

М Л Мозоль - Клієнтелістські мережі в період президентства в ющенка