В Б Бучко - Когнітивний чинник у розв'язуванні судових спорів - страница 1

Страницы:
1 

Випуск 12.

Бучко В.Б.

КОГНІТИВНИЙ чинник У РОЗВ'ЯЗУВАННІ СУДОВИХ СПОРІВ

У статті розкрито етапи у процесі розв'язування мис-лительних задач, процеси, які знижують когнітивний дисо­нанс, висвітлено інтерперсональні оціночні механізми.

Автор експериментально досліджує самооцінку раці­ональної поведінки суддів господарських судів та сторін у конфлікті, їх відмінності, вплив фактору консультування щодо розв'язування майнових та немайнових спорів, фак­тору залучення сторін до процедури переговорів, посеред­ництва та вплив цих факторів на зміну самооцінки раціо­нальної поведінки сторін у конфлікті.

The article describes the stages in the process of solving the thinking tasks, processes which reduces cognitive dissonance, and shows interpersonal estimative mechanisms.

The author experimentally investigates self-estimation of the rational behaviour of judges of Economic Courts and parties in the conflict, their differences, influence of the factor of consulting in regard to solving of property and non-property disputes, factor of attraction of parties into the negotiation process, interposition and influence of these factors on the transfornation of self-estimation of rational behaviour of the parties in the conflict.

Розв'язування майнових та немайнових спорів судами передбачає абстрактне пізнання дійсності, яке здійснюється через призму процесів мислення та уяви. Характерною озна­кою таких процесів є опосередкований характер відобра­ження ними дійсності шляхом використання попередньо­го досвіду, раніше здобутих знань, міркувань, побудовою гіпотез тощо. Мислення передбачає такі розумові операції: порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, класифікацію, систематизацію. Таким чином, когнітивний

© Бучко В.Б., 2009фактор є рушійною силою у розв'язуванні майнових та не­майнових спорів судами.

Вивченню когнітивних процесів приділяли увагу такі до­слідники, як Б.М. Величківській, І.Д. Пасічник, Є.В. Гейко, С.Д. Максименко, A.M. Гірник, А.Петровський, Е.Е. Уста­нова, В.П. Шейнов, А. Щербаков, А. Крогіус, В.Б. Силов, Н.І. Фригіна, К. Ізард, Р. Лазарус та інші.

У даній статті ми ставимо за мету проаналізувати особли­вості когнітивних процесів у площині розв'язування судами майнових та немайнових конфліктів, визначити фактори, які впливають на самооцінку раціональної поведінки в кон­флікті сторін та суддів.

Процес розв'язування того чи іншого майнового та не-майнового конфлікту починається з формулювання питан­ня, яке треба дослідити, виходячи з конкретних умов про­блемної ситуації. Формулювання питання — перший етап у процесі розв'язання завдань. Питання спору міститься в предметі та підставах позовного подання, яке суд повинен перевірити. Другий етап розв'язування розумового завдан­ня починається з пошуку шляхів аналізу поставленого запи­тання та побудови гіпотези. Висування гіпотез дає сторонам та судді можливість передбачити напрями розв'язування майнових та немайнових конфліктів та можливі результати. Основним джерелом для побудови гіпотез судом є обґрун­тування позовних вимог та відзив на позов, а за наявності зустрічного позову - його обґрунтування та відзив на зу­стрічний позов. Розв'язання розумового завдання — завер­шальний етап процесу, який може відбуватися по-різному: методом спроб і помилок, шляхом перевірки висунутих гі­потез, шляхом застосування аналогій тощо [6].

При розв'язуванні господарських спорів часто доводить­ся використовувати інтрапсихічні оціночні механізми, які можна проілюструвати процесами, що знижують когнітив­ний дисонанс. При розв'язуванні майнових та немайнових спорів застосовуються три основні способи зменшення рів­ня чи усунення дисонансу:

Зміна одного з елементів дисонансних відносин (заміна позивача, відповідача чи третю особу, відкликання судді).

Додавання нових елементів, що співвідносяться з уже наявними (залучення третіх осіб, які заявляють (не заявля­ють) самостійних вимог на предмет спору, подання зустріч­ного позову, зміна предмету та підстав позову).

Зменшення значимості одного з дисонансних елементів. Після вибору однієї з двох рівноцінних альтернатив у сторін здійснюється їх перецінка, завищення оцінки обраної аль­тернативи та заниження оцінки відкинутої, зокрема, якщо альтернатива запропонована опонентом.

До основних видів когнітивного дисонансу належать:

- дисонанс у результаті ухвалення рішення;

- дисонанс у результаті змушеної дії;

- дисонанс у результаті незгоди з переконаннями групи;

- дисонанс у результаті несподіваних наслідків дії [9; 12].

Інтерперсональні оціночні механізми передбачають чис­ленні прийоми, спрямовані на підтримання чи підвищення самооцінки і власної гідності. Боротьба проти негативної оцінки може бути пасивною - уникнення, або активною -дискредитація суб'єкта, який оцінює, його мотиви, ціннос­ті тощо. Часто сторони, а деколи навіть і судді, вдаються до стереотипного пізнання, використовують так званий "ефект ореолу" [1].

Сторони створюють умови для прийняття вигідних для них рішень опонентами (рефлексивне управління). Свідоме надання будь-якої неправдивої інформації є чинником для реалізації рефлексного управління шляхом формування цілі опонента, зміни уявлень та стратегії чи тактики пове­дінки [5, с. 36].

Наприклад, прохання відповідача надати розстрочку ви­конання судового рішення у зв'язку зі струнким фінансовим становищем може сприяти формуванню у позивача уявлен­ня про фінансовий стан підприємства опонента і посприяти зменшенню чи відмови від штрафних санкцій, збитків від інфляції.

Згідно з дослідженнями К. Камерера та М. Вебера існує три ефекти в оціночних судженнях, які кожна сторона ста­рається використати для зменшення невизначеності [11].

Перший - ефект оптимальності, який покращує емоцій­ний стан. Другий - ефект виправдання складних рішень (justifying difficult decisions) - підвищується привабливість прийнятого рішення та понижується привабливість відки­нутих рішень.

Третій - схильність до підтвердження (confirmation bias) - сторона чи суддя оцінює як більш достовірну ту інформа­цію, яка підтверджує його думку чи прийняте ним рішення порівняно з інформацією, яка прийнята іншою стороною чи суперечить рішенню. І навіть більше, сторона за таких об­ставин не тільки відносно вище оцінює інформацію, а й кра­ще запам'ятовує її [13].

Окрім того, сторони більше виявляють труднощі, коли треба оцінювати не окремі фактори, а їх систему, цілісну мережу їх взаємодії. Сторони часто не усвідомлюють, що принципово не йдучи на компроміс і не погоджуючи про­позиції опонента, вони втрачають з ним зв'язки як з контр­агентом, що явно суперечить цілям сторони в господарській діяльності [4].

При вирішенні майнових та немайнових спорів сторони функціонують на логічному рівні, актуалізують певні знання і створюють модуль взаємодії. При зіткненні з неординарни­ми обставинами логічні знання виявляються недостатніми, функціонування психологічного механізму переходить на інтуїтивний рівень. У сфері інтуїції в сторін та суддів досвід менш структурований, але достатньо багатий, особливо у суддів. Знаходження розв'язку спору на інтуїтивному рівні, як і вся діяльність, за твердженням Я.А. Пономарьова, має емоційне забарвлення. Спосіб вирішення на інтуїтивному рівні суб'єкту слід оформити як логічну модель [8].

Зустрічаючись з новими обставинами справи, сторони чи судді намагаються знайти приклади аналогічних обставин (спорів), з цією метою Вищий Господарський Суд України видає збірки узагальненої практики вирішення певних ви­дів майнових та немайнових спорів.

Варто також зазначити, що в усному процесі на перший план виступає не так істинність чи хибність доказової ін­формації, як в логічних судженнях, а практична (прагматич­на) успішність ведення спілкування. Тому трапляється так, що повністю обдуманими можуть здатись висловлювання, які суперечливі з точки зору логічного аналізу значень [2, с. 109].

У побудові когнітивної моделі взаємодії між сторонами та судом важливе значення мають індуктивні міркування -доведення невідомого на основі окремих фактів. Окрім того,в логіці розглядаються так звані абдуктивні міркування, які полягають у мисленні від окремого до окремого [2].

Прикладом абдукції є умовиводи за аналогією. (Враху­вання суддями та сторонами аналогічних спорів, постанов апеляційної та касаційної інстанцій, рекомендацій ВГСУ).

Дослідження мислительних психічних процесів показа­ли, що мислення в сумісній діяльності протікає по-іншому, аніж в індивідуальній [7]. У сумісній діяльності сторони більше схильні до навіювання, конформізму, емоційного за­раження, в індивідуальній - більшою мірою керуються мис-лительними процесами, аніж емоціями. Проте до ескалації емоцій сторони часто вдаються для здійснення маніпуля­цій зі своїми опонентами. Як зазначає В.П. Шейнов, схема прихованого управління включає в себе такі етапи: збір ін­формації про особу, виявлення приманок та мішені впливу, атракцію, спонукання до дії, виграш ініціаторів впливу.

В.П. Шейнов, поряд з традиційною пірамідою потреб Маслоу, виділяє потребу в позитивних емоціях. Комплі­менти, пробудження приємних спогадів, обіцянки, словесне задоволення потреб мають вплив на вирішення спорів, а та­кож установка на власну правоту, переконання що вчинені дії чи бездіяльність, які оспорюються і пов'язані з майном, не порушують прав та законних інтересів інших осіб. Уста­новка на те, що певна форма власності повинна домінувати, може викликати когнітивний дисонанс, наприклад, коли особа віддає перевагу державній формі власності в силу сво­го переконання, а потрібно вирішувати спір про приватиза­цію державного майна. Величина когнітивного дисонансу буде прямопропорційно залежати від стійкості переконання в своїй правоті та неможливості досягти бажаного результа­ту. Тому надзвичайно важливо для судді та інших сторін не формувати будь-яких установок. В протилежному випадку це спричиняє переконання у власній правоті дій, сприяє роз­ширенню кола розбіжностей, ескалації емоцій і, власне, не­гативно позначається на процесі мислення, вибору стратегії вирішенні спору, прийнятті рішення. І якщо останнє при­ймається всупереч власного переконання, це може бути кон-фліктогеном і полягати у негативному, необгрунтованому, безпідставному ставленні до протилежної сторони чи сто­рін, застосування суддями штрафних санкцій, переведенняспору з предмета на особистості, або, іншими словами, зміна предмета конфлікту з "що є спір" на "хто є спір".

Процеси репрезентативного пізнання забезпечують не тільки пошук істини, але і проектування, яке в широкому змісті цього слова означає побудову своєрідних гіпотез, ви­думок. У вузькому змісті проектування - це побудова об­разів майбутнього згідно з правилами, законами, технологі­ями, типовими для усіх індивідів та характерних для певних з них. Поняття, закони і правила є узагальненими знаннями. Пізнання і узагальнення зв'язків і відношень предметів та явищ навколишнього світу є однією з найбільших функцій мислення. Якісними показниками мислительної діяльності є три ієрархічні форми узагальнення: синтез, власне уза­гальнення і систематизація [7].

Для конструктивного вирішення майнових спорів надзви­чайно важливим є ефективне оперування вищенаведеними формами узагальнення. При цьому когнітивні процеси вста­новлення істини відбуваються не на рівні відчуттів як при чуттєвому пізнанні, а на рівні систем образів, ідей, уявленнях у свідомості (пам'яті, мисленні, уяві), відтак, дані когнітивні процеси слід вважати репрезентативними. Експерименталь­но доведено, що при отриманні суперечливої інформації (перевірити яку неможливо) сторони схильні приймати за більш достовірну інформацію ту, яка надійшла першою. При наявності несуперечливих фактів сторони схильні віддавати перевагу тим, які надійшли останніми [10].

На початку 2006 р. та повторно на поч. 2008 р. нами було проведено дослідження, мета якого полягала у виявленні відмінностей у самооцінці раціональної поведінки в кон­флікті між суддями місцевих і апеляційних суддів госпо­дарських судів та сторонами. Визначення рівня самооцінки проводилось за тестом "Самооцінка раціональної поведінки в конфлікті".

Вибірка становить 80, з якої 40 суддів (ЗО суддів госпо­дарських судів першої інстанції і 10 суддів апеляційних гос­подарських судів) та 40 сторін-юристів по справах як пози­вачі та відповідачі.

Для встановлення статистично значимих відміннос­тей використовувався бісеріальний коефіцієнт кореляції. Перша змінна X вимірювалась у дихотомічній шкалі, де 1­суддя, 0 - сторона по справі. Друга шкала Y - це середнє арифметичне по всіх позиціях тесту щодо визначення раці­ональної поведінки в конфлікті.

ReMn6ic обраховано за допомогою програмного забезпе­чення для обробки статистичних результатів "Статистика + 3.5.0." і становить 0,93. Отримане значення бісеріального коефіцієнта кореляції значне і дає підстави стверджувати наявність кореляційних зв'язків між суддями та сторонами і рівнем самооцінки раціональної поведінки в конфлікті. Значення бісеріального коефіцієнта кореляції оцінюється по величині Тфґ-критерію Ст'юдента з числом степенів сво­боди k=n-2.

Т обраховано за допомогою формули №2; при к= п-2 = 80-2=78 і становить 22,3.

По таблиці знайдено критичні значення критерію Стю-дента для рівня статистичної значимості р<0,05 t =2; р<0,011 кр = 2,66 і р<0,0011 кр = 3,29 [3, с.313]. КР

Отримане Тф=22,3 потрапило в зону значимості на рівні 0,1%, а відтак, слід прийняти гіпотезу, згідно з якою отрима­ний бісеріальний коефіцієнт кореляції суттєво відрізняєть­ся від нуля, максимально наближений до одиниці. Іншими словами, виявлено наявність значних відмінностей у рівні самооцінки раціональної поведінки в конфлікті між суддя­ми господарських суддів та сторонами у справах.

На початку 2008 р. повторно проведено емпіричне дослі­дження на визначення самооцінки раціональної поведінки в конфлікті між тими ж респондентами. Результати само­оцінки раціональної поведінки суддів не змінилися на ста­тистично значиму величину. Що стосується сторін, їм про­тягом двох років надавалась психологічна консультація щодо розв'язування конфліктів, респонденти залучались до моде­льованих судових процесів, навчались методам вирішення майнових та немайнових спорів шляхом посередництва та переговорів з метою відслідковувати істотні зміни кореля­ційних зв'язків між самооцінкою раціональної поведінки в конфлікті між суддями місцевих і апеляційних суддів госпо­дарських судів та сторонами і порівняти зміну кореляційних зв'язків з попереднім експериментом між тими ж самими рес­пондентами.

Контрольний експеримент, проведений у 2008 p., показавтакі результати:

ReMn6ic обраховано за допомогою програмного забезпе­чення для обробки статистичних результатів "Статистика + 3.5.0." і становить 0,53. Отримане значення бісеріального коефіцієнта кореляції значно менше порівняно з даними 2006 p., однак це дає підстави стверджувати про наявність значних кореляційних зв'язків між рівнем самооцінки раці­ональної поведінки в конфлікті суддів і сторін.

Критичні значення критерію Ст'юдента для рівня статис­тичної значимості залишаються ті самі, оскільки репрезен­тативна вибірка не змінювалась, і становлять р<0,05 t . = 2; р<0,011 кр = 2,66 і р<0,001 t кр = 3,29 [3, с.313]. КР

Отримане Т потрапило в зону значимості на рівні 0,1% і становить 5,51, а відтак, слід прийняти гіпотезу, згідно з якою отриманий бісеріальний коефіцієнт кореляції суттєво відрізняється від нуля, знаходиться приблизно по середині між нулем та одиницею. Іншими словами, виявлено наяв­ність значних відмінностей у рівні самооцінки раціональної поведінки в конфлікті між суддями господарських суддів та сторонами у справах. Однак відмінності значно менші, ніж в експерименті за 2006 p., що свідчить про позитивний вплив проведеної зі сторонами роботи щодо розв'язування май­нових та немайнових спорів. Про цей вплив свідчить також той факт, що дослідження, проведене з контрольною групою сторін по справі (юристами як позивачами та відповідача­ми) на початку 2008 p., з якими не проводилась робота щодо конструктивного розв'язування майнових та немайнових спорів на відміну від експериментальної групи, не показало значних відмінностей у рівні самооцінки раціональної по­ведінки в конфлікті порівняно з 2006 роком.

Виходячи з результатів проведених досліджень щодо са­мооцінки раціональної поведінки в конфлікті, є підстави зробити такий висновок: чинник самооцінки поведінки між сторонами та судом впливає на їх взаємодію, а вона, в свою чергу, - на конструктивне вирішення майнових та немайно­вих спорів. Дослідження показало можливість підвищення взаємодії сторін шляхом надання консультації, проведення навчання щодо розв'язування спорів шляхом примирення та посередництва. Ыемп змінилося з коефіцієнта 0,93 до 0,53 завдяки дворічній співпраці з сторонами та надання кон­сультацій щодо конструктивного вирішення майнових та немайнових спорів. Аналіз результатів справ та спостере­ження за поведінкою сторін у залах судових засідань дає під­стави стверджувати про обрання сторонами на кінець 2008 року стратегій компромісу та взаємної співпраці частіше по­рівняно з початком 2006 року. За цей період спостерігалось зменшення винесення окремих ухвал щодо сторін з приводу невиконання рішень суду, частіше укладались мирові угоди, сторони частіше йшли назустріч одна одній щодо погоджен­ня строків відстрочки та розстрочки судових рішень, добро­вільної сплати боргу до закінчення провадження у справі, зменшилась кількість поданих респондентами-сторонами апеляційних та касаційних скарг.

Спілкування зі сторонами відбувалося безпосередньо, шляхом переписування електронною поштою, програмами "Skype", "ICQ", в окремих випадках безпосередньо перед по­чатком судових засідань або під час перерви між засіданнями - по телефону. Основне спостереження за зміною поведінки сторін-респондентів відбувалось в залі судових засідань.

Таким чином, когнітивний чинник у розв'язуванні май­нових та немайнових спорів господарськими судами про­являється у: процесах розв'язування мислительних задач, оціночних судженнях, процесах мислення у сумісній та ін­дивідуальній діяльності, розумових операціях порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, класифіка­ції, систематизації.

Суть когнітивного чинника полягає в тому, що він обу­мовлює процеси розв'язування мислительних задач, є при­чиною сумісної та індивідуальної розумової діяльності суд­дів та сторін по справах при вирішенні господарських спорів, передбачає наявність у суддів та сторін інтерперсональних оціночних механізмів, етапів у процесі розв'язування мис­лительних задач, впливає на процеси, які знижують когні­тивний дисонанс, а при зіткненні з неординарними обста­винами за умови недостатності логічних знань впливає на перехід психологічного механізму на інтуїтивний рівень.

Емпірично встановлено відмінності між сторонами та суд­дями щодо визначення самооцінки раціональної поведінки в конфлікті, факт статистично значимої зміни самооцінки раці­ональної поведінки в конфліктах сторін за два роки (поч. 2006р. - поч. 2008 р.) та роль консультування щодо розв'язування майнових та немайнових спорів, залучення до процедури пе­реговорів та посередництва сторін, аналіз конфліктів.

Вивчення когнітивних чинників розв'язування майно­вих спорів є важливим, прикладним та перспективним, однак подальші дослідження потребують врахування тен­дерних, мотиваційних та емоційних чинників, їх теоретико-методологічне та експериментальне обґрунтування.

Література

1. Василюк В.Е. Психология переживания (анализ преодоле­ния критических ситуаций). - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. -200 с.

2. Величковский Б.М. Когнитивная наука : Основы психо­логии познания : в 2 т. Т. 2 / Борис М. Величковский. М.: Смысл: Издательский центр "Академия", 2006. — 432 с.

3. Ермолаев О.Ю. Математическая статистика для психоло­гов: Учебник / О.Ю. Ермолаев. - 3-е изд, испр. - М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2004. - 336 с, 324.

4. Когнитивная психология. Учебник для вузов / Под ред. В. Н. Дружинина, Д. В. Ушакова - М.: ПЕР СЭ, 2002 - 480 с.

5. Лефевр В. А., Смолян Е Л. Алгебра конфликта. - М.: ИЗ­ДАТЕЛЬСТВО "ЗНАНИЕ",1968. - 64 с.

6. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посібник. - К: МАУП, 2000. - 256 с.

7. Пасічник І.Д. Практичне мислення і конфлікт (теоретико-методологічні аспекти) // Наукові записки. Серія "Психологія і педагогіка". - Острог: Вид-во Національного університету "Ост­розька академія", 2007. - Вип. 9. - 608 с, 11.

8. Пономарев Я.А. Психология творчества. - М.: Педагогика, 1976. - С. 200.

9. Розов В. І. Адаптивні антистресові психотехнології: Навч. посібн. - К: Кондор, 2005.- 276 с.

10. Шейнов В.П. Скрытое управление человеком (Психоло­гия манипулирования) / В.П.Шейнов. - М.: ООО "Издательство ACT", Мн.: Харвест, 2006. - 816 с.

11. Carerer С, Weber М. Recent developments in modeling preferences: uncertanty and ambiguity//!. Risk Uncertain. N.Y. 1992. Vol. 5. P. 325-370.

12. Conflict, decision and dissonance. / Ed. by L.Festinger. -Standford: Standford univ. press, 1967. - 163 p.

13. Koriat A., Lichtenstein S., Fischhoff B. Reasons for confidence //J. Exp. Psychol.: Human Learning and Memory. 1980. Vol. 6. P.

Страницы:
1 


Похожие статьи

В Б Бучко - Когнітивний чинник у розв'язуванні судових спорів

В Б Бучко - Роль емоцій у розв'язуванні господарських спорів