О В Сагова - Класифікація фінансових інвестицій та її облікова інтерпретація - страница 1

Страницы:
1 

УДК 657.4

О. В. Сагова, аспірантка, ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЇЇ ОБЛІКОВА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Розглянуто проблеми класифікації фінансових інвестицій для цілей обліку на рівні підприємств в умовах ринкових перетворень. Досліджено критерії класифікації фінансових інвестицій, що викорис­товуються в практиці бухгалтерського обліку. Автором запропонова­но класифікацію фінансових інвестицій, що забезпечує достатній рі­вень аналітичності обліку та його достовірності, дозволяє оперативно підготувати інформацію для потреб внутрішніх та зовнішніх користу­вачів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: фінансові інвестиції, акції, облігації, емісія, диві­денд, облік.

Обіг фінансових інвестицій формує особливий сектор госпо­дарювання, пов'язаний із забезпеченням підприємств фінансови­ми ресурсами, стимулює мобілізацію капіталів, забезпечує пере­розподіл коштів між різними галузями економіки. Для відсте-ження цих процесів важливого значення набуває облікова інфор­мація. Виникає необхідність розробки ефективної методики й ор­ганізації обліку та внутрішнього аудиту фінансових інвестицій з урахуванням вимог національних і міжнародних стандартів, а та­кож сучасних досягнень в області інформаційних технологій. Тому актуальність даної теми безумовна.

До цього часу залишаються дискусійними та не до кінця ви­вченими питання комплексного теоретичного осмислення суті і змісту поняття «фінансові інвестиції» в обліковому форматі, фор­мування науково-обґрунтованих рекомендацій щодо параметрів та критеріїв визначення, визнання, класифікації та оцінки фінан­сових інвестицій як об' єкта обліку, вдосконалення організації і методики обліку і аудиту фінансових інвестицій як важливого джерела управлінської інформації, їх адаптації до нових умов гос­подарювання. Недостатня розробленість проблеми та гостра по­треба в оновленні організації, удосконаленні методики обліку та аудиту цінних паперів обумовили вибір теми, мету і основні на­прямки дослідження.

У роботах В. В. Бабіча, С. Ф. Голова, Ю. А. Кузьмінського, М. В. Кужельного, В. В. Сопко та інших учених досліджуються

О. В. Сагова, 2009

260важливі теоретичні й практичні проблеми удосконалення систе­ми обліку та аудиту фінансових інвестицій в умовах становлення ринкових відносин і переходу до міжнародних стандартів обліку і звітності.

Напрацювання вчених охоплюють широкий спектр питань, пов' язаних з визначенням поняття фінансових інвестицій, їх кла­сифікацією, визначенням схем руху, відображенням основних видів операцій з ними на рахунках бухгалтерського обліку. Проте до цього часу відсутня класифікація фінансових інвестицій, яка б забезпечувала ефективне ведення бухгалтерського обліку, зали­шається недосконалою методика їх обліку.

Метою даної статті є дослідження існуючих критеріїв класи­фікації фінансових інвестицій та визначення впливу використан­ня класифікації фінансових інвестицій на методику та організа­цію їх бухгалтерського обліку і внутрішнього аудиту з урахува­нням вимог національних та міжнародних стандартів.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні зав­дання:

— виявити функціональні особливості різних видів фінансо­вих інвестицій;

— проаналізувати сучасну класифікацію фінансових інвести­цій та її вплив на методику та організацію бухгалтерського облі­ку інвестицій.

Науково обґрунтована класифікація має виключне значення для правильної організації бухгалтерського обліку та аудиту фі­нансових інвестицій. Головним призначенням бухгалтерського обліку є забезпечення інформаційних потреб користувачів. Бух­галтер зобов' язаний так організувати облік фінансових інвести­цій, щоб будь-яка необхідна інформація могла бути швидко отри­мана. Тому класифікаційні ознаки фінансових інвестицій повинні бути виділені таким чином, щоб вони розкривали досліджуване поняття зі сторін, які цікавлять, насамперед, користувачів.

Проведене дослідження показує, що для класифікації фінансо­вих інвестицій автори застосовують понад 40 ознак, за якими ви­діляють понад 130 їх видів. Практично кожен дослідник обґрун­товує власні підходи до вибору класифікації фінансових інвес­тицій, повністю або частково використовуючи нагромаджений досвід з цих питань. При цьому автори не замислюються над не­обхідністю таких перевантажених класифікацій та можливістю їх практичного застосування.

Класифікація, як правило, будується з урахуванням економіч­ного змісту об' єкту, проте у літературі досить часто вказуютьсявиди фінансових інвестицій згідно законодавства. Перелік фінан­сових інвестицій, передбачений законодавством, може бути за­критим, тобто бути «жорстким» і не допускати включення до пе­реліку «будь-яких інших документів, які вважаються цінним папе­ром», та відкритим, який це дозволяє. В Японії, наприклад, дер­жава досить суворо слідкує за тим, щоб не збільшився перелік цінних паперів, який нараховує лише дев'ять позицій. У США таке обмеження відсутнє та в якості цінних паперів визнається більша кількість грошових документів. Відповідно до українсь­кого законодавства Державна комісія по цінних паперах та фон­довому ринку наділена правом відносити той або той вид цінних паперів до інвестиційних. Класифікацію цінних паперів, як одну з умов належної організації їх обліку, необхідно будувати за ознаками, які визначають особливості у відображенні зазначених об' єктів на бухгалтерських рахунках.

У нормативно-правових актах обумовлено низку обов' язкових реквізитів, які повинні містити законодавчо закріплені види фі­нансових інвестицій, а також визначені особливості їх обігу. За­значені умови висувають певні вимоги і до обліку цих видів фі­нансових інвестицій.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» «фінансові інвестиції — це акти­ви, які утримуються підприємством з метою збільшення прибут­ку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора» [1, с. 98]. Дане визначення майже пов­ністю співпадає з визначенням інвестицій, наведеним в МСФЗ 25 «Облік інвестицій»: «інвестиція це актив, утримуваний під­приємством для приросту капіталу через розподіл доходу (напри­клад, відсотків, роялті, дивідендів та ренти), для збільшення вартос­ті капіталу або інших вигод для підприємства-інвестора, наприклад, отриманих завдяки торговельним відносинам» [2, с. 609].

У бухгалтерському обліку фінансові інвестиції розглядаються як фінансові інструменти, використання яких у процесі перероз­поділу фінансових ресурсів між учасниками ринку призводить до одночасного виникнення (збільшення) фінансових активів в од­ного підприємства і фінансових зобов' язань або інструментів власного капіталу в іншого. Наприклад, підприємство-емітент, випускаючи і розміщуючи акції серед інвесторів, поповнює тим самим власний капітал. Тобто для підприємства-емітента фінан­сові інвестиції є інструментом власного капіталу. Для інвесторів придбані акції є фінансовими інвестиціями, які в бухгалтерсько­му обліку визнаються активами, тому що їх використання, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у май­бутньому, а саме: збільшення прибутку, зростання вартості капі­талу. Фінансові інвестиції це високоліквідні активи, здатні швидко обмінюватись на грошові кошти.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР визначено, що під фінансовою інвестицією слід розуміти «господарську операцію, яка передба­чає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів» [3, с.14]. Для цілей оподатку­вання фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Прямі фінансові інвестиції передбачають внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпора­тивні права, емітовані такою юридичною особою, а портфельні придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових ак­тивів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із ку­півлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов' яза-ними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Враховуючи правову й економічну сутність фінансових інвес­тицій, можна визначити основні їх функції :

— перерозподіл грошових коштів (капіталів) між галузями і сферами економік, територіями і країнами, групами і прошарка­ми населення, населенням і державою;

— інформаційна функція, яка є засобом мобілізації грошових коштів інвесторів;

— надання визначених додаткових прав його власникам. Крім права на капітал, це може бути право на участь в управлінні, пра­во на першочерговість дій у певних ситуаціях;

— забезпечення одержання доходу на капітал або повернення самого капіталу.

З прийняттям та введенням у дію П(С)БО 12 «Фінансові інве­стиції» став можливим поділ фінансових інвестицій за видами та за певними класифікаційними ознаками, основними з яких є: тер­мін утримання, відношення до права власності, мета утримання, міра впливу інвестора на об'єкт інвестування. Інші нормативні документи дозволяють ділити фінансові інвестиції за формою власності об' єкта інвестування, за напрямком інвестування, з ме­тою оподаткування, регіональною ознакою тощо.

Всі цінні папери мають строк обігу, або ж вони можуть бути випущені на невизначений термін. Ця ознака є важливою як для емітента, так і для інвестора, тому що строк обігу впливає на ве­личину розрахункових коефіцієнтів, які характеризують станпідприємства, його фінансову стійкість та інвестиційну приваб­ливість. Термін утримання цінного паперу визначає також, на якому рахунку його слід обліковувати як короткострокову чи довгострокову фінансову інвестицію. За терміном утримання фі­нансові інвестиції поділяють на поточні та довгострокові.

Поточні фінансові інвестиції це інвестиції у високоліквідні ринкові цінні папери з метою залучення тимчасово вільних кош­тів на термін менше одного року. В балансі їх відображають у складі поточних (оборотних) активів. Поточні інвестиції повинні задовольняти дві умови: 1) у будь-який момент такі інвестиції можуть бути легко реалізовані на ринку; 2) запланований термін утримання до їх погашення чи продажу інвестицій не повинен перевищувати одного року.

Довгострокові фінансові інвестиції являють собою вкладення на термін більше одного року з метою одержання додаткового прибутку або отримання впливу на об' єкт інвестування. Напри­клад, корпоративні права, опціони або інші аналогічні права на придбання і продаж акцій.

Довгострокові інвестиції включають наступні види:

інвестиції в цінні папери, що дають право власності (при­вілейовані і звичайні акції);

— інвестиції в боргові зобов' язання інших компаній (обліга­ції, довгострокові векселі, заставні цінні папери);

— інвестиції в дочірні компанії, філії, спільні підприємства, якщо дані про їхню діяльність не входять у консолідовану звіт­ність;

інвестиції направлені до спеціальних фондів з цільовою орієнтацією (Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування).

Вважаємо, що в сучасних умовах необхідно виділити ще серед-ньострокові фінансові інвестиції, які мають термін існування від одного року до п' яти. Це буде враховувати сучасний кризовий стан фінансових ринків.

Згідно П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» всі фінансові інвес­тиції поділяються на ті, що призначені для продажу, та на ті, що утримуються до моменту погашення. Підприємства можуть отримувати економічні вигоди від утримування фінансових інве­стицій у вигляді відсоткового доходу чи у вигляді дисконту, або отримувати дохід за рахунок різниці між вартістю придбання та продажу такого виду активу на фінансовому ринку.

Поділ фінансових інвестицій за метою утримання виділяє се­ред них такі, що утримуються з метою одержання прибутку, та ті, що утримуються для досягнення соціального ефекту.

Міра впливу інвестора на об' єкт інвестування більш докладно класифікує наявний ступінь контролю. Згідно українського зако­нодавства міра впливу поділяється на вплив, який характеризу­ється часткою меншою ніж 25 % корпоративних прав на об' єкт інвестування (незначний вплив), та вплив, де частка складає від 25 до 50 % (суттєвий вплив) та більше 50 % (повний контроль). Критерій «пов' язаності» осіб на сьогоднішній день не є чітко ви­значеним українським законодавством. Прийнято вважати, що сторони є пов' язаними, якщо інвестор має повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комер­ційної політики об' єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

— володіння двадцятьма п' ятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

— представництво в раді директорів або аналогічному керів­ному органі підприємства;

— участь у прийнятті рішень;

взаємообмін управлінським персоналом;

— забезпечення підприємства необхідною техніко-економіч-ною інформацією.

Отже, П(С)БО 12 та 13 потребують певних уточнень стосовно класифікації фінансових інвестицій за критерієм «пов' язаності» сторін.

Здійснення інвестицій за формою власності в об' єкт інвесту­вання може різнитися залежно від форми власності передбаченої цивільним та господарським законодавством України (до чи піс­ля здійснення інвестиції).

При розповсюдженні фінансових інвестицій підприємство може вдатися до послуг дилерів. Оплата їх послуг обов' язково повинна бути відображена в обліку. Першочергово всі цінні папери випус­калися у паперовій формі, але на сучасному етапі набуває роз­повсюдження їх нова форма бездокументарна.

Безпаперовий цінний папір це електронна форма обліку власників капіталу, які завчасно мають визначені права і від­повідні зобов' язання по відношенню до користувача цього ка­піталу.

Вищезгадані критерії та відповідні класифікації фінансових інвестицій, передбачені нормативними актами, є важливими для здійснення бухгалтерського обліку та відображення інформацій про фінансові інвестиції у фінансовій та податковій звітності. Але вони не повністю задовольняють вимоги користувачів фі­нансової звітності.

Проаналізувавши наведені критерії класифікації фінансових інвестицій, можна переконатися, що принципово важливими є поділ фінансових інвестицій за терміном їх утримання, з позиції власності (корпоративні, боргові) та з метою оподаткування. Класифікація за терміном утримання передбачена П(С)БО та ши­роко застосовується на практиці. Класифікація за відношенням до власності не передбачена нормативними актами, що регламен­тують ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, і, водночас, є важливою для користувачів.

Принципово важливим є поділ фінансових інвестицій на:

фінансові інвестиції, засвідчують корпоративні права (кор­поративні);

фінансові інвестиції, що мають боргову природу (боргові). До корпоративних фінансових інвестицій слід відносити активи

отримані у вигляді прав на частку у капіталі та у вигляді прав на управління об' єктом інвестування, а боргові фінансові інвестиції слід класифікувати як активи, що отримані у вигляді набуття борго­вого зобов' язання. Як у першому, так і в другому випадках метою утримання фінансових інвестицій є отримання прибутку.

У сучасних умовах вважаємо за доцільне ввести поділ фінан­сових інвестицій за видами забезпечення, оскільки це дасть змогу підвищити довіру та зацікавленість інвесторів. За видами забез­печення фінансові інвестиції варто поділяти на такі:

цінні папери, випущені під заставу рухомого чи нерухомо­го майна;

цінні папери, випуск яких нічим не забезпечений.

Цінні папери можуть випускатися під заставу чи під гарантію. Заставою виступає рухоме чи нерухоме майно, фондові цінності, майбутні податкові платежі, дохід від проекту, а випуск цінних паперів під гарантію передбачає їх забезпечення гарантованими зобов' язаннями чи реорганізаційними цінними паперами.

Цінні папери забезпечують виплату їх власнику разового чи постійного доходу, причому кожен вид цінного паперу передба­чає той чи той спосіб його виплати. Залежно від того, чи за цін­ним папером сплачуються відсотки, чи дивіденди, чи цінні папе­ри реалізуються з дисконтом, бухгалтер буде використовувати різні способи нарахування доходу і буде відображати процес йо­го виплати на різних рахунках.

Поділ фінансових інвестицій за характером оподаткування на ті, дохід за якими оподатковується, і ті, дохід за якими не підлягає оподаткуванню, дозволить бачити, яким чином бюджетні відраху­вання впливають на результат від операцій з цінними паперами.

Доходи за цінними паперами можуть виплачуватися як у то­варній, так і в грошовій формі. Бухгалтер при відображенні ви­плати доходу повинен знати про можливість та законність його виплати в одній із зазначених форм. З цією ознакою пов' язана ще одна — спосіб поширення цінних паперів. Порядок відображення в обліку безкоштовно розповсюджуваних цінних паперів і плат­них має деякі особливості.

Таким чином, було розглянуто класифікацію фінансових інве­стицій для цілей бухгалтерського обліку (за ознаками характеру прав, строку існування, способу виплати доходу, способу поши­рення, форм випуску, валютного номіналу, характеру оподатку­вання, емісії, виду забезпечення, порядку володіння.

На думку автора, наведені класифікаційні групування фінансо­вих інвестицій можуть бути основою для побудови різних моделей організації та ведення обліку операцій з ними. Отримана за резуль­татами ведення обліку інформація є основним джерелом необхідних даних інформації для прийняття ефективних управлінських рішень щодо їх продажу або купівлі, або їх додаткового випуску.

За результатами проведеного дослідження з' ясовано, що до ознак, які впливають на організацію та ведення бухгалтерського об­ліку фінансових інвестицій, належать: економічна природа цінних паперів, вид забезпечення, термін утримання, спосіб виплати дохо­ду, спосіб поширення, форма випуску, валютний номінал, спосіб оподаткування доходу та порядок володіння. Запропонована в стат­ті класифікація враховує необхідність відображення операцій із фі­нансовими інвестиціями на відповідних рахунках аналітичного об­ліку та допоможе у наданні достовірної інформації для різних користувачів: акціонерів, інвесторів, кредиторів.

Література

1. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку // Все про бухгал­терський облік. — 2002. — № 11. — С. 65—132.

2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Пер. з англ. за ред. С. Ф. Голова. — К.: Федерація професійних бухгалтерів і ауди­торів України, 2000. — 1272 с.

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями// Відомості Верховної ради. — 1996. — № 19.

4. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 р. № 1560-ХІІ// Цінні папери в Україні. — К.: УФБ, 1993. — С. 292—303.

Стаття надійшла до редакції 21.10.2008

Страницы:
1 


Похожие статьи

О В Сагова - Класифікація фінансових інвестицій та її облікова інтерпретація