О О Дорошенко - Класифікація суб'єктів контролю фінансово-господарської діяльності бюджетних установ - страница 1

Страницы:
1 

Концепція обґрунтовує новий підхід до ефективного зниження витрат. Концептуальний підхід розглядає якість і витрати як пар­ну категорію, оскільки зниження витрат планується досягнути через підвищення якості проектування та виробництва. Відмін­ною особливістю такої концепції є інтеграція облікового підходу з економічним аспектом витратного механізму ланцюжка ціннос­ті. Концепція передбачає створення системи управління витрата­ми, основними підсистемами якої є управлінський облік та управ­лінський контроль. Ідейний зміст концепції вимагає від управлін­ського обліку та контролю відповідного ускладнення традицій­них підходів до вирішення поставленої задачі.

Література

1. Ільченко Л. Б. Управлінський облік в системі управління підпри­ємством // Економічний простір. — 2008. — № 13. — С. 202—212.

2. Корецький М. Х., Дєгтяр А. О., Дацій О. І. Стратегічне управлін­ня: Навч. пос. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 240 с.

3. Корольова О. І. Концепція розвитку бухгалтерського обліку ви­трат в Україні // Економіка, фінанси, право. — 2008. — № 7. — С. 13—17.

4. Козаченко Г. В., Погорелов Ю. С., Хлапьонов Л. Ю., Макухін Г. А. Управління затратами підприємства.: Монографія. — К.: Лібра, 2007.

— 320 с.

5. Сук Л. К., Сук П. Л. Організація бухгалтерського обліку: Підруч­ник. — К.: Каравела, 2009. — 624 с.

Стаття надійшла до редакції 20.05.2010 р.

УДК 657.4: 336

О. О. Дорошенко,

аспірант,

ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана

КЛАСИФІКАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ КОНТРОЛЮ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ

Наведено обґрунтування розподілу суб'єктів контролю фінансово-господарської діяльності бюджетних установ відповідно до їх пов­новажень.

Ключові слова: суб'єкт контролю, контроль фінансово-госпо­дарської діяльності, бюджетні установи, загальний контроль, спе­ціалізований контроль, внутрішній контроль, зовнішній контроль.

© О. О. Дорошенко, 2010

297

Постановка проблеми і її зв'язок із найважливішими нау­ковими та практичними завданнями. Побудова цілісної систе­ми державного фінансового контролю, яка забезпечувала б ком­плексний підхід задля досягнення поставленої мети, вимагає максимальної узгодженості дій різних контролюючих органів, які, в силу галузевої, територіальної, економічної розгалуженості, виконують різнопланові завдання.

З огляду на це, побудова чіткої класифікаційної схеми суб'єк­тів державного фінансового контролю, дозволить виявити інфор­маційні, функціональні зв'язки між ними та збалансувати повно­важення щодо контрольної діяльності.

Аналіз останніх досліджень. Оскільки здійснення фінансо­вого контролю є неможливим без суб' єкта контролю, більшість дослідників аналіз сучасного стану та перспектив вдосконалення контролю за фінансово-господарською діяльністю бюджетних установ розпочинають із визначення меж компетенції тих чи ін­ших контролюючих органів. Такі дослідження присутні в працях відомих вітчизняних учених, таких як: Бутинець Ф. Ф., Герман­чук П. К., Базась М. Ф., Шевчук В. О., Головань М. М., До-рош Н. І. та ін. Значна увага, що приділяється даному питанню вітчизняними науковцями, свідчить про його актуальність. До­слідники наголошують на необхідність прийняття закону про фі­нансовий контроль, у якому були б ліквідовані недоліки, що при­таманні сучасній системі дій контролюючих органів. Однак такий закон відсутній на даний час, і тому не зникає потреба в ґрунтовних дослідженнях проблем узгодження функцій головних суб'єктів державного фінансового контролю.

Метою статті є визначення теоретичних передумов класи­фікації суб' єктів контролю фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, оскільки від правильного розуміння сутності і цільової спрямованості здійснюваного певними органами конт­ролю залежить його ефективність.

Функціонування системи державного фінансового контро­лю є неможливим без існування таких базових її елементів, як суб'єкти контролю, об'єкти контролю та контрольні дії. Причому ефективність такої системи визначає, головним чином, відповід­на діяльність суб' єктів контролю, оскільки вони визначають пе­релік підконтрольних об' єктів, доцільні форми і методи контро­лю. У зв' язку з тим, що сфера контрольної діяльності не є одно­рідною і функції контролю виконуються на різних рівнях бюджет­ного управління, проблема визначення меж їх компетенції потре­бує подальшого дослідження.

Поняття «суб'єкт контролю» українськими та російськими вченими трактується дещо по-різному.

На погляд російського вченого С. В. Степашина, суб'єктом державного фінансового контролю є організації, що здійснюють фінансовий контроль [2, с. 94].

М. М. Головань вважає [3], що до суб'єктів контролю слід віднести лише органи, які здійснюють безпосередньо контрольні функції: Рахункову палату, ДКРС й органи відомчого контролю. Однак, на нашу думку, безпідставно виключати із кола суб' єктів контролю спеціалізовані органи, міністерства. Контрольні функ­ції, які вони здійснюють, є важливою складовою державного фі­нансового контролю і без них його організаційна структура буде деформованою.

З огляду на це, погоджуємось із точкою зору проф. Ф. Ф. Бутин-ця, який вважає, що суб' єктом контролю в контрольному процесі виступають носії прав і обов' язків, а саме особи та органи, що мають повноваження на здійснення контролю за виробничою та фінансовою діяльністю суб' єкта господарювання, а також право втручатися в його оперативну діяльність та самостійно притягу­вати винних до відповідальності [1, с. 97].

Державний фінансовий контроль (ДФК) — це цілісна система, яка є результатом взаємодії усіх ланок державного управління від загальнодержавного до місцевого рівня, тому дії контролюючих органів необхідно розглядати та координувати комплексно, без виключення внутрішнього контролю.

Як показали наші дослідження, систематизація суб'єктів державного фінансового контролю здійснюється дослідниками в різних напрямках, серед яких доцільно виділити чотири на­ступних.

Представники першого напрямку за суб' єктами поділяють ДФК на загальнодержавний, спеціалізований, відомчий, кому­нальний (муніципальний). Загальнодержавний контроль здійс­нюється Верховною Радою України, Президентом України та Ка­бінетом Міністрів України (КМУ) під час реалізації наданих їм конституційних повноважень та Рахунковою палатою як постій­но діючим органом контролю, який утворюється Верховною Ра­дою України, підпорядкований і підзвітний їй. Спеціалізований державний фінансовий контроль здійснюється Міністерством фінансів України (МФУ), Головним контрольно-ревізійним управ­лінням (ГоловКРУ) при Міністерстві фінансів України, Держав­ним казначейством України, Державною податковою адміністра­цією України (ДПАУ), Національним банком України (НБУ),державними комітетами, їхніми структурними підрозділами та іншими спеціалізованими органами контролю.

Відомчий контроль здійснюють міністерства, державні комі­тети, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об' єднання від­повідно до законодавчих та інших нормативних актів, якими пе­редбачено проведення комплексних ревізій і контрольних пере­вірок фінансово-господарської діяльності підприємства за ініціа­тивою власника, тобто органу, якому підпорядковане підприємс­тво на правах власності.

Комунальний (муніципальний) фінансовий контроль здійсню­ється радами народних депутатів та їхніми комісіями, незалеж­ними профспілками, членами партій та рухів відповідно до пов­новажень, наданих законодавством України [4].

Інша група дослідників державний фінансовий контроль поді­ляє на загальний (здійснюється Верховною Радою, КМУ, НБУ, МФУ, Фондом держмайна України) та спеціалізований (здійсню­ється Рахунковою палатою, ДПА, ДКРС, Держказначейством, Державною митною службою, Державним комітетом з цінних паперів і фондового ринку, Державним комітетом з регулювання ринків фінансових послуг, Дирекцією державних позабюджетних цільових фондів) [5, с. 59].

Проф. Ф. Ф. Бутинець серед суб' єктів зовнішнього контро­лю виділяє органи законодавчої, виконавчої, судової влади, спеціальні контрольні органи та органи місцевого самовряду­вання [1, с. 98].

Згідно іншої точки зору, до кола суб' єктів державного фінан­сового контролю включаються органи державної влади та управ­ління та спеціалізовані органи контролю. До першої групи нале­жать Рахункова палата, ДПА, Міністерство фінансів та ДКРС і ДКУ в його складі, Фонд держмайна України, Міністерство еко­номіки, Міністерство праці та соціальної політики, Держкомстат, Антимонопольний комітет, НБУ. До другої групи включені Дер­жавний комітет України із стандартизації, метрології та сертифі­кації, Державний митний комітет України, Державний комітет країни у справах захисту прав споживачів, Державна інспекція України з контролю за цінами, ДАІ, Державна пожежна інспек­ція, Державна санітарна інспекція. Згідно із цією точкою зору, муніципальний та відомчий контроль розглядаються окремо від державного фінансового контролю [6, с. 59].

Помітно, що одними вченими [1, 4] органи місцевого само­врядування та представники відомчого контролю відносяться до суб' єктів ДФК, іншими [5, 6] — розглядаються окремо. Стосовнорозмежування органів ДФК загальної та спеціальної компетенції, то думки дослідників також є різними.

Враховуючи існуючі класифікації, на наш погляд, до загаль­нодержавних органів ДФК за діяльністю бюджетних установ на­лежать Верховна Рада, Президент України, Кабінет міністрів України. Ці органи влади здійснюють загальний контроль за всіма сферами життя суспільства, у тому числі і фінансовий контроль.

Групу спеціалізованих суб' єктів контролю доцільно розділити на дві підгрупи:

1) органи державної влади, для яких державний фінансовий контроль є основною функцією, а саме Рахункова палата Украї­ни, Державна контрольно-ревізійна служба, ДПА. Перших два суб' єкти цієї групи переважно здійснюють контроль за видатко­вою частиною бюджету, ДПА — за доходною;

2) органи влади, для яких ДФК не є основною функцією — Державне казначейство України, Державна митна служба, НБУ, Фонд державного майна, Державний комітет статистики України.

Окремо слід виділити суб' єктів відомчого контролю, а також органи місцевого самоврядування.

Структурну схему суб' єктів ДФК за діяльністю бюджетних установ наведено на рис. 1.

Суб'єкти загального контролю

Суб'єкти спеціалізованого контролю

Органи, для яких контроль є основною функцією

Органи, для яких контроль не є основною функцією

Ж JL JL   Ж Ж JL JL JL

п а в о к н у х а л

оа ртб

тонжу каоусл

ана

вн ж[1]із

р[2]в

еве

ак е н в а

ж

р

е

о

к

«

и н

в а

ж

р

е

Рис. 1. Структурна модель суб'єктів ДФК за діяльністю бюджетних установ

К М К

н о S

н

8

а

ffl о м н

ч о к

к га ю

к

н

S

а

д а р н и к ю га

Досить дискусійним серед вітчизняних вчених є розподіл кон­тролю на зовнішній та внутрішній.

Відповідно до вітчизняного законодавства [7], зовнішній кон­троль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою — в частині контро­лю за використанням коштів Державного бюджету України, Го­ловним контрольно-ревізійним управлінням України — відповід­но до його повноважень, визначених законом.

Проблема полягає у віднесенні суб' єктів контролю до зов­нішніх чи внутрішніх. Так, на думку одних дослідників [6, с. 27—28; 8, с. 21—22], внутрішній контроль — це контроль у межах однієї галузі, відомства, підприємства, установи або ор­ганізації, що реалізується силами штатних контролерів та ін­спекторів їх структурних контрольних підрозділів; зовнішній контроль здійснюється щодо організаційно не підпорядкова­них об' єктів. Притримуючись такої точки зору, до суб' єктів внутрішнього контролю за діяльністю бюджетних установ слід віднести розпорядників коштів вищого рівня та Державне каз­начейство. Суб' єктами зовнішнього контролю в такому випад­ку є ДКРС, Рахункова палата. Однак такий підхід суперечить положенням Лімської декларації, у якій зазначено, що кожен державний орган чи організація мають у своєму складі власний підрозділ внутрішнього контролю. Органи зовнішнього конт­ролю не входять до організаційної структури підконтрольних їм органів [9]. Оскільки в організаційній структурі Міністерст­ва фінансів ДКРС є внутрішньою, підпорядкованою міністерс­тву службою, то підстав віднесення її до органів внутрішнього контролю немає. Окрім того, згідно із Лімською декларацією, вищі органи контролю державних фінансів є органами зовніш­нього контролю [9]. Якщо ДКРС відносити до органів зовніш­нього контролю, виникає два вищих контрольних органів із нечітким розмежуванням функцій.

На наш погляд, суб' єктом зовнішнього контролю в Україні є Рахункова палата. Суб' єкти внутрішнього державного фінансо­вого контролю здійснюють його на різних рівнях. На найвищому рівні внутрішнього ДФК знаходиться ДКРС як контрольна служ­ба Кабінету міністрів України, створена в межах Міністерства фінансів. Наступний рівень внутрішнього ДФК за діяльністю бюджетних установ належить Держказначейству. Цей орган здій­снює попередній, поточний та наступний контроль за викорис­танням бюджетних коштів. Інший рівень внутрішнього контролю — внутрівідомчий контроль. Слід відмітити, що внутрішній кон­троль всередині бюджетної установи, що здійснюється керівни­ком або спеціальним відділом, не є державним.

Зауважимо, що побудова чіткої класифікації суб' єктів контро­лю є лише першим кроком на шляху до вдосконалення існуючої системи контролю. Набагато складнішим, на наш погляд, є нау­кове обґрунтування та законодавче закріплення розподілу повно­важень між існуючими органами контролю таким чином, щоб дублювання функцій було мінімальним, існував ефективний об­мін інформацією, а також досягалась максимальна результатив­ність контролю.

Література

1. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г., Малюга Н.М., Петренко Н.І. Кон­троль і ревізія / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. — Житомир: ПП «Рута»,

2002. — 544 с.

2. Степашин С. В., Столяров Н. С., Шохин С. О., Жуков В. А. Госу­дарственный финансовый контроль: Учебник для вузов. СПб.: Питер,

2004. — 560 с.

3. Головань М.М. Державний фінансовий контроль і його реформу­вання // Фінанси України. — 2003. — №9. — С. 135.

4. Державний фінансовий контроль: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Н. С. Вітвицька, І. Ю. Чумакова, М. М. Коцупатрий, М. Т. Фенченко. К.: КНЕУ, 2003. — 408 с.

5. Германчук П.К.,Стефанюк І.Б.,Рубан Н.І. та ін. Державний фі­нансовий контроль: ревізія та аудит. К.: НВП «АВТ», 2004. — 424 с.

6. Базась М. Ф. Методика і організація фінансового контролю. — К.: МАУП, 2004 — 446 с.

7. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року.

8. Левицька С.О. Облік та контроль діяльності неприбуткових орга­нізацій: Монографія. — Рівне: НУВГП, 2005. — 347 с.

9. Лімська декларація керівних принципів контролю, прийнята IX Конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів (ІН-ТОСАІ) в 1977 р.

Стаття надійшла до редакції 01.04.2010 р.


[1] Суб'єкти державного фінансового контролю І

[2] Суб'єкти державного фінансового контролю І

Страницы:
1 


Похожие статьи

О О Дорошенко - Класифікація суб'єктів контролю фінансово-господарської діяльності бюджетних установ

О О Дорошенко - Методичні аспекти аудиту ефективності виконання бюджетних програм