Л І Радченя - Калькулювання собівартості виробленої продукції як складова обліку витрат виробництва - страница 1

Страницы:
1 

значка часу та додаткові реквізити (ідентифікаційний код під­приємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвід­чує особу-одержувача тощо).

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» № 996-ХІУ від 16.07.1999 р.

2. Ніколашин А. О. Побудова системи облікової інформації в сіль­ськогосподарських підприємствах в умовах комп'ютеризації: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.2009 / Нац. наук. центр «Ін-т аграр. еконо­міки» УААН. — К., 2008. — 20 с.

3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгал­терському обліку: Затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

4. Задорожній Р. Г. Факсиміле — підпис чи аналог підпису? — http://www.kapitalizator.com/faksymile-pidpys-chy-analoh-pidpysu

5. Закон України «Про електронні документи та електронний доку­ментообіг» № 851-ІУ від 22.05.2003 р.

6. Закон України «Про електронний цифровий підпис» № 852-IV

від 22.05.2003 р.

7. Порядок засвідчення наявності електронного документа (елект­ронних даних) на певний момент часу: Затверджений Постановою Ка­бінету Міністрів України від 26.05.2004 № 680.

Стаття надійшла до редакції 15.12. 2010 р.

УДК 657.471

Л. І. Радченя, аспірант кафедри обліку, аналізу та аудиту в АПК, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ВИРОБЛЕНОЇ ПРОДУКЦІЇ ЯК СКЛАДОВА ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

АНОТАЦІЯ. У статті розкрито важливість калькулювання в господар­ській діяльності підприємства, сутність калькулювання як складової об­ліку витрат виробництва, вказані відмінності між калькулювання та калькуляцією.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: калькулювання, калькуляція, облік витрат виробництва, собівартість виробленої продукції.

АННОТАЦИЯ. В статье раскрыта важность калькулирования в хозяйс­твенной деятельности предприятия, сущность калькулирования как составной учёта затрат производства, указаны отличия между каль­кулированием и калькуляцией.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: калькулирование, калькуляция, учет издержек прои­зводства, себестоимость произведенной продукции.

ABSTRACT. The importance of calculation in the company, the essence of calculation as a component of cost accounting of production іs disclosed, the differences between the calculation and the calculation іs given іп the article.

KEY WORDS: calculation, calculation, cost accounting, cost of production.

Актуальність питання калькулювання визначається значенням собівартості як вимірника витрат на виробництво продукції, оскіль­ки завдяки прийомам і методам калькуляції існує можливість ви­значати, а відтак контролювати і управляти собівартістю і витра­тами, що її формують.

Собівартість є об'єктивною категорією товарного виробницт­ва будь-якої форми власності і господарювання. Виступаючи якіс­ним синтетичним показником, собівартість лежить в основі ви­значення прибутку й усіх показників рентабельності, а зниження собівартості означає підвищення рівня ефективності виробницт­ва. Необхідність визначення собівартості і визначає існування га­лузі економічних знань, що являє собою калькулювання.

На сьогодні для формування вартісної оцінки об' єктів кальку­лювання в наукових працях широко пропонуються до викорис­тання системи калькулювання зарубіжних країн. Водночас, нау­ково обґрунтовані рекомендації з удосконалення калькулювання повинні ґрунтуватися як на міжнародному досвіді, так і на пере­вагах теоретичних розробок вітчизняних учених з урахуванням умов і специфіки діяльності українських підприємств.

Останніми роками у науковців знизився інтерес до проблем тео­рії калькулювання та калькуляції. У той же час, проблеми методо­логії, теоретичного та практичного обґрунтування питань, пов' яза-них з калькулюванням у бухгалтерському обліку, плануванні та кон­тролі знайшли відображення в працях багатьох учених, як вітчизня­них — С. В. Бойко, О. С. Бородкіна, Ф. Ф. Бутинця, Б. І. Валуєва, С. Ф. Голова, Г. Г. Кірейцева, М. М. Коцупатрого, В. Г. Лінника, Б. М. Литвина, Л. В. Нападовської, О. В. Олійник, В. В. Сопка, М. С. Пушкара, Н. М. Ткаченко, М. Г. Чумаченка; так і зарубіж­них — П. С. Безруких, Р. Я. Вейцмана, В. Б. Івашкевича, А. Ш. Мар-гуліса, Дж. Нікольсона, В. К. Радостовця, Дж. Рорбаха, О.П. Руда-новського, В. Ф. Палія, Я. В. Соколова, І. Ф. Шера та ін.

Разом з тим, потребують уточнення поняття «калькулювання» та «калькуляція»; місце калькулювання як у системі обліку ви­трат виробництва, так і в системі економічної інформації підпри­ємства. В цьому і полягає мета даного дослідження.

Критичний аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених свідчить про відсутність єдиної позиції щодо сутності по­нять «калькуляція» та «калькулювання». Основними проблемами їх трактування, як вказує С. В. Бойко, є: «1) ототожнення; 2) тлума­чення з позиції мети без відображення сутності; 3) обмежене засто­сування — лише для узагальнення витрат виробництва»[1].

І дійсно, витрати виникають у кожному процесі господарської діяльності та потребують узагальнення у вигляді собівартості ре­зультатів цього процесу (у процесі придбання собівартість придбаних активів, виробництва собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), реалізації собі­вартість реалізованих активів), особливо в умовах зростання по­треб управлінського персоналу в достовірній та аналітичній ін­формації щодо результатів діяльності не лише виробничих підрозділів підприємства, а й постачальницько-заготівельних та збутових служб. Для задоволення цих потреб необхідним є допов­нення об' єктів калькулювання у процесі виробництва об' єктами в процесах придбання та реалізації, що сприяє посиленню контро­лю за вартісною оцінкою активів та забезпеченню прийняття рі­шень щодо оптимізації витрат підприємства.

С. Ф. Голов пише: «Калькулювання (Costing) — це процес ви­значення собівартості певного об' єкта витрат». При цьому об' єктом витрат є предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов' язаних з ним витрат. Приклади об' єк-тів витрат наводяться такі: виріб, послуга, проект, замовник, мар­ка, діяльність, підрозділ, програма, регіон [2, с. 100].

Саме з цих позицій тлумачиться термін «калькулювання» в зару­біжній та сучасній вітчизняній літературі з управлінського обліку.

Певним чином класифікував погляди науковців щодо співвід­ношення калькуляції і обліку витрат як складової виробничого об­ліку Я. Соколов, виділивши чотири їх варіанти: «1) калькуляція обумовлює облік витрат; 2) облік витрат обумовлює калькуляцію; 3) калькуляція і облік витрат тотожні; 4) калькуляція і облік витрат незалежні одне від одного поняття» [3, с. 517]. Проте ми не можемо погодитись з точкою зору Я. Соколова, який за вірний варіант обрав саме останній. Вважаємо, що облік витрат виробництва як складова виробничого обліку створює інформаційну базу для калькуляції, точ­ніше калькулювання, і водночас калькулювання впливає на по­будову обліку витрат виробництва. Цим можна пояснити той факт, що у більшості підручників і навчальних посібників питання, пов' язані з калькулюванням і калькуляцією, розглядаються поряд з обліком витрат виробництва.

Найповніше розкриває сутність калькулювання В. Г. Лінник, окреслюючи коло завдань, що входять у калькулювання: «по-перше, визначення кола витрат, що включаються в собівартість продукції, і чітке розмежування їх між виробничою і повною со­бівартістю; по-друге, економічне обґрунтування класифікації ви­трат та їх групування для цілей визначення собівартості продук­ції; по-третє, розробка і обґрунтування методів вартісної оцінки кожного елемента витрат, розмежування їх між одержаною про­дукцією і незавершеним виробництвом, методика розподілу не­прямих витрат, визначення обсягу продукції, що калькулюється, її об' єктів і калькуляційних одиниць, встановлення періодичності (строків) калькулювання; і нарешті, визначення собівартості про­дукції, включаючи складання калькуляційних листів, розподіл витрат між супутніми видами продукції, а також обґрунтування оцінки побічної продукції» [4, с. 14].

Певних висновків можна дійти, детально проаналізувавши Ме­тодичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (далі — Методичні рекомендації). Зокрема, в ч. 5 п. 301 Методичних рекомендацій вказано, що «Між кальку­люванням і виробничим обліком існує тісний зв' язок. Передумовою калькулювання є облік витрат виробництва. Виробничий облік пе­редбачає збирання інформації про витрати підприємства, докумен­тальне оформлення господарських операцій, які пов' язані з вироб­ничими витратами, їх узагальнення та групування за різними ознаками. Лише на основі інформації, що міститься в системі виро­бничого обліку, можливе калькулювання. Калькуляційний облік за­безпечує групування витрат у такому аналітичному розрізі, який робить можливим процес калькулювання. Ступінь деталізації вироб­ничого обліку залежить від завдань, які стоять перед підприємством у сфері калькулювання» [4, с. 14].

У п. 304 Методичних рекомендацій зазначено про необхід­ність поділу виробничого обліку витрат на два етапи: перший облік виробничих витрат та їх розподіл між об' єктами виробни­чих витрат, аналітичний облік цих витрат і визначення собіварто­сті всієї виробленої продукції; другий калькулювання собівар­тості одиниці продукції. І вказано, що ця необхідність пов' язана з відмінностями між об' єктами виробничих витрат і об' єктами калькулювання собівартості одиниці продукції [5].

На нашу думку, поділ виробничого обліку витрат на два етапи пов' язаний не лише з відмінностями між об' єктами виробничих витрат і об' єктами калькулювання собівартості одиниці продукції (відомо, що об' єкти обліку витрат і об' єкти калькулювання ма­ють різне призначення та зміст; під об' єктами обліку витрат ро­зуміють сукупність витрат, то під об' єктами калькулювання — певний вид продукції), а обумовлена також необхідністю визна­чення собівартості одиниці виробленої продукції, не визначення якої унеможливлює подальший облік виробленої продукції як повноцінного активу, яким вона є.

Таким чином, калькулювання виробленої продукції — це про­цес узагальнення й обробки задокументованих даних про витрати виробництва виробленої продукції для вартісної оцінки активу, яким є готова продукція. Якщо собівартість виробленої продукції визначена, тобто прокалькульована, то вироблена продукція оприбутковується і надалі обліковується як інший, відмінний від незавершеного виробництва, актив — готова продукція.

Стосовно тлумачення терміна «калькуляція», у цілому пого­джуємось із визначенням цього терміна С.В. Бойко, — «це форма внутрішнього документу, в якому проводиться калькулювання і подаються його результати». Лише вважаємо, що він потребує деякого уточнення. Так, на нашу думку, калькуляція — це пер­винний документ, що використовується під час калькулювання. Крім того, в ньому не проводиться калькулювання, а вказуються його результати або, іншими словами, здійснюються калькуля­ційні розрахунки.

Щодо засобів оформлення калькуляційних розрахунків для ви­значення собівартості продукції, то ми вважаємо, що такі розрахун­ки повинні проводитись не в довільній формі, а мають бути оформ­лені спеціально розробленим для цього первинним документом — калькуляцією, або калькуляційним листом. У ньому мають прово­дитись усі розрахунки, пов' язані з визначенням собівартості певно­го виду продукції. Для цього в калькуляції (калькуляційному листі) має відображуватись інформація про планову собівартість продук­ції, витрати в розрізі статей, вихід продукції за її видами.

Отже, калькулювання як процес визначення собівартості певного об' єкта витрат застосовується у кожному процесі господарської діяль­ності — чи то постачання, чи виробництво, чи збут. Чільне місце калькулювання займає в обліку витрат виробництва: калькулювання виробленої продукції — це процес узагальнення й обробки задоку­ментованих даних про витрати виробництва виробленої продукції для вартісної оцінки активу, яким є готова продукція. Під час каль­кулювання використовується первинний документ — калькуляція, у якому безпосередньо проводяться калькуляційні розрахунки.

Література

1. Бойко С. В. Облік і калькулювання на промислових підприємст­вах: організація і методика. Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.2004 / ЖДТУ. — Житомир, 2005. — 28 с.

2. Голов С. Ф Управлінський облік: Підручник. — 3-тє вид. — К.: Ліб-ра, 2006. — 704 с.

3. Соколов Я. В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. — 638 с.

4. Линник В. Г. Калькуляція собівартості сільськогосподарської продук­ції: Навч. посібник. — К.: УМК ВО при Мінвузі УРСР, 1991. — 220 с.

5. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: Затверджено наказом Міністерства промислової політики Укріїни від 09.07.2007 р. № 373.

Стаття надійшла до редакції 15.01.2011 р.

УДК 657.44

Є. І. Свідерський, канд. екон. наук, професор кафедри обліку підприємницької діяльності,

Д. Є. Свідерський, канд. екон. наук, доц., доцент кафедри аудиту, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК ЯК ПІДСИСТЕМА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

АНОТАЦІЯ. У статті розглянуто взаємозв'язки між принципами форму­вання показників у податковому та бухгалтерському обліку, місце подат­кового обліку в загальній обліковій системі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: фінансова звітність, податкова звітність, бухгалтерсь­кий облік, фінансовий облік, податковий облік, валові доходи, валові ви­трати, нормативні документи.

АННОТАЦИЯ В статье рассмотрены взаимосвязи между принципами формирования показателей в налоговом и бухгалтерском учете, место налогового учета в общей учетной системе.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: финансовая отчетность, налоговая отчетность, бух­галтерский учет, финансовый учет, налоговый учет, валовые доходы, ва­ловые расходы, нормативные документы.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Л І Радченя - Калькулювання собівартості виробленої продукції як складова обліку витрат виробництва