Л Т Момоток - Феномен політичного міфу - страница 1

Страницы:
1 

Випуск 2.

УДК 32:291.13

Момоток Олена Тимофіївна,

спеціаліст відділу зв'язків з громадськістю Національного універси­тету "Острозька академія"

ФЕНОМЕН ПОЛІТИЧНОГО МІФУ

Політичний міф є важливим елементом конструюван­ня сучасної політичної дійсності. Його ірраціональність та емоційність впливають на глибинні структури колектив­ного несвідомого. Обов'язкова присутність героя (чи анти­героя) робить міф реальним, життєвим.

Ключові слова: політичний міф, міфологічний простір, політичні компанії, міфологічний герой.

Политический миф есть важным элементом конструи­рования современной политической действительности. Его иррациональность, эмоциональность оказывают большое влияние на структуры глубинного коллективного бессозна­тельного. Обязательное присутствие героя или антигероя делает миф реальным, жизненным.

Ключевые слова: политический миф, мифологическое про­странство, политические компании, мифологический герой.

Paper deals with the political myth that plays significant role and which is used for creation of modern political reality. Myth is irrational and emotional. These features have a greater influence on collective unconscious structures. Obligatory hero or antiheropresents in myth. That's why myth is real, alive.

Key words: political myth, mythological spacy, company policy, mythological hero.

Підтасовка реальних подій, підфарбовування їх під міфоло­гічні схеми є дуже популярним сценарієм розвитку політичного життя. Адже тоді у громадян складається враження, що вони уже знайомі з цією ситуацією, переживали її раніше, а, отже, знають, де шукати вихід. Викривлене сприйняття дійсності уможливлює створення потрібних сценаріїв розвитку подій.

Політичний міф - це міф, що використовується для реаліза-

© Момоток Олена Тимофіївна, 2010ції політичних цілей: боротьби за владу, легітимізації влади, здій­снення політичного панування. Політичні міфи, що використо­вуються як інструментарій для політичної боротьби, мають ве­личезний вплив на суспільство. Політичну міфологію можна на­звати прикладною міфологією, оскільки за будь-яким політич­ним міфом завжди приховані матеріальні інтереси певних груп та осіб.

Своє дослідження політичної міфології ми розпочнемо з вияв­лення спільного та відмінного між міфом політичним та міфом ар­хаїчним. Адже часто політичний міф вважають чимось таким, що вже відбулося, має сталу форму і таке, що не потребує нових ідей.

Архаїчний міф характеризується неподільністю суб'єкта і об'єкта, образу і ідеї, конкретного і абстрактного, використанням особливих логічних засобів, а політичний міф тісно пов'язаний з раціональним знанням. Архаїчна міфологія є переважно кос­мологічною моделлю, політична міфологія - соціальною модел­лю. Разом з тим, політичний міф є основною формою сучасного міфу. Казка сприймається сучасною людиною як чисте іноска­зання (і перестає бути міфом), а політичний міф спирається на віру в реальність, що стоїть за ним. Реальність міфу для архаїч­ної свідомості абсолютна і не піддається жодному сумніву з боку його носія. Політичний міф також пізнається як реальність, але з меншою впевненістю та глибиною, ніж міф архаїчний. Політич­ний міф є чиєюсь вигадкою, навіть, якщо здається, що він створе­ний реальністю. Так чи інакше, політичний міф ким-небудь ство­рений, і лише потім сприйнятий - спочатку як можлива реаль­ність, потім як реальність очевидна.

Політичний міф - це особливий міф, що зберігає в колектив­ній пам'яті народу його соціальний досвід, імперативи духовно-морального виміру політичних процесів.

Політичний міф має таку структуру:

- архетип певної реальної ситуації, що пов'язана із прийнят­тям норм соціального регулювання та примусу (якщо...то...);

- зміст конкретного досвіду, що отриманий емпірично в ситу­аціях, які об'єднані цим архетипом;

- система образів, іносказань, функціональна символіка яких співвідносить "бажане" з "належним", тобто з архетипом, що склався [1].

Логіка політичного міфу полягає в тому, щоб визначений на-слідковий зв'язок перенести у сферу міфічних образів, де мож­на відшукати новий причинний зв'язок, і потім перенести його в політичну реальність. Політичний міф таким чином містить усобі своєрідну пошукову логіку, яка діє в умовах неповноти ви­хідних даних.

Будь-який міф як архаїчний, так і політичний може бути трансформований так, щоб відбувалося відновлення раціональ­ного рівня суспільної та індивідуальної свідомості, що пізнає нову реальність, яка спочатку викликала світоглядну кризу і по­требу в міфах. Ця трансформація і є перетворення, диво, що здій­снюється у соціальному просторі.

У деяких дослідників є стійке переконання, що міф в політи­ці - щось до кінця архетипове, а тому непорушне, непридатне до маніпуляції, а значить - позбавлене якостей інструменту. З цієї точки зору, ми можемо тільки спостерігати, як непідвладні нам міфи на нас впливають, і пояснювати об'єктивні процеси, вивча­ючи, як ці міфи підминають нашу волю.

За походженням політичний міф є протилежним міфу арха­їчному. Проте це лише на перший погляд, оскільки вся "антимі-фічна" сторона політичного міфу прихована міфотворцем і для міфокористувача не існує. Хоча і в архаїчному міфі міфотворця можна вважати забутим, загубленим чи пасивним з моменту на­родження міфу, як соціально значимого явища [1].

Особливістю політичного міфу є те, що він зажди претендує на те, щоб стати реальністю. У цьому зацікавлені ті, хто цей міф експлуатує. Спроби підмінити реальність часто закінчувалися трагічно. Проте без них не було б історії. Гюстав Лебон писав: "Усі наші художні, соціальні, або політичні поняття обов'язково мають на собі відбиток ілюзій. Інколи людство руйнує ці ілюзії ціною неймовірних переворотів. Без цих ілюзій йому не вдало­ся б вийти із стану примітивного варварства, і без них він би ско­ро повернувся до попереднього стану. Все це порожні тіні, до­чки наших мрій, але вони змусили створити народи все те, що те­пер складає славу мистецтва і величності нашої цивілізації. Голо­вним фактором еволюції народів ніколи не була істина, а лише помилки". Ілюзії про які пише Лебон, це ї є політичні міфи - іс­тинні "локомотиви" прогресу [2, с. 230-231].

Політичні міфи можна поділити на дві основні групи. Перша група - технологічні міфи, що створюються для вирішення на­гальних політичних задач. Наприклад, коли в СРСР відбував­ся процес суверенізації республік, демократи для того, щоб ви­правдати незалежність Росії, створили міф про те, що Росія "кор­мить" союзні республіки, тому погано живе.

Прикладів таких одноденних міфів безліч. Життя таких міфів коротке, оскільки вони ґрунтуються на коньюктурних змінах умасовій свідомості, емоційних поривах, при цьому не торкають­ся глибинних пластів підсвідомості. З технологічними міфами можна ефективно боротися розкриваючи їх на раціональному рівні, створюючи контрміфи тощо [5].

Існують міфи другої групи, які можна назвати "вічними". Вони побудовані на архетипах, і їх практично неможливо знищи­ти. Оскільки вони глибоко вкорінені в менталітеті нації. їх мож­на актуалізувати, тобто викликати до життя, або загнати назад у глибини підсвідомості, поставивши сильну перегородку. Напри­клад, Гітлер активно використовував у своїй пропаганді давньо-німецькі архетипи. Після поразки Німеччини, німці загнали "бі­сів" до підсвідомості, поставивши "заслінку" у вигляді почуття провини, яка й до сьогодні утримує їх від можливого реваншу. Свої амбіції Німеччина реалізує тепер в економіці. Міф про домі­нування німців було замасковано у політкоректний одяг, проте, він нікуди не зник. "Мерседеси" та "БМВ" завойовують світ ак­тивніше, ніж "тигри" та "пантери". Сила "вічних" міфів в тому, що вони здатні повертатися до життя в іншому вигляді [5].

Конструкція міфу має низку універсальних рис, що дозволя­ють політтехнологам конструювати штучні технологічні міфи. Проте, справа не лише в конструкції міфу. Технологічний міф є псевдоміфом, оскільки він не спирається на архетипи. Адже саме архетипи здійснюють енергетичну підтримку міфу. У кожного народу є свої архетипні особливості, адже архетипи сформували­ся на початку його історії. Після створення вони супроводжують народ впродовж усього історичного шляху. Тому політику, щоб стати міфологічним персонажем потрібно не просто створити конструкцію, а "вписатися" в якийсь національний, "вічний" міф.

Серед "вічних" міфів особливе місце займають національ­ні міфи. Саме вони складають "душу нації". Національна само­свідомість формується на основі міфів і є невіддільною від них. На думку Г. Почепцова, "всі яскраві, з точки зору нації, події на­скрізь міфологічні". Точніше, історичні події стають значимими для потомків лише тоді, коли вони вписані в структуру націо­нального міфу. В цьому значенні - історія нації - це міф, створе­ний нею про саму себе. Історичні події є лише будівельним мате­ріалом для міфу нації [5].

Міфологічність сприйняття дійсності, що притаманна "сучас­ній людині", робить міф ефективним політичним знаряддям. Пе­рерахуємо характеристики міфу, які дозволяють зрозуміти деякі механізми його впливу на масову свідомість.

У міфі світ зрозумілий та повністю досліджений. Це найваж­ливіша характеристика міфу. Він розставляє все на свої місця. У міфі завжди є питання: "Що таке добре та що таке погане?" Оскільки оточуючий світ у міфі досліджений та зрозумілий, він не лякає людину. Завдяки міфу людина знаходить відчуття гар­монії, єдності з природою. Міф оберігає людину від безпосеред­нього зіткнення з суворою реальністю [5].

У наш час правлячі еліти підкидають "іграшки-міфи" масам, щоб відволікти їхню увагу від інших проблем. Міф, позбавляю-чи людей від страху перед реальністю, є свого роду знеболюю­чим, наркозом, що вводиться суспільству в момент великих по­трясінь і травм. Як відчуття загальної тривоги переростає за до­пустимий поріг, то виникає потреба в героєві, який одним махом розв'яже всі проблеми.

Стрижень міфу - дія. З цього приводу Кассирер пише: "Світ міфу - драматичний світ: світ дій, зусиль, сил, що борються. Міф не система догматичних вірувань: він складається не лише з об­разів та уявлень, а більшою мірою з дій. Життєвий принцип міфу - це принцип не статичний, а динамічний, і описати його мож­на лише за допомогою термінів дії". Міфологічний герой завжди в дії. Він може терпіти випадкові невдачі і труднощі, але він за­вжди діє, завжди бореться [5].

Поки жива віра, живе і міф. Тому міф завжди несе в собі релі­гійне начало. Віра передбачає придушення критичного мислен­ня. Релігія починається там, де починається заповідь "Не сум­нівайся!". Віра абсолютна. На можна вірити наполовину. Тому, допоки людина вірить у свого героя, вона ототожнює міф та ре­альність, реального політика та героїчний образ. Відповідно і по­ведінка людини захоплена міфом стає програмованою та перед­бачуваною. Зусилля міфотворців спрямовані на конструювання фальшивої реальності і підтримання віри в міф [5].

Закон метаморфози міфу. Ернест Кассирер вважав, що в сві­ті "жодних специфічних відмінностей між різними сферами жит­тя, жодних постійних стійких форм не існує. Раптова метамор­фоза може перетворити кожну річ в будь-яку іншу". Ця пластич­ність міфу дає політику свободу для маневрів. Герой міфу не має перепон, будь-який об'єкт дійсності може бути наділений над­природними характеристиками. За словами Р. Варта "міф не ви­значається ні зі своїм предметом, ні зі своїм матеріалом. Оскіль­ки будь-який матеріал можна випадково наділити значенням". У міфі немає застиглих форм, дійсність динамічна, метафорич­на. Звичайне і надприродне в міфі нероздільні. Між ними немає жодного протиріччя. Тому міф легко переходить зі свого вищогорівня на будь-які прості ситуації. І, навпаки, з нижчого рівня міф дозволяє піднятися до вищих сфер [4, с.152].

Міф створює відчуття сакральності влади та її носіїв. Будь-яка дія або слово міфічного героя здобувають значення символу чи знаку. Міф дозволяє політикам перевертати світ не роблячи нічого, поки вони зберігають маску героїв.

Міф оперує образами. Це забезпечує йому запам'ятовуваність, впізнаваність, цілісність. У той самий час, будь-який образ пе­редбачає відмінності в тлумаченні його деталей, що дозволяє мі­фу обростати багаточисельними деталями, варіантами. Людина може "обжити" міф, який вона полюбила, додавши в нього барв з палітри власної уяви. Таким чином, міф перетворюється в про­дукт колективної творчості багатьох людей і при цьому зберігає свою початково задану структуру й смислове навантаження. Ось чому, для сучасного політтехнолога міф - це безцінне джерело для маніпуляцій масовою свідомістю. Достатньо задати певну матрицю, а деталі люди домислять самі. Міф створює ілюзію спі­вучасті з подіями, що відбуваються.

Міф має ірраціональне коріння. Середовищем його існуван­ня є людські емоції та почуття. Саме вони живлять міф. У міфо­логії зашифровані переживання та досвід народу, що його ство­рив. Архетипи колективного несвідомого кочують з однієї епохи в іншу. Це робить міф вічним супутником людства.

Без емоцій не буде співпереживання з героєм, ідентифікації себе з ним. А це є обов'язковою умовою ефективного політично­го міфу. Тому міф завжди має власну драматургію. Він захоплю­ючий, динамічний, образний. У його основі, як звичайно, лежить страх, позбутися від якого можна лише за допомогою героя.

Драматургія міфу проста і доступна всім. Міф дозволяє з'єднати в одне різні події, створюючи відчуття цілісності, осмис-леності. Оскільки сюжет завжди можна придумати, то для політ-технологів тут відкривається безкрайній творчий простір [5].

У міфі час циклічний. Міфологічний час існує в межах циклу "минуле - теперішнє - майбутнє". Міф допомагає "зупинити" те­перішнє. Міфологізація опирається на точки уповільнення дій­сності. Це минуле або майбутнє. Така "зупинка ситуації" слугує опорою для інтерпретації постійно змінної дійсності. При цьому сповільнення робиться штучно, лише так можна зупинити ситу­ацію для її обробки в межах міфу [4, с. 164].

У центрі міфологічного сюжету герой і його головний ворог. Винятковий статус героя надає усім подіям міфологічного про­стору надприродного змісту. Долаючи труднощі, герой прямує допоставленої мети. При цьому, чим сильніший ворог, тим цінніша перемога, яку отримав герой. Трапляється так, що антигерой під­тягує героя до необхідного рівня.

У політичній міфології в ролі героїв виступають політики. Власне політичний міф для того і потрібен, щоб створити з полі­тика героя, включити його в героїчний контекст [5].

Незавершеність. По суті справи, в політичній реальності не­можливо відшукати абсолютно оформленого політичного міфу. Він весь час знаходиться в стані добудови, проходячи декілька стадій свого розвитку: через ідентифікацію по загальному пере­живанню, якийсь прикордонний психологічний стан, потім, че­рез символізування (тобто його спрощення, структуризація, уяв­на прив'язка до якихось символів) міф приходить до ритуаліза-ції - операції, комбінування символів.

В ньому значно менше символіки і ритуалів, і значно біль­ше тексту. Оформлення політичного міфу полягає в знаходжен­ні образів і символів, що дозволяють вдихнути життя в кризо­вий соціум через створення нових мовних (текстових) культур­них кодів. У розвиненому стані сучасний політичний міф скла­дається масивом культурних текстів.

На найважливіші соціальні функції міфів у політичному вира­женні вказує Юрій Шайгородський. На думку вченого, політич­ний міф створює колективну ідентичність з членів суспільства. Завдяки цьому соціум як спільнота одержує свою безперервність (тотожність, гомогенність). Крім того, політичний міф як компо­нент політичної свідомості створює почуття прихильності чле­нів до певного соціуму. Ю. Шайгородський пише, що політичні міфи певною мірою формують політичну свідомість, впливають на мислення й дії людей, мобілізують; вони "конструюють полі­тичні реалії також й у тому розумінні, що карбують схильність індивідів до дії, тобто поступово виключають певні альтернативи зі спектра можливих реакцій. Таким чином, міф формує не тіль­ки сприйняття, але й, що більше важливо, спрямовує в певне рус­ло емоційні енергії, найчастіше переборюючи наявні моральні й цивілізаційні бар'єри" [6].

Найважливішою функцією політичного міфу є легітиміза-ція владних інститутів та носіїв верховної влади в державі. Міф є основою легітимної влади і її стажем одночасно. Тому замах на основні політичні міфи тієї чи іншої держави є замахом на осно­ви легітимності цієї держави.

Будь-який політичний міф має свою тривалість життя і іноді вмирає без стороннього втручання. Важливо, щоб один міф вчас­но змінював інший. Тоді криза світогляду не спричинятиме за со­бою кризу матеріальну - виробничу і політичну.

Політика, мабуть, повинна бути спрямована на те, щоб міфи певним осмисленим чином контролювалися. Перед політиками постає завдання управління процесом актуалізації, розморожу­вання різноманітних міфів, додання їм певного напряму з метою отримання продуктивних наслідків і позбавлення від "цивілізо­ваної" брехні.

Література

1. Кольев А. Н. Политичекая мифология [Електронний ресурс] / А. Н. Кольєв // Режим доступа : www.savelev.ru / book/?ch=368. - Заголовок з екрана.

2. Лисовский С. Ф. Политическая реклама [Текст] / С. Ф. Лисов­ский. - М., 2001.

3. Лупацій В. Політичні міфи та їх творці [Електронний ре­сурс] / В. Лупацій // Хрещатик - 2008. - № 35. - Режим доступу : http: //smi.liga.net /articles/IT081047.html. - Заголовок з екрана.

4. Прикладная политология [Текст] : учеб. пособ. для ВУЗов / Под ред. Ю. С. Коноплина, А. А.Чемшита, А. С Каневского. - М., 1998. - 171 с.

5. Что такое политические мифы [ Електронний ресурс] // Режим доступа: www.k2kapital.com/training/polit/ detail.php?ID=443692. -Заголовок с экрана.

6. Шестов Н. И. Полтический миф тепер и прежде / Н. И. Шес­тов. - М.: ОЛМАПРЕС, 2005. - 414 с. - (Золотая коллекция).

Страницы:
1 


Похожие статьи

Л Т Момоток - Феномен політичного міфу