О О Єранкін - Значення маркетингової інформації для прийняття стратегічних рішень в агробізнесі в умовах глобалізації - страница 1

Страницы:
1  2 

ЕКОНОМІКА АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

УДК 338.43.01 (477)

О. О. Єранкін, канд. екон. наук, доцент, докторант кафедри економіки агропромислових формувань, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЗНАЧЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ В АГРОБІЗНЕСІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Стаття присвячена сучасним аспектам визначення ролі інформації для агробізнесу в умовах інформаційної епохи. Досліджено проблем­ні моменти отримання та використання інформації при прийнятті стра­тегічних рішень підприємствами АПК України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: маркетингова інформація, маркетингові дослі­дження, інформаційна епоха, кон'юнктура ринків, агробізнес, глобалі­зація, місткість, розмір та баланс ринку, споживання на душу насе­лення.

Проблема реалізації принципів маркетингу суб'єктами агробіз­несу України в наш час набула особливого значення, адже марке­тинг — це не новоявлений атрибут сучасного бізнес-середовища, а необхідна умова виживання в умовах, що постійно ускладню­ються, перш за все під впливом посилення впливу глобалізацій-них явищ. У цьому контексті особливої гостроти набуває проб­лема максимального використання інформаційного ресурсу як ключового інструменту конкурентної боротьби. Практика впро­вадження маркетингових інструментів на підприємствах АПК України показує, що цей процес відбувається вкрай нерівномірно і з великими труднощами. Ігнорування володінням реальною мар­кетинговою інформацією, як правило, призводить до значних економічних втрат. Виходячи з цього, виникає потреба удоско­налювати процес адаптації маркетингових знань, які надає мар­кетингова наука, до реальних бізнес-процесів у агробізнесі Ук­раїни.

Проблематиці, пов' язаною із значенням і отриманням мар­кетингової інформації, присвячена велика кількість публікацій,

© О. О. Єранкін, 2008

230зокрема можна виділити Дж. Акерлофа, Т. Амблера, Т. Брауна, А. В. Войчака, С. С. Гаркавенко, Е. П. Голубкова, А. Зарубіна, Ф. Котлера, Ж.-Ж. Ламбена, А. Ф. Павленка, С. В. Скибинського, С. Холленсена, Г. Черчилля, а серед авторів, які вивчали особли­вості вивчення кон' юнктури ринків продукції АПК, можна виок­ремити М. Гаппарова, В. Д. Гончарова, І. П. Горяєва, С. І. Де-м'яненко, В. О. Литвінова, О. М. Люкшинова, В. М. Нелепа, А. А. Пакуліної, Б. Й. Пасхавера, Н. Сеперович, І. О. Соловйова, Ю. А. Ципкіна, Л. Штріве. Не дивлячись на велику увагу, яка приділяється зазначеним питанням у науковій літературі, окремі складові практичного здійснення маркетингових досліджень рин­ків товарів АПК і використання маркетингової інформації потре­бують постійного вдосконалення, враховуючи зміни у зовніш­ньому середовищі.

Таким чином, метою даної статті є виявлення існуючих проб­лем проведення маркетингових досліджень суб' єктами агробізне­су в Україні в сучасних умовах, зокрема, увага буде сконцентро­вана на перегляді значення інформації для бізнесу, а також прак­тичним аспектам її отримання і використання.

Дана стаття є логічним продовженням актуальних проблем еволюції маркетингу в АПК України, а саме формуванню відпо­відного інструментарію аграрними підприємствами з метою адап­тації до входження в нову інформаційну та глобалізаційну епоху і можливістю застосовувати принципи стратегічного маркетингу, які автор підіймав у попередніх публікаціях [4, с. 202—213; 5, с. 243—250; 6, с. 194—200]. Україна все активніше відчуває вплив інформаційної епохи, в якій інформація перетворилася на головний товар у світі. Інформаційна економіка змінює правила гри на глобальному ринку, що супроводжується зміною лідирую­чих компаній і галузей, а також кардинальною перебудовою біз-нес-процесів у цілому. Інформація стає новим фактором вироб­ництва, а успіх теперішніх лідерів визначається вмінням вижати з неї максимальну користь, адже в бізнесі практично не буває пра­вильних чи неправильних рішень — вони бувають такими, що більше або менше підходять до поточної ситуації. Саме тому Фі-ліп Котлер говорить про входження в еру «нової економіки», яка на відміну від «старої економіки» (з її орієнтацією на управління промисловим виробництвом, стандартизацією процесів і намаган­ням мінімізувати витрати за допомогою ефекту масштабу), базу­ється на цифровій революції та інформаційному управлінні [9, с. 24].

Інформаційна епоха по-новому підкреслює значення інфор­мації для маркетингової діяльності: одержання конкурентних пе­реваг, зниження фінансових ризиків, визначення ставлення спо­живачів, відстежування за зовнішнім середовищем, розроблення та координування стратегії розвитку підприємства, планування та оцінка ефективності діяльності, підвищення довіри до реклами, одержання підтримки і зміцнення інтуїції в управлінських рі­шеннях тощо. При цьому інформація набуває нових функцій: здатність приносити великі гроші за малий період часу (напри­клад, пошуковик Google, який, тільки допомагаючи знаходити потрібну інформацію, за п' ять років збільшив власну вартість на 497 % і заробив у 2005 році $ 5,3 млрд [12]) або відкриття нових горизонтів для бізнесу (онлайнові продажі через Інтернет). Свен Холленсен вважає, що інформацію, яка трансформується у знан­ня і інтелектуальну перевагу, слід розглядати як критично важ­ливий ресурс, який складає основу для інновацій і оновлення, при чому цей ресурс можна повторно використовувати розпо­всюджувати і ділитися без втрати його цінності [15, с. 50]. Філіп Котлер наголошує на тому, що інформаційна революція відкри­ває перед компаніями і споживачами масу нових можливостей. Так, споживачі отримують значно більшу владу (за допомогою Інтернет можна не ходити по магазинах і мати широкий спектр пропозицій, обмінюватися інформацією з іншими споживачами тощо), мають більший асортимент товарів і послуг, більший об­сяг інформації, простоту здійснення купівлі. Компанії, у свою чергу, можуть отримувати нові канали обміну і отримання інфор­мації (сайти, блоги), збирати більш повну інформацію про цільові ринки, розвивати внутрішні комунікації між працівниками, здій­снювати двосторонні комунікації з існуючими і потенційними споживачами, здійснювати ефективні трансакції, пропонувати товари у відповідності до індивідуальних особливостей спожива­чів, удосконалити логістику й економити витрати одночасно зі зростанням точності і якості сервісу [9, с. 25—26].

Посилення ролі інформації змусило по-іншому оцінити прин­ципові аспекти економіки. Так, фундаментом класичної економіч­ної теорії, на якому будувались усі економічні закони, є уявлення про те, що всі учасники ринку володіють повною інформацією про його стан. З настанням інформаційної епохи виникла проб­лема асиметрії інформації, коли інформація про той чи той то­вар доступна гравцям ринку в різній мірі. Тому, якщо споживачі і продавці володіють різною інформацією про якість товарів, то це може призвести до того, що на ринку будуть переважати товари низької якості (так звані «лимони») [1, с. 488—500; 12]. Інформа­ційний товар не підпорядковується логіці «традиційного» матері­ального виробництва: реальну його цінність визначає спосіб ви­користання, а не потенційні можливості. В такому випадку при­буток, який може приносити інформаційний товар, практично не обмежений і залежить від можливостей виробника. Інформаційна революція змінила також роль часу та місця, що призвело до зна­чення оперативного вирішення проблем споживачів та перева­жанням морального старіння над фізичним.

Принципові зміни висунули нові правила гри для бізнесу. Но­вий продукт потребує нового бачення свого розвитку. Якщо ра­ніше стратегічна мета компанії полягала в утриманні своєї частки на ринку, то сьогодні мета трансформувалася у створення такого ринку, де компанія стане монополістом. Швидка передача інфор­мації призвела до різкого скорочення часу між науковими від­криттями та впровадженням їх результатів у виробництво, роз­миванню кордонів та усвідомлення людським суспільством своєї ролі на планеті (у тому числі під впливом екологічних та соці­альних проблем), що врешті-решт призвело до гіперконкуренції та панування глобалізаційних процесів.

Таким чином, все очевиднішим стає правило: хто володіє ін­формацією, той володіє і світом. Для прийняття вірних управлін­ських рішень компанія повинна володіти інформацією про свій цільовий ринок. Проте українські компанії зіштовхнулися в наш час із серйозною проблемою отримання достовірної інформації. І це не дивлячись на те, що інформаційна епоха характеризується величезною кількістю інформації, яка виробляється та спожива­ється. За даними американських досліджень, за останні 30 років було вироблено інформації більше, ніж за попередні п' ять тисяч років [2]. Її збір став окремою задачею, яка перетворилася у проб­лему — виникає так званий «інформаційний шум». Продаж ін­формації став бізнесом, і підприємства виділяють значні кошти на її купівлю, для того щоб швидко знайти саме те, що потрібно, причому «тут і тепер», оскільки кожен день ставить нові задачі.

Значення інформації можна проілюструвати на такому при­кладі. Російські імпортери фруктів втратили у 2005 році за оцін­ками експертів $ 15 млн через те, що стали жертвами спланованої дезінформації. Так, взимку того ж року, перед сезоном збору врожаю, аргентинські фермери повідомили своїм контрагентам, що урожай яблук буде гіршим, ніж у 2004 році. Повіривши у це, імпортери відразу почали укладати угоди на поставку фруктів, сподіваючись заробити на дефіцитному товарі. Проте весною ви­явилося, що аргентинці зібрали набагато більше яблук, ніж обі­цяли, а імпортери завезли більше фруктів, ніж змогли продати

[14]. Отже, обов'язковою умовою роботи на глобальних ринках є проведення компаніями бізнес-розвідки. Наприклад, імпортери могли б вивчити прогнози погоди і дані про споживання добрив або тримати своїх представників в Аргентині. Інший приклад важливості інформації про стан світових продовольчих ринків — це проблеми з експортом зерна із України в окремі країни (Кана­да, Франція, Бразилія), які виникали через невідповідність укра­їнського зерна місцевим стандартам [8].

Таким чином, об' єктивною необхідністю для підприємств АПК України є ефективна організація отримання маркетингової інфор­мації та її використання з метою зменшення невизначеності, яка виникає при прийнятті маркетингових рішень та забезпечення зворотного зв'язку компанії із цільовим ринком. Проте в сучас­них умовах існують серйозні перепони для отримання достовір­ної маркетингової інформації:

1. «Тіньовий» характер економічних процесів, вплив поза-ринкових механізмів конкуренції та сил, що впливають на бізнес-процеси.

2. Домінування на ринку закритих, не публічних (по суті) компаній; відсутність практики і культури розкриття інформації крім тієї, що вимагається законодавством (хоча із розвитком фон­дового ринку, практики продажу компаній і бізнесу, виходу ук­раїнських компаній на міжнародний ринок капіталів та усвідом­ленням застосовувати соціальну концепцію маркетингу ситуація поступово змінюється).

3. Маніпулювання цифрами. Ця «традиція» пішла ще з ра­дянського минулого, коли через закритість СРСР радянські люди не могли об'єктивно оцінити свій рівень життя у порівнянні з ін­шими країнами. У наш час деякі компанії також не відмовляють­ся від маніпулювання даними, створивши навіть такий феномен, як «замовлені дослідження», коли дослідники «підганяють» дані під вимоги замовника, або відверто викривляють істину. Такі ма­ніпуляції набули особливої популярності також і в державних ор­ганів і політичних партій для досягнення ними впливу на свій електорат.

В українських умовах існують серйозні проблеми визначення параметрів ринку (розміру, балансу, залишків товарних запасів тощо), що призводить до негативних наслідків. Наприклад, від­сутність такої інформації про кон' юнктуру зернового ринку ра­зом із некомпетентними і популістськими діями влади, в 2006— 2007 роках фактично паралізували експорт зерна із України, що, безумовно позначилось на іміджі українських товаровиробниківна світових ринках. Визначення розміру ринку часто ускладнене внаслідок свідомих дій державних і комерційних структур. На­приклад, до сих пір лунають суперечки відносно визначення роз­міру ринку цукру в Україні, що, в умовах квотування виробницт­ва продукції та «ручного» дозволу на ввезення тростинного цукру (який об' єктивно дешевший за буряковий) має особливе значення. Так, асоціація «Укрцукор» та Кабінет міністрів довгий час визначали обсяг українського ринку цукру в 1,8 млн т у рік, піднявши квоту. А в 2007 році до 2 млн 40 тис. т. Але проблема полягає в тому, що ніхто точно не знає, скільки цукру спожива­ється в країні. Комерційний директор компанії «Цукровий союз» (одного із лідерів цукроваріння в Україні) А. Степанов вважає, що реальна потреба у цукрі складає 2,5 млн т [11], а за думкою директора інформаційної компанії «ПроАгро» М.Верницького, обсяги споживання цього продукту складають біля 2,15 млн т у

рік [10].

Як бачимо, 200—400 тис. т цукру начебто «розчиняються» в українських просторах, що, враховуючи корумпованість на мит­них кордонах, говорить про непрозорість українського ринку цук­ру. При цьому часто спостерігалася певна закономірність, коли обсяг внутрішнього споживання цукру залежить не від ринкового попиту, а від зацікавленості операторів у імпорті цукру-сирцю (як правило в розмірі 260 тис. т щорічно — в першій половині 2000-х років). У той же час провладні структури намагалися за­низити обсяг ринку з тим, щоб «прикрити» контрабандні його по­ставки.

Стан справ у державній статистиці. Аналітики не запере­чують важливості офіціальної статистичної інформації, адже Держкомстат по-суті є монополістом на ринку інформації, тому таку інформацію використовує абсолютна більшість компаній (наприклад, у тих випадках, коли потрібно зробити порівняльний аналіз стану кількох галузей, отримати дані про численність, вік і рівень життя населення в містах країни тощо). Проте, підприємці досить скептично відносяться до даних державних органів стати­стики. До того ж така інформація виявляється часто занадто за­старілою. При всіх недоліках роботи державної служби (низьке матеріальне стимулювання працівників, застаріла технологічна база тощо), дослідники цінують у інформації Держкомстату, перш за все стабільність роботи, методичну строгість в обробці інформації, систематичний випуск відносно недорогих друкова­них збірників, велика кількість спостережень за діями суб'єктів економіки.

Ми вважаємо, що суб'єктам агробізнесу потрібно постійно використовувати різні джерела інформації. Наприклад, економіст інвестиційної компанії «Тройка Діалог Україна» І. Піонтківська вважає, що для аналізу зовнішньої торгівлі краще використовува­ти дані Нацбанку, який при підрахунку обсягів експорту та імпор­ту робить поправки ще й на обсяги неформальної торгівлі, пере­раховує вартість імпорту в цінах ФОБ (без врахування фрахту і страхування), у той же час як Держкомстат у своїх розрахунках в основному використовує інформацію Державної митної служби, яка не бере до уваги контрабанду. Існують також розходження і в підрахунках обсягів прямих іноземних інвестицій: Нацбанк воло­діє даними про всі фінансові операції, а Держкомстат бере інфор­мацію із не завжди правдивих звітів підприємств [13]. Крім того, можна використовувати «дзеркальну статистику», порівнюючи власну інформацію із даними країн-торгових партерів України, адже цифри про обсяги зовнішньої торгівлі, якими володіють статистичні служби ЄС і України, часто помітно відрізняються: за словами заступника міністра зовнішніх справ А. Веселовсько-го, у 2007 році різниця між вартістю товарів, які перетинають ко­рдони Євросоюзу у напрямку України, і даними Державної мит­ної служби про обсяги імпорту досягне $ 5,5 млрд, що рівно­значно, на нашу думку, тіньовому товарообороту [13].

Нечіткість визначення маркетингових категорій. Перед­усім це відноситься до визначення таких категорій, як «міст­кість», «потенціал», «розмір» та «обсяг» ринку. Так А. Зарубін вважає, що не можна ні в якому випадку змішувати поняття міст­кості і розміру ринку [7]. При цьому місткість ринку — максима­льно можливий об'єм реалізації товару за конкретний період часу за певної ринкової ситуації і рівня цін на даний товар, а розмір (об'єм) ринку — це реальні продажі товару на даному ринку у визначений період. Але в більшості випадків, на жаль, ці два по­няття використовують як синоніми. Тому в таких випадках необ­хідно обов'язково вказувати на потенціальні чи реальні парамет­ри ринку.

Використання різних методик оцінки даних. Тому мене­джери можуть їх не точно зрозуміти через те, що дані можуть бу­ти представлені в натуральному виразі, в оптових або роздрібних цінах, у процентах до валового доходу, у розрахунку на душу на­селення, в процентах приросту у порівнянні з попереднім пері­одом тощо.

Наприклад, дискусійним, на нашу думку, є використання при розрахунках місткості ринку рівня споживання на душу населен­ня на основі раціональних (науково-обґрунтованих) норм спожи­вання. Ми вважаємо, що зазначені норми обов'язково повинні братися до уваги у маркетингових дослідженнях, адже вони роз­раховані на основі глибокого наукового підходу з врахуванням досягнення оптимального (на час розробки) раціону харчування людини з метою створення умов для її нормального існування. Крім того, зазначені показники слугують стратегічним орієнти­ром для розвитку бізнесу залежно від прогнозування змін у зов­нішньому середовищі. Проте, з нашої точки зору, використовува­ти норми споживання треба обмежено (оскільки він нагадує замір «середньої температури у лікарні» [3]) — з метою встановлення певних меж потенціалу ринку, а для більш точних розрахунків треба брати до уваги зміни, які відбуваються у розрізі окремих сегментів ринку. Це пов'язане із істотними змінами у традиціях і культурі споживання окремих продуктів харчування, які відбу­ваються в процесі глобалізації. Наприклад, в останній час поши­рилися тенденції відмови від споживання м'ясних продуктів (ве­гетаріанці та ті, хто дотримуються релігійних обрядів, постів), або з'являються товари-замінники (соєві продукти, які конкуру­ють із м'ясними виробами, цукор-замінник проти звичайного цук­ру). Поява нових трендів призводить до того, що споживачі мо­жуть переключатися не тільки з марки на марку, а й з однієї то­варної категорії на іншу: наприклад, з картоплі на макарони (іта­лійські традиції). Тренд здорового образу життя, який поширю­ється у світі, призводить, наприклад, до зменшення споживання горілчаних та тютюнових виробів і до збільшення споживання екологічно чистої продукції, переключення споживачів із спожи­вання консервованих овочів на свіжі. Тренд «гендерної рівності» призводить до збільшення числа жінок, які працюють, і відповід­но до збільшення попиту на продукти легкого приготування, на­півфабрикатів.

Некваліфіковані збирання та обробка даних, методологічні проблеми при проведенні маркетингових досліджень, суб'єктив­ність думок респондентів (опитуючи людей, слід розуміти, що вони далеко не завжди відповідають правдиво, оскільки люди­на сама собі здається (або хоче здаватися) краще, ніж вона є на­справді).

Таким чином, стає очевидним, що для ефективнішого плану­вання маркетингових програм, підприємствам АПК слід консолі­дувати свої зусилля щодо формування цивілізованого інформа­ційного простору, не зважаючи на те, що вони є конкурентами. Наприклад, часто ефективним способом отримання достовірнихданих є добровільний обмін компаніями регулярними даними про виробництво та продажі. Це може відбуватися в межах галу­зевих асоціацій з метою легалізації ринку та боротьби із тіньовим ринком та визначенням масштабу контрабанди. Інший підхід ви­рішення проблеми — це зібрання в одному місці основних грав­ців певного ринку, які можуть анонімно написати на папері ос­новні параметри ринку, які цікавлять учасників (наприклад, за­лишки товарів на складах), і віддати його незалежному експерту. Після цього експерт підсумовує результати та оголошує їх всі учасникам зібрання. В будь-якому випадку, державні органи по­винні вдосконалювати механізми мотивації основних гравців рин­ку за розкриття необхідної маркетингової інформації. Як показує практика, процеси глобалізації в агробізнесі (консолідація основ­них гравців ринку, нарощування ними часток ринку) у найближ­чій перспективі повинні прискорити цей процес.

І, нарешті, актуальною для українських компаній залишається проблема ефективного використання маркетингової інформа­ції при прийнятті управлінських рішень. Потік інформації, що надходить до керівництва маркетингової служби, дає змогу ви­значити, а при потребі внести корективи до вже існуючої страте­гії розвитку компанії, її маркетингової політики. Але при цьому виникає низка проблем:

• у процесі прийняття рішення доступна інформація досить часто виявляться безкорисною;

• інформації буває занадто багато, щоб скористуватися нею ефективно;

• інформація розосереджена по всій компанії, її важко знайти (тому треба створити єдині стандарти надання та представлення інформації);

• ключова інформація поступає занадто пізно, або у викрив­леному вигляді;

• деякі менеджери затримують у себе інформацію, не переда­ючи її іншим підрозділам або колегам (наприклад, менеджери, які мають реальну владу на підприємстві можуть сприймати нові факти, як такі, що загрожують їх положенню в компанії);

• важко перевірити достовірність і точність інформації;

• існує низька кваліфікація власних спеціалістів в області по­шуку і надання маркетингової інформації (тому треба запрошува­ти сторонніх спеціалістів або поступово навчати «своїх» через під­вищення ними кваліфікації на різноманітних курсах та тренінгах);

• часто саме керівництво нездатне працювати з маркетинго­вою інформацією, проте воно не завжди це визнає, опасаючись засвій авторитет перед підлеглими (тому маркетологи повинні ви­кладати матеріал максимально простою мовою, вияснивши перед цим, яка форма надання інформації найбільш підходить для да­ного керівника);

• середній менеджмент може не сприймати необхідність но­вих підходів роботи із маркетинговою інформацією з боку вищо­го керівництва через нерозуміння суті змін;

• намагання менеджерів використовувати стандартні методи рішення проблем через опасання не бути компетентними в осво­єнні нових прогресивних методів;

• компанії часто не розглядають інформаційний ресурс як ком­понент, який має економічну цінність і підлягає грошовій оцінці. Сучасні інформаційні технології сприймаються в масовій свідо­мості як переважно як засіб електронної обробки даних, який сприяє скороченню ручної праці. Можливість створення інтегро­ваної системи управління на базі інформаційних технологій може не розглядатися в якості реальної перспективи.

Для вирішення подібних проблем компанії повинні створюва­ти маркетингову інформаційну систему, яка виступає єднальним ланцюжком у структурі постійно діючого взаємозв'язку і взаємо­залежності людей, оргтехніки та методичних підходів у процесі маркетингового дослідження та використання його результатів. Налагоджене функціонування маркетингової інформаційної сис­теми дає підприємству багато відчутних переваг: організоване збирання інформації про стан маркетингового середовища, ши­рокий кругозір, збереження важливих даних, координація плану маркетингу, а отже, одержання результатів щодо стану підприєм­ства в кількісному вигляді, проведення аналізу витрат і прибут­ків. Поряд з очевидними позитивними сторонами, вона все-таки потребує досить значних первісних витрат на її створення. Це зумовлено придбанням сучасного устаткування, залученням до його наладки, експлуатації висококваліфікованих спеціалістів, можливостями адаптації системи до аналогічних систем інших учасників маркетингу. Крім того, створення такої системи на підприємствах пов'язане із перебудовою системи документообі­гу, що потребує великих витрат часу.

Висновки. Підприємства АПК України все більше відчувають наслідки входження в інформаційну епоху, в якій інформація пе­ретворилася на головний товар у світі і новий фактор виробницт­ва. Інформаційна революція відкриває перед компаніями і спо­живачами масу нових можливостей. Проте в сучасних умовах існують серйозні перепони для отримання достовірної маркетин­гової інформації: «тіньовий» характер економічних процесів; до­мінування на ринку закритих, не публічних компаній; відсутність практики і культури розкриття інформації; маніпулювання циф­рами; стан справ у державній статистиці; нечіткість визначення маркетингових категорій; використання різних методик оцінки даних; некваліфіковані збирання та обробка даних, методологічні проблеми проведення досліджень, суб' єктивність думок респон­дентів тощо. Вважаємо, що підприємствам АПК слід консоліду­вати свої зусилля щодо формування цивілізованого інформацій­ного простору, не зважаючи на те, що вони є конкурентами. Крім того, актуальною для українських компаній залишається пробле­ма ефективного використання маркетингової інформації при прийнятті управлінських рішень, для чого слід передбачити ви­рішення цілої низки проблем через створення ефективної марке­тингової інформаційної системи.

Література

1. Akerlof George A. The Market for «Lemons»: Quality Uncertainty and the Market Mechanism. The Quarterly Journal of Economics, v.84, August 1970. — Р. 488—500.

2. Баканова М. Выделение бренда в потоке информации. Марке­тинговые коммуникации, июль 2003 г. http://www.pr-top.com/articles/ readpubl.html?id=27

3. Дем 'яненко С. І. Яка аграрна політика потрібна Україні? — Дзер­кало тижня. — № 17. — 2004.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О О Єранкін - Агробізнес як один із визначальних факторів глобальної' конкурентоспроможності україни

О О Єранкін - Значення маркетингової інформації для прийняття стратегічних рішень в агробізнесі в умовах глобалізації