В В Травін - Значення бухгалтерського обліку у системі стратегічного управління держави - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ВІСНИК ЖДТУ № 1 (51)

Економічні науки

УДК 657

Травін В.В., доцент,

Житомирський державний технологічний університет

ЗНАЧЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВИ

Проаналізовано проблему облікового забезпечення використання економічних індикаторів для забезпечення стратегічного управління держави

Постановка проблеми. Характерною ознакою економічної системи України є розбалансованість процесів відтворення на мікро- та макрорівнях економічних, яка зумовлена неузгодженістю та конфліктністю інтересів учасників суспільно-економічних відносин на різних рівнях. Така розбалансованість в Україні є однією з причин негативних тенденцій, пов'язаних з результатами економічного розвитку. За результатами діяльності підприємств протягом січня-жовтня 2009 року 45,8 % підприємств отримали збиток на суму 98041 млн. грн. В 2008 році питома вага збиткових підприємств складала 37,2 %, 2007 - 32,5 %.

Економічна криза останніх років повинна розглядатися в контексті загальної кризи, яка відбувається в українському суспільстві. Економічна криза є лише ще однією площиною, яку необхідно враховувати. Для більш цілісного сприйняття картини сучасного життя необхідно додати кризу в культурі, моралі, релігії, освіті, мистецтві, та, навіть, міжособистісних відносинах.

Однією з причин негативних результатів функціонування економічної системи є неправильний вибір цільових орієнтирів у формі економічних індикаторів, закладених в систему управління як на макро- так і на мікрорівні економічної системи, досягнення яких є завданням економічної стратегії.

Таблиця 1. Підходи до розрахунку показника ВВП

Метою дослідження є визначення ролі бухгалтерського обліку в побудові цільових орієнтирів державної економічної стратегії.

Викладення основного матеріалу дослідження.

Необхідно відзначити, що саме поняття економічної стратегії є достатньо усталеним не зважаючи на рівень її реалізації. Узагальнюючи підходи до його визначення, Я.А. Жаліло наводить найбільш узагальнену його форму: "Економічна стратегія - це цілісна система дій суб'єкта, спрямованих на реалізацію мети, завдань та пріоритетів його економічного відтворення з урахуванням комплексу впливів ендогенних та екзогенних чинників, розрахована на тривалий період часу" [8, с. 14]. Відповідно дискусійними залишаються лише цілі, завдання, яким підпорядковується стратегія та механізми її реалізації.

Державна економічна стратегія в Україні орієнтована, в основному, на економічне зростання, тобто на розвиток національного господарства, при якому збільшується національний дохід і валовий внутрішній продукт як джерело задоволення потреб суспільства. Відповідно центральним об'єктом макроекономічного аналізу є показник ВВП. Для розрахунку ВВП використовуються різні методи, їх характеристика представлені в табл. 1.

№ з/п

Назва методу

Коротка характеристика

1

Виробничий     метод (визначення валової доданої вартості)

Здійснюється розрахунок валової доданої вартості за всіма видами економічної діяльності. Вона складає різницю між вартістю виробленої продукції в основних цінах та вартістю матеріальних витрат та послуг, які спожиті під час виробничого процесу.

2

Метод доходів (розподільчий метод)

Метод ґрунтується на розрахунку суми первинних доходів, яка включає оплату праці найманих працівників, суму податків за виключенням субсидій на виробництво та імпорт, валового прибутку та змішаного доходу по видам економічної діяльності за всіма інституційними секторами

3

Метод кінцевого використання (витратний).    Визначається як сума кінцевого споживання та послуг, валового накопичення,

зовнішньоторговельне сальдо

Оцінка рівня та динаміки ВВП використовується для характеристики відтворювального процесу, тобто виробництва товарів та послуг, формування (розподіл) доходів економічних агентів, споживання та накопичення.

Завданню інформаційного забезпечення державного управління підпорядкована система національних рахунків. Вона покликана кількісно характеризувати макроекономічні процеси та їх результати, пов'язані зі створенням благ і послуг, утворенням, розподілом, перерозподілом і використанням доходів, а також міжнародною економічною діяльністю. В такий спосіб відбувається характеристика кругообігу суспільного продукту та національного доходу на різних стадіях відтворення як у натуральній, так і у вартісній формах.

СНР - це комплексна, послідовна, узгоджена система оцінки економічних операцій і показників, які застосовуються для опису та аналізу макроекономічних процесів. Національні рахунки відображають наскрізний рух потоків товарів і послуг, доходів та фінансових ресурсів на всіх стадіях економічного відтворення - від виробництва до кінцевого споживання, нагромадження і формування національного багатства. Її ефективність підкріплюється світовою практикою її застосування для системного аналізу економіки загалом та окремих економічних процесів зокрема.

Економічна криза 1929-1933 рр. вплинула на зміну поглядів західних економістів щодо економічної ролі держави. Концепція держави як "нічного сторожа" була підірвана, все більшої популярності набувала протилежна концепція - активної економічної ролі держави. Для кон'юнктурної оцінки очікуваного розвитку економіки і розробки конкретних заходів економічного та політичного характеру була потрібна оцінка підсумків економічної діяльності у вигляді синтетичних показників кінцевого продукту, національних витрат, капіталовкладень та інших взаємопов'язаних між собою показників. Ці обставини зумовили швидкий розвиток макроекономічних статистичних моделей.

У середині 30-х рр., В. Лєонтьєв розпочав створення системи показників взаємозв'язку економіки. Пізніше вона отримала форму таблиць "витрати -випуск", в основі якої лежала ідея шахової таблиці з подвійним входом. Створивши метод міжгалузевого балансу він дав можливість досліджувати зв'язки між галузями економіки, а також між такими змінними як проміжне споживання, кінцевий попит, валовий випуск. Свої перші роботи щодо міжгалузевого балансу В. Леонтьєв опублікував у США, використавши перші розробки радянських статистиків щодо балансу народного господарства, які вже використовували ідею міжгалузевих зв'язків. Головним його здобутком був математичний опис основних відношень міжгалузевого балансу, а також ряд математичних рівнянь, що допомагали точно вимірювати фактично узгоджені зв'язки, додатки міжгалузевого балансу в плануванні та прогнозуванні.

Поштовхом для розвитку національного рахівництва стала робота англійського економіста Д. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей" 1936 р., де він першим серед західних економістів довів необхідність державного регулювання економіки. Також відомо, що Д. Кейнс виступив з ініціативою створення системи національних рахунків, яку в 1941 р. Д. Мід та Р. Стоун, втілили в реальність, вивчаючи національний дохід Англії.

Автором термінів "національні рахунки", "національне рахівництво" є голландський статистик Ед Ван Кліфф. У 1941 р. в голландському щомісячному журналі "De Economist" були опубліковані його дві статті з побудованими таблицями національних рахунків для Голландії за 1938 р.

Значний внесок у методологію побудови системи національних рахунків (СНР) як системи взаємопов'язаних макропоказників зробили Р. Стоун, М. Гільберг, Е. Денісов, Г. Ясен, Дж. Кендрік, О. Аукруст, К. Грюзон, Ф. Пєрру, Дж. Хікс, Р. Рагла, Н. Рагла, Н. Айдінов, З. Кенеші, В. Крелле, Э. Маленво, Ж. Маршаль, П. Хілл, А. Медісон та інші.

У 1941 році американський статистик М. Джильберт написав статтю "Вимірювання національного доходу у зв'язку з війною", де сформулював важливі положення, які допомагали наблизити оцінку національного доходу за факторною вартістю до вартості за ринковими цінами, що визначали місце витрат на оборону в національному продукті.

Джільберт М., Денісон Е. та Яссі Д. підготували набор скоординованих рахунків національного доходу та національного продукту США, які вони опублікували у монографії "Статистики національного доходу і національного продукту США 1929-1946 рр.".

Ідеї аналізу поведінки господарських суб'єктів, яка пізніше була реалізована в СНР, належить А. Маршалу. Він розробив одну з частин західної політекономії - так званий макроекономічний розділ, що був присвячений проблемам вимірювання та взаємозв'язку народногосподарських показників - національного доходу, накопичення, споживання тощо.

Внесок в розвиток статистики національного доходу та системи національних рахунків зробив англійський вчений К. Кларк. Він довів доцільність включення до національного доходу умовних оцінок житлових послуг, виключення із національного доходу приросту вартості активів внаслідок інфляції, а також розробку національних рахунків на квартальній основі. Були висунуті ряд аргументів на користь оцінки національного доходу в ринкових цінах, а не за факторною вартістю, доведено необхідність координації різних класифікацій, що використовувалися в різних розділах економічної статистики. К. Кларк був одним з перших, хто розмежовував і визначав відмінності між категоріями національного продукту та національного доходу.

Ідея відношення між національним багатством і національним доходом, оцінок неринкових послуг органів державного управління, концепції кінцевого і проміжного споживання знайшли своє продовження у роботах С. Кузнєца. Він запропонував включати до національного доходу лише ті послуги органів державного управління, які приносять користь. Інші види послуг, направлені на організацію охорони суспільного порядку, оборону, загальне управління є, на думку С. Кузнєца, проміжними і не повинні включатися до національного продукту. Однак, підтримки така ідея не отримала, переважаючою стала концепція, відповідно до якої всі послуги органів державного управління розглядаються як кінцеві. На початку 30-х рр. С. Кузнєц опублікував статтю для "Енциклопедії соціальних наук", де сформулював основні принципи обчислення національного доходу США, а також запропонував розмежування трьох категорій національного доходу: виробничого, розподіленого та використаного.

Ідея дослідження у русі всіх його фаз (виробництво, розподіл, використання) була запропонована на початку 30-х років і сформульована радянським економістом А. Первухіним у "Записці до балансу народного господарства за 1928-30 рр."

Актуальність питання міжнародних порівнянь макроекономічних показників змусило Лігу Націй у 1928 р. провести міжнародну конференцію, а у 1939 р. опублікувати Світовий економічний огляд, до якого увійшли розрахунки по 26 країнах.

Відомо, що в колишньому Радянському Союзі до цього часу вперше в світі вже був складений баланс народного господарства (БНГ) за 1923-24 рр. Це допомогло радянським вченим тривалий час займати домінуючу позицію і впливати на формування концепції макростатистичного моделювання за кордоном. Так величезний вплив на розвиток системи макроекономічних показників (макростатистичних моделей виробництва) у всьому світі мали роботи А.М. Петрова, В.А. Соболя, М.Р. Ейдельмана, І.А. Морозова, П.М. Москвіна. Історія дослідження і оцінок національного багатства ознаменована такими іменами як А.І. Анчішкін, В.Н. Богачєв, А.Л. Вайнштейн, Я.Б. Кваша, В.Н. Кірічєнко, Я.А. Кронрод, А.І. Ноткін, Г.Н. Сорокін, С.Г. Струмілін та іншими. Відома також робота С.Н. Прокоповича, яка була опублікована в 1918 р. і присвячена розрахунку національного доходу Європейської частини Росії.

У СРСР та країнах колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ) була використана система, яка називалась "Рахівництво сфери матеріального виробництва" (РСМВ). "ЇЇ особливість полягала у врахуванні РСМВ результатів діяльності тільки тих суб'єктів економічної діяльності, які виробляли продукцію (без врахування послуг, як це передбачала СНР)" [4, с. 14].

Війна призупинила дослідження, які продовжив Комітет експертів зі статистики Ліги Націй у 1947 р., опублікувавши меморандум, що містив у собі додаток "Визначення та вимірювання національного доходу і пов'язаних з ним показників", написаний Р. Стоуном. У цьому документі були вперше сформульовані принципи, які поклали початок сучасній системі національних рахунків.

"Крім того Р. Стоун у 1953 р. підготував документ "Система національних рахунків і допоміжних таблиць", який вважається першим стандартом ООН у сфері національного рахівництва" [4, с. 13]. Це взаємопов'язана система із шести рахунків (три зведених, три секторальних рахунки із субрахунками), що характеризують результати і хід основних процесів економіки.

Подальший розвиток національного рахівництва був пов'язаний зі спробами інтеграції різних балансових побудов і системи показників, що характеризують рух національного доходу, рахунків виробництва, споживання і капіталовкладень ("реальних рахунків") і рахунків доходів, витрат і функціонування капіталовкладень ("фінансових рахунків"). В "реальних рахунках" основна увага повинна приділятися галузям і продуктам; у "фінансових рахунках" є важливим групування економічних одиниць за секторами, а також необхідна класифікація трансфертів і фінансових відносин, що виникають між секторами.

У 1968 р. була прийнята нова версія міжнародного стандарту за СНР, яка проіснувала до 1993 р. Принципова структура якої представлена у вигляді зведених рахунків; рахунків виробництва, споживання та

капіталовикористання; рахунків доходів і витрат, а також рахунків фінансування капітальних витрат.

ООН розширила СНР у 1968 р., видавши її у вигляді підручника за назвою "СНР 1968". До "СНР 1968" була введена таблиця балансу продукції, яка містила деталізовану таблицю фінансових операцій, розгорнутий рахунок інституційних секторів, а рахункам нагромадження було надано системного вигляду. Європейське співтовариство, що потребувало системи звітності, загальної для всіх країн-членів, адаптувало "СНР 1968", як найбільш наближену до специфіки країн Західної Європи, у вигляді Європейської системи інтегрованих національних рахунків (СЄР 70). СЄР 70 було перероблено (переглянуто) в 1979 р. (СЄР 79), і зараз вона відповідає вимогам Маастріхтської угоди [4, с. 14-15]. Методологія СНР-68 була наступним кроком у розвитку національного рахівництва.

На початку 1980-х рр. ООН, МВФ, Всесвітній Банк, ОЕСР та Євростат створили спеціальний міжнародний орган, який почав займатися розробкою та впровадженням методології національних рахунків у світі. Так з'явилася Міжсекретаріатська робоча група з національних рахунків (МСРГНР). Завдяки її зусиллям було переглянуту версію СНР-68 і запропоновано новий, більш деталізований стандарт СНР-93.

Він увібрав у себе останні досягнення теорії і практики національного рахівництва різних країн. За рахунок   використання   балансу  нагромадження булопідвищено точність подання статей рахунків і зв'язку між ними. З метою підвищення інформативності галузей економіки були передбачені сателітні рахунки.

Використання єдиних принципів дозволяє порівнювати між собою різні версії сНр. Їх відмінності полягають в більш глибокій деталізації та конкретизації термінів і понять, додаткових індикаторів функціонування економічної системи.

СНР-93 передбачав використання категорії "змішаного доходу", поділ між витратами на кінцеве споживання і фактичним кінцевим споживанням, розширення поняття "валове накопичення основного капіталу", уточнення інституційної класифікації. Акцентована увага на більш чітке розмежування економічних операцій на грошові та інші. Серед останніх розрізняють три види: фактична діяльність мала місце, але її оцінка носить умовний характер (виробництво сільськогосподарської продукції для власного споживання); бартерна угода; фактична економічна операція, що не мала місця, але реєструється як така, що мала місце (реєстрація господарської операції типу "відрахування на соціальне страхування" всередині сектору "домашнє господарство").

Важливими стають показники, що характеризують рух активів і пасивів, тобто фінансовий аспект відтворення. У методологічних стандартах він відображений у деталізації сектору фінансових установ, які в ринкових умовах мають включати центральний банк, інші ощадні установи, фінансові посередники, за включенням страхових компаній, пенсійних фондів тощо.

В останні роки на міжнародному рівні активізувалася робота з удосконалення СНр-93. Сьогодні існує ще один документ Європейська система рахунків (ЄСС-95). Він специфічний за своєю деталізацією процесу розрахунку показників національних рахунків.

СНР сьогодні - це міжнародний стандарт статистичних розрахунків на макрорівні, прийнятий ООН, МВФ, Світовим банком, ОЕСР, Євростатом і рекомендований для впровадження країнами членами цих організацій [19, с. 99].

Аналізуючи процес становлення та розвитку сНр в Україні, зазначимо, що у перші роки незалежності макроекономічні розрахунки в Україні продовжували виконувати на базі колишньої радянської макроекономічної статистики, проте паралельно започатковували процес розрахунків за СНР. Спочатку їх здійснювали за схемою так званих "перехідних ключів". Разом із тим, за певної допомоги міжнародних організацій почались повномасштабні економічні розрахунки СНР. Починаючи з 1993-1994 рр. макроекономічні розрахунки за системою балансу народного господарства (БНГ) було припинено, і Україна повністю перейшла на розрахунки на базі СНР, оскільки тоді вже було доопрацьовано систему показників СНР і методику розрахунків кожного з них [4, с. 47-49].

Ключовим питанням при переході від БНГ до СНР була зміна концепції відтворення. Вона розширила перелік продуктивних сфер економічної діяльності. Тобто сфер, в яких відбувається створення національного багатства.

Використання принципів СНР було розпочато з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 727 "Про впровадження системи національних рахунків". За весь період зроблено значний крок в опануванні цієї системи в Україні.

Одним з найважливіших етапів впровадження системи національних рахунків стало реформування бухгалтерського обліку і запровадження нових стандартів бухгалтерського обліку. Це відбулося після прийняття закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відтак розвиток національних стандартів бухгалтерського обліку став частиною загального процесу побудови цілісної системи даних в системі національного рахівництва.

Розвиток бухгалтерського обліку в напрямі гармонізації з системою національних рахунків був визначений Державною програмою переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326. Ця програма була розроблена в рамках Концепції побудови національної статистики України, прийнятою цією ж постановою.

Розвиток бухгалтерського обліку та системи національних рахунків став залежати від взаємодії цих двох систем. Їх узгодження в частині нормативного регулювання є однією з головних умов реалізації "Концепції розвитку системи національних рахунків", схваленої Розпорядженням КМУ № 413-р від 25 липня 2002 р., а також програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 р., прийнятою Постановою КМУ від 7 квітня 2003 р. № 475. Відповідно до Розпорядження КМУ № 413-р від 25.07.2002 р. "Про схвалення Концепції розвитку системи національних рахунків" методика СНР'93 є методологічною основою СНР в Україні.

Тому дослідження бухгалтерського обліку, як головної інформаційної складової процесу побудови СНР має першочергове значення для економіко-статистичної характеристики сукупності соціально-економічних явищ, що утворюють процес розширеного відтворення. Вона використовує багато загальних принципів бухгалтерського обліку. Наприклад, принцип подвійного запису кожної операції, розмежування між активами та пасивами, оцінки статей доходів і витрат тощо. Це пояснюється історичним зв'язком бухгалтерського обліку з потребами макроекономічного узагальнення, пов'язаного, в першу чергу, з розрахунками національного багатства, втілений у русі економічної інформації від мікро- до макрорівня.

Побудова системи національних рахунків спрямована на забезпечення потреб процесу розробки проектів та прийняття стратегічних рішень і стосується:

- характеристики темпів економічного розвитку та впливу фактів, що визначають його характер;

- визначення ефективної галузевої структури економіки;

- порівняння кінцевого споживання і накопичення, а також факторів, що впливають на динаміку процесу внутрішньодержавного фінансування;

- виявлення величини запозичення/кредитування економіки в цілому так і окремих її секторів;

- характеристики рівня та динаміки реальних доходів і споживання;

- встановлення характеру та розміру впливу на економіку країни зовнішньоекономічних зв'язків;

- визначення впливу на економіку і різні економічні змінні інфляційних процесів;

- визначення національного багатства як основного джерела процесу інвестування, аналіз рівня достатності цього джерела.

Дослідження порядку їх розрахунку показало, що основу розробки заходів економічної політики, пов'язаних з покращенням ефективності національної економіки та побудовою економічних прогнозів складає аналіз показників національних рахунків.

Займаючись проблемами аналізу національної економіки, Г.О. Пухтаєвич відмічає, що його ефективність залежить від інформаційного забезпечення, в основі якого лежить статистична та бухгалтерська інформація.

"З цих позицій бухгалтерський облік виконує багато завдань, що стоять перед системою управління економікою країни в цілому" [18, c. 52]. Це пояснюється тим, що "близько 80 % інформації про економічний та соціальний розвиток держави статистика отримує через систему бухгалтерського обліку" [26, с. 388].

Підприємство є важливою частиною загальної суспільно-економічної системи країни. Тому його мета і цілі існування не повинні обмежуватися лише бажаннями та інтересами власників, а й втілювати інтереси економічної системи, частиною якої воно є.

Недоліком економічного зростання, яке характеризується динамікою ВВП, є те, що воно пов'язане, в першу чергу, з кількісним приростом створеної продукції (табл. 2).

Таблиця 2. Валовий внутрішній продукт

 

У фактичних цінах

Індекси фізичного обсягу

Період

валовий внутрішній продукт

валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу

валовий внутрішній продукт

валовий внутрішній продукт у розрахунку на одну особу

 

млн. грн.

грн.

відсотків до попереднього року

2002

225,8

4685

105,2

106,3

2003

267,3

5591

109,6

110,5

2004

345,1

7273

112,1

113,0

2005

441,5

9372

102,7

103,5

2006

544,2

11630

107,3

108,1

2007

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

В В Травін - Значення бухгалтерського обліку у системі стратегічного управління держави