Н В Оксентюк - Здібність до рефлексії як фактор когнітивної інтеграції суб'єкта - страница 1

Страницы:
1 

Випуск 14.

Оксентюк Н. В.

ЗДІБНІСТЬ ДО РЕФЛЕКСІЇ ЯК ФАКТОР КОГНІТИВНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ СУБ'ЄКТА

У статті наголошується на тому, що рефлексія, як базова загальна здібність особистості, відіграє роль функціонального структуризатора всієї свідомості для організації взаємодій когні-тивних процесів. Розвинена на "оптимальному" рівні здібність до рефлексії визначає високий рівень когнітивної інтеграції суб'єкта.

Ключові слова: рефлексія, рефлексивніть, когнітивна інте­грація суб'єкта, когнітивна функція, структурна організація сві­домості, метакогнітивна парадигма

В статье делается ударение на том, что рефлексия, как ба­зовая общая способность, играет роль функционального струк­туризатора всего сознания для организации взаимодействий когнитивных процессов. Развитая на "оптимальном" уровне спо­собность к рефлексии определяет высокий уровень когнитивной интеграции субъекта.

Ключевые слова: рефлексия, рефлексивность, когнитивная ин­теграция субъекта, когнитивная функция, структурная организа­ция сознания, метакогнитивная парадигма.

In the article it is emphasized that reflection, as basic general ability, executes the function of adjusting of structure of all consciousness for organization of interaction of cognitive communications. The capacity developed at "optimum" level for a reflection determines the high level of cognitive integration of subject.

Keywords: reflection, ability to reflection, cognitive integration of subject, cognitive function, structural organization of consciousness, metacognitive paradigm.

Рефлексія - важливий механізм психіки людини, оскільки за­вдяки йому система особитості набуває здатність (здатності) до самоорганізації (системно-особистісна парадигма). До рефлексії дослідники зазвичай відносять усвідомлення людиною своїх дій, свого "Я", а також внутрішнього світу людей, разом з якими вона здійснює групову діяльність.

© Оксентюк Н. В., 2010

Оскільки цей феномен має важливе значення для організації мис­лення та діяльності людини, тому сьогодні проблеми рефлексії та її розвитку є одними з ключових у психології. І, власне, на сучасному етапі психологія рефлексії є великим полем теоретичних і приклад­них досліджень, реалізованих у руслі різних підходів і парадигм. Аналіз основних напрямків дослідження рефлексії показав те, що в багатьох роботах вказується на складність феномена рефлексії, однак практично не робиться спроб розкрити його структуру, реф­лексивність не вивчається як психічна властивість, що має певний рівень організації, індивідуальну міру виразності й специфічний опе­раційний склад. Стосовно нашого дослідження ми ставимо за мету.

Методологічну основу нашого дослідження складають гене­тична та когнітивна психологія, а саме: уявлення про рефлексію, її види, механізми та рівні (В.В Давидов, С.Д. Максименко, І.Н.Семенов, М.О. Холодна); положення системної методоло­гії та діяльнісного підходу (Л.С.Виготський, О.М. Леонтьев, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубіншейн, А.В. Карпов, Г.П. Щедровицький), концепція інтегральних психічних процесів (А.В.Карпов), теорія загальних здібностей (Дж. Гілфорд, В.М. Дружинін, Р.Кеттел, О.М. Леонтьев, М.А. Холодна та ін.), теорії зародження рефлек­сивної психології в когнітивній психології (Ж.Піаже, Дж. Флей-вел, В.О. Лефевр) і психології творчого мислення .М. Семенов, В.К. Зарецький, СЮ. Степанов). Аналізуючи результати дослі­джень М.Г. Алексеева, Г.П. Щедровицького, СЮ. Степанова, І.М. Семенова, А.В. Карпова, А.О. Бизяєвої та ін., ми дійшли висновку про те, що рефлексія є системоутворюючим фактором особистос­ті й характеризується сукупністю здібностей, способів, стратегій, тактичних прийомів, що забезпечують усвідомлення й подолання стереотипів особистісного досвіду й діяльності шляхом їхнього переосмислення, висування й втілення інноваційних ідей, що ви­никають у процесі вирішення завдань. Вона є особливим оперу­ванням суб'єкта із власною свідомістю, що породжує в результаті ідеї про цю свідомість, рефлексивний компонент виступає як фак­тор організації мислення через визначення спрямованості пізна­вальної активності суб'єкта; рефлексія розглядається як можли­вість "виходу" із процесу здійснення діяльності і як можливість подальшого проектування на основі рефлексії майбутнього кроку розвитку діяльності.

Отже, рефлексія - це механізм, завдяки якому суб'єктність як система знаходить здатність до самоорганізації: чим більше роз­винені рефлексивні здібності, чим більше рефлексивних моделей світу цей механізм продукує, тим більше розширюється рефлек­сивне поле його діяльності, збільшуючи базу можливих стратегій поведінки суб'єкта, тим більше здобуває можливостей для розви­тку й саморозвитку. Багатство самого людського досвіду визна­чається рефлексією, тим, наскільки людина продумує, що з нею відбувається і яким чином вона здійснює діяльність [4].

У світлі концепції інтегральних процесів психічної регуляції діяльності, яка розробляється вченими, крім традиційно виділе­них основних процесів першого порядку (мікрорівень), диферен­ціюються інтегральні процеси регуляції діяльності і поведінки, що виступають як проміжна ланка між основними процесами й цілісною структурою діяльності і поведінки (мезорівень). Третій (макрорівень) включає рефлексію як процес, що диференціюєть­ся на систему операціональних засобів її реалізації та базований на синтезі інтегральних процесів [1].

Плідною для дослідження рефлексії як психічної властивості, на нашу думку, виступає метакогнітивна парадигма - напрямок, що активно розвивається і поступово трансформується від аналі­тичного підходу до синтетичних установок на вивчення процесів, які є одночасно і когнітивними, і регулятивними.

На думку А.В. Карпова, рефлексія як метакогнітивний меха­нізм виступає раціональним початком організації психічного і в його інтелектуально-пізнавальних, і в особистісно-психологічних проявах. З цим погоджуються як метадіяльнісна (Г.П. Щедровиць-кий), так і особистісно-творча (Я.О.Пономарьов, І.М.Семенов, СО. Степанов) концепції рефлексії.

Які б не були варіанти вирішення проблеми структури психіки (як комплексної детермінанти складу та структури загальних зді­бностей), у кожному з них повинен бути представлений такий з найбільш важливих і специфічних компонентів, як механізм усві­домлення та рефлексивної регуляції. Загальна структура психіки (саме як загальна і самодостатня) не може бути повністю розкрита без характеристики вищого - рефлексивного рівня її організації. У зв'язку з цим рефлексивність або має статус загальної здібності, ор­тогональної стосовно інших загальних здібностей - інтелекту, на-вченості й креативності; або може бути функцією загальної здібнос­ті. Іншими словами, ми припускаємо існування рефлексивності як особливої здібності, що визначає загальну ефективність усвідомле­ної регуляції психічної діяльності, а також можливість її трактуван­ня саме як загальної здібності (поряд з інтелектом, навченістю та креативністю).

Аналіз проблеми рефлексії свідчить про дуже велику розмаї­тість підходів до її розробки, про принципову множинність спосо­бів її вивчення. Причому самі підходи, способи й стратегії вивчення розрізняються між собою досить істотно, а нерідко зв'язок таких за-гальнопсихологічних, гранично широких понять (фактично катего­рій), як "психічні процеси", "психічні властивості", "психічні стани" і т.п., стосовно категорії рефлексії залишається не розкритим з не­обхідною повнотою. Тим самим досягається очевидна диференціа­ція й конкретизація, а отже, і операціоналізація предмета психології рефлексії. У загальному феномені рефлексії варто диференціювати три основних плани: рефлексію як процес, як стан і як властивість. Разом з тим не можна не бачити того очевидного факту, що саме рефлексія виступає такою синтетичною психіною реальністю, що одночасно є й процесом, і властивістю, і станом. Отже, вона в прин­ципі допускає розкриття лише через цю тріаду базових категорій, взятих у їхньому взаємозв'язку, у нерозривному синтезі [3].

Разом з тим рефлексивність виступає у двоякому значенні: за­лишаючись здібністю, вона на певному етапі онтогенезу дозволяє людині самій керувати розвитком своїх здібностей через вибір тих або інших діяльностей, у яких дані здібності реалізуються. Таким чином, рефлексивність, залишаючись у ряді здібностей, одночас­но стає "інструментальним засобом для розвитку миследіяльніс-них здібностей".

У рамках згаданої вище метакогнітивної парадигми постулю­ється існування особливого "мета" рівня пізнання, що містить ін­формацію про структурні та функціональні особливості аналітич­них психічних процесів і який виконує стосовно них регулятивні функції. Метакогнітивна парадигма визначає рефлексивні про­цеси як основний механізм переходу між різними пізнавальними рівнями, і разом з тим, як здібність, що є однією з детермінант пси­хологічної адаптації особистості (Мун Дж, М. Келлер, М. Кеплінг, Дж. Флейвел, М. А. Холодна).

Зокрема, в дослідженнях під керівництвом А.В. Карпова було показано, що, виступаючи як психічна властивість, рефлексив­ність має індивідуальну міру виразності й може бути кількісно ви­значена за допомогою психодіагностичного інструменту (Карпов А. В., Пономарьова В.В.)[2]. Виражена так чи інакше як здібність у різних суб'єктів, рефлексія визначає весь "профіль" психічногожиття особистості: стильові особливості пізнавальної діяльності, специфіку побудови ментальної моделі світу, закономірності ре­гуляції аналітичних та інтегральних психічних процесів, харак­тер і структуру соціально-психологічної адаптації. Говорячи про статус рефлексії в структурі інших психічних властивостей, слід зазначити, що за рівнем своєї структурної і функціональної орга­нізації рефлексію варто відносити до класу загальних здібностей, що утворюють, відповідно до концепції В.Н. Дружиніна, інтелект, научіння і креативність [1]. Трикомпонентна структура загальних здібностей, на погляд А.В. Карпова, не може розглядатися як по­вна й завершена. Вона не враховує такі важливі і специфічні ком­поненти, як механізми усвідомлення й рефлексивної регуляції. Загальна структура психіки - саме як загальна й самодостатня - в принципі не може бути розкрита з необхідною повнотою без ура­хування вищого - рефлексивного - рівня її організації.

Як показали результати проведених А. В. Карповим, І. М. Скитяєвою досліджень, інтелект, научіння, креативність і рефлексивність утворюють взаємопов'язану систему, що лежить в основі когнітивної підструктури особистості і яка має власти­вості структурності й супераддитивності. При цьому в структурі загальних здібностей вони виокремлюють "дидактичну" (утворе­ну інтелектом і навченістю) і "трансцендентну" (утворену креа-тивністю й рефлексивністю) сторони. Кожна здібність є "само­стійною" стосовно трьох інших і базовою стосовно більш окремих здібностей.

Таким чином, розвинена на "оптимальному" рівні здатність до рефлексії визначає високий рівень когнітивної інтеграції суб'єкта, тому що забезпечує легкість переходу між різними рівнями піз­нання і в той же час виступає ефективним регулятором самої піз­навальної діяльності.

Із зазначеного випливає, що рефлексивні процеси є важливим механізмом переходу між пізнавальними рівнями. Виражена як здібність, рефлексія визначає "профіль" психічного життя осо­бистості, а також детермінує психологічну адаптацію. Рефлексія є одним з вищих рівнів цілісного розвитку особистості й забез­печує її становлення й розкриття як єдиного смислового центру, як добре організованої особистішої рефлексивної структури, що здійснює зв'язок між її когнітивним і афективним компонентами.

Практивне значення дослідження рефлексивності як фактора когнітивної інтеграції суб'єкта полягає і в тому, що високий рівеньрефлексії, який дозволяє засвоювати і самостійно виробляти інди­відуальні способи організації та регуляції навчальної діяльності, виступає як основна умова формування метакогнітивних страте­гій навчання. Парадигма метакогнітивного навчання - принци­пово нова для педагогічної психології. Метакогнітивне навчання розглядається як "мета освіти XXI ст.", основне завдання якого - навчити людину свідомо керувати своєю пізнавальною діяль­ністю [5]. Його елементи можуть бути застосовані при формулю­ванні цільової парадигми освітніх інновацій: евристичне навчан­ня, дистанційне навчання, компетентнісний підхід. При цьому для використання варті уваги, наприклад, положення досліджень Скитяєвої І.М. про те, що: а) рефлексія за своєю структурною орга­нізацією є інтегрованим симптомокомплексом особистісних і ког-нітивних властивостей та не зводиться до інших відомих в цей час комплексних психічних утвореннь; б) рефлексивність як базова властивість особитості є комплексною детермінантою структур­них розбіжностей в її організації і когнітивному функціонуванні. Відповідно, Скитяєвою було встановлено, що високорефлексивні та низькорефлексивні особистості характеризуються різним рів­нем диференційованості особистішої й когнітивної підструктур. Структура високорефлексивної особистості характеризується високою диференційованістю, а структура низькорефлексивної особистості - злитістю особистішої й когнітивної підсистем. Це спричиняє істотні розходження в особливостях соціально-пси­хологічної адаптації високорефлексивних і низькорефлексивних особистостей [5].

Отже, ми доходимо висновку, що рефлексивність - базова влас­тивість особистості, яка є комплексною детермінантою структур­них розходжень у її організації та когнітивному функціонуванні.

Крім того, рефлексивність як психічна властивість є функцією загальної здібності, однопорядковою інтелекту, навченості й креа­тивность Дані здатності ортогональні й утворюють цілісну струк­туру, базову для когнітивної підсистеми психіки. Тобто рефлексії відіграють роль функціональних структуризаторів усієї свідомос­ті для організації взаємодій когнітивних процесів

Зважаючи на означене, ми вважаємо, що рефлексивності нале­жить одне з головних місць у когнітивній інтеграції особитості.

Література:

1. Дружинин В. Н. Психология общин способностей. - Спб.: Питер, 1999.

2. Карпов А. В., Пономарева В. В. Психология рефлексивных меха­низмов управления. - М.: ИП РАН, 2000.

3. Карпов А. В., Скитяева И. М. Психология рефлексии. - Ярос­лавль: Аверс Пресс, 2002.

4. Модулина О. Б. Формирование рефлексивной позиции педагогов в процессе курсовой подготовки. // Ярославський педагогічний вісник. - № 2 (55). - 2008. - С. 26. Джерело -http://vestnik.yspu.yar.ru/

5. Скитяева И.М. Закономерности структурно-функциональной организации рефлексии и их роль в формировании личности: Автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.07, 19.00.01: Ярославль, 2002. - 224 с. -Джерело http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/123775.html

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н В Оксентюк - Здібність до рефлексії як фактор когнітивної інтеграції суб'єкта