Н Парасін - Звуконаслідувальна лексика в аспекті теорії прототипів на метеріалі роману бхарчука кревняки - страница 1

Страницы:
1 

Наталя Парасін, доц. (Тернопіль)

ББК 83.3 (4 Укр)

УДК 821.161.2

Звуконаслідувальна лексика в аспекті теорії прототипів (на метеріалі роману Б.Харчука «Кревняки»

У статті проаналізовано ономатопи в аспекті прототипні реалізації. Визначено тематичну групу звуконаслідувальних лексем у межах художнього твору, виявлено валентність джерел звуконаслідування і валентність ономатопів.

Ключові слова: ономатоп, прототип, Борис Харчук.

The article analyzes onomatops in terms of prototype implementation. Defined groups of onomatopoeic lexemes within a work of art, revealed sources onomatopoeia valence and valence of onomatops.

Keywords: onomatop, prototype, Kharchuk.

Поняття «звук» є складним ментальним уявленням, сформованим під впливом багатьох факторів - фізичного (акустичні особливості звуків), просторового (рух і локалізація об'єктів у просторі), комунікативного (звук як засіб спілкування), регулюючого (емоційна оцінка) [Gunina 2010: 346]. Лексика на позначення звучання є однією з найбільш досліджуваних об'єктів лінгвістичних досліджень. Інтерес до цієї групи зумовлений як чіткістю її структури, так і неоднозначністю семантики компонентів, різноманітними проявами функціонування тощо. Для установлення комплексу методів, які дозволять повною мірою розкрити особливості класифікації, семантики і функціонування лексики, що відноситься до тематичної групи мовлення, наведемо короткий огляд наявних на сьогоднішній день в україністиці перспективних досліджень. Вагомими результатами заявили про себе студії дієслів звучання на системному рівні. Зокрема, детально проаналізовано інтер'єктиви (Л. Мацько), словотвірні поля лексики на позначення мовлення (М.Голянич, С.Гірняк), предикати мовлення (Н.Ніколаєва) та ін. З-посеред лексики звучання виділяється порівняно невелика за кількісним складом, але показова у плані мовленнєвої характеристики звуконаслідувальна лексика (О.Курило, Т.Возний), ономатопи та їхні деривати (Ю. Юсип), звуконаслідувальні слова (І.Гаценко),звуконаслідувальні дієслова (Є.Карпіловська, Л.Корнієнко), дієслова на позначення крику тварин (Н.Марчук)тощо. На початку ХХІ століття активізувалися порівняльно-типологічні зіставлення (І.Гаценко), не втратили актуальності і новизни стилістичні описи (Н.Плющ). Потреба глибокого вивчення лексики, яка номінує звукові явища, процеси, ознаки навколишньої дійсності з погляду визначення й аналізу складу та структури лексико-семантичного поля звуконайменувань, семної організації його складових, парадигматичних зв'язків одиниць поля спроектувала ґрунтовні статті і кандидатське дослідження І. Багмут [Багмут 2007]. Систематизація і узагальнення цих та інших досліджень зумовили усвідомлення специфіки слів, семантика яких базується на фонетичній мотивації, що привели до виділення в сучасному мовознавстві ономатопеї як розділу мовознавства.

Разом з тим лінгвістична наука нині характеризується постійним пошуком нових вирішень центральних проблем організації мови і її функціонування в контексті постійно поновлюваних знань про її ментальну основу, про мову як когнітивну здатність, про специфіку людського мозку і пізнавальних процесів, про можливості мовної картини світу і мовної свідомості [Болдырев 2006: 5]. Когнітивний підхід у лінгвістиці постулюється розумінням того, що мовні проблеми не можна розв' язати без урахування принципів, які визначають і регулюють пізнавальну діяльність людини. Антропологічний фактор відіграє основну роль у когнітивних дослідженнях. Переваги когнітивної лінгвістики проявляються і в тому, що вона відкриває широкі перспективи бачення мови в її різноманітних зв' язках з усіма мисленнєвими і пізнавальними процесами [Кубрякова 2004: 3]. Розроблені в межах когнітивної лінгвістики моделі концептуальних структур дають можливість відтворити різні деталі, характеристики й ознаки, властиві процесу пізнання й категоризації світу, що на науковому лінгвістично-психологічному рівні об' єктивується у вигляді фреймів, сценаріїв, образів-схем тощо. Однією з найпоширеніших у названій низці є теорія прототипів, започаткована в 70-х роках ХХ століття американським психологом Е. Рош [Posch 1973]. Провівши серію експериментів з кольорами, Е.Рош довела існування базового рівня категоризації, що є психологічно найбільш значимим та відіграє провідну роль урозумінні й здійсненні процесів категоризації. Ідею базового рівня закладено в самій концепції прототипного підходу, повна назва якого «теорія прототипів та категорій базового рівня». При цьому лінгвісти мусять враховувати, що йдеться про принципово різні поняття, які треба розмежовувати: прототип категорії немовних (природних) об' єктів, прототип мовної категорії і прототип (прототипний засіб) репрезентації знань у мові. В першому випадку йдеться про психологічно виділений і тому найбільш типовий взірець певної категорії - яблуко або апельсин в категорії фруктів, автомобіль у категорії транспортних засобів, які служать когнітивними точками референції при категоризації інших об'єктів тієї ж категорії, певним еталоном при порівнянні. Прототип мовної категорії - це аналогічний взірець у категорії мовних об' єктів: дієслова фізичної дії в категорії дієслова, які виявляють найбільшу кількість дієслівних властивостей тощо. Прототип мовної репрезентації знання - це опорна точка у процесах пошуку адекватної назви для того чи іншого об' єкта і формування й передачі необхідного змісту, найбільш типовий засіб знання про певний об' єкт у найбільш загальній формі [Болдырев 2007: 30]. Проте сьогодні ця проблема охоплює не стільки співвідношення категорій мови і категорій логічного мислення, скільки участь мови у процесі мислення, формування категорій і концептів, збереження і передачі інформації про світ і характер його мовної рефлексації.

Аналізуючи причини появи прототипів у свідомості людини і, як наслідок, у мові, О.Кубрякова зазначає, що прототипність є наслідком усвідомлення фізичних, матеріальних властивостей світу навколо, тобто є наслідком інгерентних особливостей людського сприйняття, перцептуальної значущості певних членів категорій, що набувають статусу прототипу [Кубрякова 2004: 112].

Незважаючи на те, що концептуальна вітчизняна лінгвістика представлена серйозною школою (О.Селіванова, Н.Слухай, О.Снитко та багато ін.), активно задіяний у світовій лінгвістиці вектор прототипного аналізу на наукових теренах України окреслений нечітко.

Метою нашої роботи є визначення рис, які можуть вважатися прототипними на рівні ономатопів. Метою роботи зумовлені конкретні завдання: описати структуру тематичної групи звуконаслідувальної    лексики    у    творчості    Б. Харчука;охарактеризувати валентність джерел ономатопів; визначити валентність звуконаслідувальних лексем. Джерелом студії обрано твори Б. Харчука, які презентують багатий матеріал народного мовлення.

У традиційній термінології термін «ономатопи» не має чіткого окреслення; ми використовуємо його для позначення голосової дії людини, спрямованої на звуковідтворювальну характеристику світу довкола неї.

Методика опису звукових дієслів базується на основі принципу їх поділу за джерелом звука. За цим критерієм, базовість якого донині не піддається сумніву і який виступає основою пізніших класифікацій, виділяють: 1) звуки неживої природи й артефактів; 2) звуки живої природи (тварин, птахів); 3) людські звуки [Рузин 1991: 17]. Обсяг роботи змушує відмовитись від повного аналізу обраної теми навіть на рівні матеріалу, вибраного з одного чи кількох творів окремого митця, тому в план проспективного аналізу включаємо тільки лексику, що відноситься до процесу відтворення людиною звуків тварин.

Виділяють два параметри семантичної характеристики атрибута звука: можливість його зіставлення з певним джерелом звука (хто або що продукує звук); можливість його зіставлення з типом звучання. Перший параметр представляє денотативний аспект, другий - сигніфікативний. В прототипних функціях «X каркає», «качка видає звук Y» компоненти легко замінюються. У міру віддалення від центра цієї системи співвіднесення стає все менш чітким [Рузин 1993: 17 - 18].

Найбільш виразною є відповідність між звуком і джерелом у групі ономатопів живої природи: киця м' явкає (видає звук «м' яв»), ворона каркає (видає звук «кар»). Саме ця група, на нашу думку, і має найбільш чіткі ознаки ономатотопів, тобто може трактуватися як прототипна. Сюди належать лексеми, що позначають звуки, утворені тваринами, серед яких, звичайно ж, переважають голоси свійських тварин. Усе навколо сільського жителя з ранку до вечора ірже, мукає, кувікає, рохкає [Харчук 1991, 2: 355]. Значною кількістю представлені у творах Б. Харчука лексеми на позначення звуків, що утворюють свійські птахи: кури засокотали [Харчук 1991, 2: 27], півень кукурікав [Харчук 1991, 2: 59], курка й не кохнула [Харчук 1991, 2: 71], качур квакнув [Харчук

1991, 2: 6]. З-посеред диких птахів виокремлено найближчого сусіда людини - горобця: горобець цьвірінькав [Харчук 1991, 2: 23], добре усім відомого дятла: довба-вистукував дятел [Харчук 1991, 2: 8], маловідомого фіяла та деяких інших. Світ комах презентовано єдиним представником: бджоли гули [Харчук 1991, 2: 27], дзижчання бджіл [Харчук 1991, 2: 453].

Вивчаючи співвідношення між елементами звуконаслідувальної системи і джерелом звука, І. Рузін увів поняття валентності, яке трактує як «здатність елемента певного плану зіставлятись з елементом іншого плану» [Рузин 1993: 21] на шкалі джерело - ономатоп. За цим параметром і усі джерела, й усі ономатопи поділяються на дві великі групи: полівалентні і моновалентні. Моновалентні джерела трапляються у текстах порівняно рідко: З ним озвався: фію-фію... фіял, жовто-зелений птах [Харчук 1991, 2: 8].

Полівалентність джерел зумовлюється значимістю тварин чи птахів для певного мовного колективу, явними специфічними акустичними характеристиками, здатністю апроксимуватися фонологічною системою мови [Харчук 1991, 2: 21]. Полівалентні джерела продукують неоднозначні на рівні людського перцептивного сприйняття звукові комплекси, які по-різному репродукуються людським мовленням: корова мукає [Харчук 1991, 2: 9] і реве [Харчук 1991, 2: 29], кабан рохкає [Харчук 1991, 2: 9] і гуде [Харчук 1991, 2: 9]. Майже всі тварини і птахи у творах Б. Лепкого є полівалентними в аспекті голосового вияву. Приналежність звукового комплексу до одного джерела разом з тим не заперечує існування різних форм реалізації цього комплексу, що виявляються у словотвірних вигуково-дієслівних варіантах: ку-курі [Харчук 1991, 2: 59] і кукурікав [Харчук 1991, 2: 59] та синонімах: цвірінькнув (горобець) [Харчук 1991, 2: 23] і Жив-жив (горобець) [[Харчук 1991, 2: 23]; не кохнула (курка) [Харчук 1991, 2: 71] і засокотала (курка) [Харчук 1991, 2: 27]. Якщо розглядати ономатопи на рівні системних відношень, то частину з них можна вважати абсолютними синонімами, які відтворюють багатоманіття звуків навколишньої природи і здатність людського вуха вловлювати різні відтінки голосів тварин, проте часто звуконаслідувальні форми мають виразне додаткове семантичне навантаження, яке конкретизує ситуацію у плані її небезпеки чи,навпаки, безпеки, задоволення чи незадоволення, тобто тих параметрів, які наближаються до емоційних характеристик. Одомашнені людиною досить давно, ці тварини і птиця стали частиною людського життя, тому й мова їхня не елементарна, а багата й різноманітна. Так, собака у звичайній, буденній обстановці, попереджуючи господаря про щось нове, певну небезпеку гавкає [Харчук 1991, 2: 10], дзявкає [Харчук 1991, 2: 19], дзяволить [[Харчук 1991, 2: 19]: Загавкав собака. На подвір'ї з'явився молочар і гукнув. [Харчук 1991, 2: 10]. Проте ситуація набирає незрозумілих, а отже, загрозливих форм, тому реакція, відтворена голосом собаки, змінюється: Собака не міг йому простити, що дрочився з ним, гавкав, гарчав... [Харчук 1991, 2: 10]. Значно розширює межі полівалентності процес метафоризації, коли для характеристики голосової дії тварин вживають лексеми, що описують життя людей: Дзяволів Мурза, бухикав Рудько - в село вступив Матуня [Харчук 1991, 2: 453]; Мурза посунув на один горбок, Рудько на другий, потім вони сунули горбками й не брехали [Харчук 1991, 2: 83]; Але собака не переставав гавкати, і молочар, парубок Фонька, русявий, аж червоний, у синенькій тенісці, спортивних штанях і кедах, став із себе вдавати собаку, загарчав, присідаючи й тріпаючи чубом, у якому мовби завжди сиділо сонце, і той, що на прив 'язі, зовсім осатанів: так розбрехався.. .[Харчук 1991, 2: 10]; Від порога озвався кіт [Харчук 1991, 2: 5].

З погляду валентності ономатопів моновалентні звуконаслідувальні лексеми визначають голосову поведінку певного конкретного представника, і слово, яке називає голосову дію, використовується тільки при описі звука цього представника: мукає тільки корова, кукурікає тільки півень, фіє тільки фіял.

Одиничними прикладами засвідчено наявність полівалентних ономатопів: дзижчать бджоли [Харчук 1991, 2 453] і вікна [Харчук 1991, 2: 42]; гарчать собаки [Харчук 1991, 2: 10] і колеса [Харчук 1991, 2: 48]; реве корова [Харчук 1991, 2: 29] і важковіз [Харчук 1991, 2: 31], гуде кабан [Харчук 1991, 2: 9], машина і земля [Харчук 1991, 2: 52], хоч їх реалізація виявляється тільки на рівні різних тематичних груп (ономатопи тварин, птахів і явищ неживого світу) і не засвідчена між компонентами однієї групи.

Прототипна категорія пов'язана з виділенням центральних і віддалених від центра об'єктів. Ономатопи є тією групою, яка дає можливість абсорбувати центр категорії, оскільки мова зафіксувала на цьому рівні наявність етимологічної основи -звуконаслідувальних вигуків: Півень скинув головою, міцніше вчепився лапами за колоду й, нікуди не повертаючись, спрямувавши свого дзьоба до Шпаргел, закукурікав [Харчук 1991, 2: 59], Із-за дороги, з Шпаргелиного обійстя теж почулося: кукурі-ку! [Харчук 1991, 2: 59]. Зауважимо, що пара «вигук - ономатоп» буває неповною, що значно звужує прототипні можливості. Так, звук горобця може сприйматися як жив-жив [[Харчук 1991, 2: 23], але дієслово на позначення його голосу відтворює інше джерело: горобець цвірінькає [[Харчук 1991, 2: 23].

Отже, з позиції когнітивного аналізу прототипом категорії дієслів звучання є дієслова, що позначають звуки свійських тварин і птахів, за якими інгерентно закріплено значення акціональності. Критерій валентності джерела звуконаслідування і ономатопів виявляє центральні об' єкти прототипної структури звуконаслідувальної лексики, об' єктивуючи метонімічну і метафоричну моделі розвитку прототипного значення. Ядром прототипної моделі ономатопів вважаємо дієслова, утворені від звуконаслідувальних вигуків. Поглиблене вивчення сенсорної лексики, зокрема, звуконайменувань, дасть змогу окреслити прототипний метод освоєння дійсності людиною і визначити його основні компоненти.

Література: Багмут 2007: Багмут І. В. Лексико-семантичне поле звуконайменувань у сучасній українській літературній мові (склад, структура, парадигматика) :автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук: 10.02.01. - К., 2007. - 18 с.; Болдырев 2007: Болдырев Н. Н. Прототипы в языковой категории знаний / Н. Н. Болдырев // Проблемы представления (репрезентации) в языке: Типы и форматы знаний. - М.: ИЯ РАН / ТГУ им. Г. Р. Державина, 2007. - Выпуск II. - 2007. - С. 29 - 37.; Болдырев 2006: Болдырев Н.Н. Языковые категории как формат знания. // Вопросы когнитивной лингвистики. - 2006. - № 2. - С. 5 - 22.; Кубрякова 1999: Кубрякова Е. С. Семантика в когнитивной лингвистике (о концепте контейнера и формах его объективизации в языке) // Известия Академии Наук. Серия литературы и языка. - 1999. - Т. 58. - № 5 - 6. - С. 3 - 12.; Кубрякова 2004: Кубрякова Е. С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Российкая академия наук. Институт языкознания. - М.:

Языки славянской культуры, 2004. - 560 е.; Рузин 1993: Рузин И. Г. Природные звуки в семантике языка (Когнитивные стратегии именования) // Вопросы языкознания. - 1993. - № 6. - С. 17 - 27.; Харчук 1991: Харчук Б. Кревняки. Роман // Борис Харчук. - Тв. : В 4 т. - Т.2. - К.: Дніпро, 1991.; Gunina 2010: Gunina N.A. Cognitive semantics of the english verbs of sound // Вопросы современной науки и практики. Университет им. В. И. Вернадского. - 2010. - № 10 - 12(31). - С. 342 - 348.; Rosch 1973: Rosch E. Natural categories // Cognitive psychology, 1973. - V.4. - P. 328 - 350.

В статье проанализированы ономатопы в аспекте прототипичной реализации. Выделена тематическая группа звукоподражательной лексики в пределах художественного произведения, виявлена валентность источников звукоподражания и валентность ономатопов.

Ключевые слова: ономатоп, прототип, Борис Харчук.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н Парасін - Звуконаслідувальна лексика в аспекті теорії прототипів на метеріалі роману бхарчука кревняки