О В Потапова - Звичай як джерело регулювання діяльності торговельних морських портів - страница 1

Страницы:
1 

Правове регулювання економіки. 2009. № 9

УДК 347.7 О. В. Потапова,

асистент кафедри міжнародного та європейського права КВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ЗВИЧАЙ ЯК ДЖЕРЕЛО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ МОРСЬКИХ ПОРТІВ

Стаття присвячена теоретичним питанням застосування звичаю у функціонуванні морського торговельного порту, проаналізовано пра­вові підстави розробки та застосування Зводу звичаїв торговельного порту, визначено їх місце серед інших джерел правового регулювання діяльності порту, проведено порівняльний аналіз Зводу звичаїв різних портів України.

Ключові слова: морський торговельний порт, портові звичаї, звичаї діло­вого обороту, правила іНКОТЕРМС, Торгово-промислова палата.

Морський торговельний порт є важливим центром зовнішньої і внутрішньої торгівлі, забезпечує і реалізуючи комплекс адмініс­тративних і комерційних функцій. Такі функції пов'язані з пере­міщенням товарів із сухопутних видів транспорту на морський і в зворотному напрямі, обслуговуванням пасажирів, забезпеченням економічної, екологічної та інших видів безпеки держави, вклю­чаючи безпеку морського торговельного мореплавства. Діяль­ність порту є складною системою суспільних відносин. Важливу функцію у регулюванні цих відносин виконують правила поведін­ки, які застосовуються протягом тривалого часу у ході здійснен­ня діяльності порту, тобто портові звичаї.

До питань звичаєво-правового регулювання відносин у різний час зверталися такі вчені: С. С. Алексєєв, М. М. Брагінський, А. С. Довгерт, В. М. Корецький, Л. А. Лунц, О. О. Мережко, О. А. Титарчук, М. В. Цвік та ін.

Актуальність теми зумовлена тим, що в Україні майже відсут­ні теоретичні розробки щодо використання портових звичаїв, до­слідження потребують питання визначення правових підстав ви­дання Зводу портових звичаїв, їх застосування, санкціонування, співвідношення з іншими нормативно-правовими актами і т.п.

Звичаї мають велике як практичне, так і юридичне значення. Вони характеризують зміст поведінки людей, яка притаманна су­спільству, на відміну від моральних норм, які характеризують

© О. В. Потапова, 2009

60спосіб дотримання суспільної дисципліни. У рабовласницькому та феодальному суспільствах звичаї санкціонувались рішеннями суду з приводу окремих фактів. Сьогодні зустрічається й інший спосіб санкціонування державою звичаю — відсилка до них у тек­сті закону (ст. 7 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року [4]). Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Класичним прикладом такої фіксації є Офіційні правила тлума­чення торговельних термінів «іНКОТЕРМС» [13].

Звичай дуже часто використовують саме у зовнішній торгівлі, особливо при відправленні вантажів через морські порти. В кож­ному морському торговельному порту діє Звід звичаїв збірник звичаїв ділового обороту, які не закріплені в чинному законодав­стві, склалися на основі багатолітньої практики морського торго­вельного порту. В ньому враховуються інтереси порту, судновлас­ників, споживачів портових послуг й інших клієнтів морського торговельного порту.

Під час Першої^світової війни у Сполучених Штатах Америки у правилах Нью-Йоркського порту передбачалося, що портова митна влада давала дозвіл підняти якір тільки після отримання спеціального маніфесту (декларації про вантажі, команду і паса­жирів) від капітанів суден, що відпливали. Зазвичай, такі маніфе­сти оголошувались щодня, що уможливлювало отримання інфор­мації усіма зацікавленими державами і використання її у своїх цілях [1].

Кожен порт розробляє свій Звід звичаїв. Це продиктовано як специфікою географічного положення порту, так і специфікою операцій, здійснюваних портом. Звід звичаїв, як правило, регла­ментує виробничий режим роботи портів; порядок і умови заходу в порт, навантаження, розвантаження і обслуговування суден, що знаходяться в порту; порядок і умови прийому, зберігання, заве­зення в порт і відправлення з порту вантажів; порядок і умови обслуговування пасажирів; взаємини порту з клієнтами.

Звід звичаїв видається начальником порту та засвідчується у Торгово-промисловій палаті. Слід відмітити, що відсутність за­гального для всіх Зводів звичаїв правового джерела призводить до різних підстав їх дії.

Так, наприклад, Звід звичаїв Одеського морського торговель­ного порту розроблений на підставі: Кодексу торговельного мо­реплавства України від 23 травня 1995 року [3]; Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року

[10]; Статуту Одеського морського торговельного порту; Обов'яз­кових постанов по Одеському морському торговельному порту; міжнародної практики роботи морських портів; інших норматив­но-правових актів України і міжнародних угод [15].

Звід звичаїв Керченського морського торговельного порту діє на підставі: Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року [4]; Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року [5]; Кодексу торговельного мореплавства України; Митного кодексу України від 11 липня 2002 року [6]; Закону України «Про зов­нішньоекономічну діяльність»; Правил перевезення вантажів за­лізничним транспортом України; Загальних правил перевезень вантажів морським транспортом; Положень про портові збори, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 року № 1544; «Зборів та плат за послуги, які на­даються судам у морських портах України, затверджених Нака­зом Міністерства транспорту України від 15 грудня 2000 року № 711; Збірника тарифів на комплекс робіт, пов' язаних з оброб­кою вантажів в портах України», затверджених Наказом Мініс­терства транспорту України від 31 жовтня 1995 року № 392; «Правил оформлення вантажних перевізних документів», затвер­джених Наказом Міністерства транспорту України від 13 грудня 2004 року № 1098; Статуту Керченського морського торговель­ного порту; Обов'язкових постанов по Керченському морському торговельному порту та порту Крим; інших нормативних доку­ментів, виданих компетентними органами влади України, наказів начальника порту [16].

Звід звичаїв Іллїчівського, Ренійського та Южного морських торговельних портів — на: міжнародній практиці роботи морсь­ких портів; діючому законодавстві України; Статуті державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»; Обо-в' язкових постановах по морському торговельному порту [17—19].

Можна зробити висновок, що Зводи звичаїв вищезазначених портів мають тільки три спільні правові підстави: Кодекс торго­вельного мореплавства України, Статут порту та Обов'язкові по­станови по морському торговельному порту.

При розробці Зводу звичаїв порту норми КТМ України обов' язково мають бути враховані, оскільки він є основополож­ним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства, а саме: діяльність, пов' язану з ви­користанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажута пошти, морських промислів, розвідки та видобування корис­них копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей. Кодекс також містить цілий розділ присвячений визначенню правового статусу та основних функцій порту та його посадових осіб [3].

Це стосується й обов' язкових постанов по морському торго­вельному порту, які відповідно до ст. 78 Кодексу торговельного мореплавства України розробляє і видає начальник морського порту. Постанови регулюють питання безпеки руху, охорони ван­тажів, майна порту і громадського порядку, проведення санітар­них і протипожежних заходів у порту, охорони навколишнього природного середовища, порядку заходу суден у морські порти і виходу з них. Вимоги Обов'язкових постанов поширюються на судна і кораблі всіх прапорів, що знаходяться на акваторії порту, а також на юридичних і фізичних осіб, що здійснюють свою діяль­ність на акваторії і території порту.

Статут порту також повинен виступати як обов'язкова основа Зводу звичаїв, тому що він регулює правове положення порту, стосунки зв'язані з внутрішнім управлінням, а також взаємини порту з іншими юридичними і фізичними особами.

Особливу увагу слід звернути на те, що у переліку правових підстав Зводу звичаїв Керченського торговельного порту взагалі відсутня міжнародна практика роботи морських портів. На думку автора, це не є правильним. Адже морський торговельний порт є важливим центром організації зовнішньої торгівлі, сполучною ланкою різних країн і навіть регіонів світу. І звичаї кожного тор­говельного порту повинні, перш за все, ґрунтуватися на міжнарод­ній практиці.

Також при розробці Зводу портових звичаїв слід враховува­ти норми міжнародних договорів, рекомендації міжнародних організацій (наприклад, Йорк-Антверпенські правила, які роз­робила Міжнародна морська організація). Морський торго­вельний порт є об' єктом не лише внутрішнього, але й міжна­родного регулювання.

Як відомо, відповідно до положень ст. 9 Конституції України від 28 червня 1996 року [2], Закону «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України [8]. Аналогічнунорму містить і ст. 7 Кодексу торговельного мореплавства. Слід враховувати це при розробці Зводу портових звичаїв.

Разом з тим, звичай ділового обороту, який суперечить публіч­ному порядку чи імперативним нормам законодавства, не засто­совується. Саме тому дуже важливо при розробці Зводу звичаїв звертати увагу на їх відповідність вищезазначеним нормам. Те, що звичай, який суперечить договору або актам цивільного зако­нодавства, не застосовується у цивільних відносинах, зазначаєть­ся в Цивільному кодексі України [4], який повинен бути наступ­ною правовою підставою. По-перше, тому, що він встановлює основні правові засади цивільних відносин, а, по-друге, містить ст. 7, яка зазначає, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Також слід зазначити, що 10 січня 2007 року Постановою Верховної Ради України від 10 січня 2007 року було прийнято за основу проект Закону «Про морські порти України» [12].

У проекті є стаття, присвячена саме звичаям порту як прави­лам, що склалися на практиці щодо надання спеціалізованих по­слуг порту, обслуговування суден та пасажирів.

Фундаментальними для Зводу звичаїв морських торговельних портів України є наступні правові підстави, а саме: практика ро­боти морських портів різних держав; норми міжнародного мор­ського права, як договірні, так і звичаєві; Кодекс торговельного мореплавства України; Цивільний кодекс України; Обов'язкові постанови по морському торгівельному порту, Статут порту.

Також у ході порівняльного аналізу було з'ясоване те, що під­стави застосування Зводів звичаїв різних портів не є однаковими. Так, наприклад, Зводи звичаїв Одеського та Южного торговель­них портів застосовуються у випадках відсутності договору мор­ського перевезення; відсутності в договорі правил, що стосують­ся врегулювання відносин, регулюються звичаями; або у випадку посилання на них у договорі морського перевезення або іншому договорі або іншому документі [15, 19]. А в Зводі звичаїв Іллічів-ського торговельного порту зазначається, що він застосовується незалежно від наявності посилання на нього в договорах, угодах з користувачами послуг [18]. Звід звичаїв Керченського торго­вельного порту вказує на те, що він застосовується, коли відно­сини не врегульовані законом, договором і є обов'язковими для сторін, які здійснюють чи обслуговують перевалку вантажів у порту та для суден, які обслуговуються в порту.

Тобто кожен порт зазначає свої правила застосування звичаїв.

Проаналізуємо ще раз статтю 7 Цивільного кодексу України. Вона встановлює правило, згідно з яким при відсутності норми права, яка б регулювала відносини, сторони можуть врегулювати їх звичаєм. Разом з тим, вона зазначає, що при застосуванні зви­чаю необхідно дотримуватись двох правил: 1) звичай не повинен суперечити договору; 2) звичай не повинен суперечити актам ци­вільного законодавства. У випадку недотримання цих правил зви­чай не застосовується.

Те, що звичаї портів фіксуються в письмовому документі, робить їх застосування більш чітким та зрозумілим. У разі не­обхідності та для запобігання можливим непорозумінням при укладанні та виконанні угоди сторони можуть ознайомитись з ними, внести положення, що посилаються на звичай. Це також зручно, якщо в разі виникнення суперечок сторони звертають­ся до суду.

Стаття 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 грудня 1994 року [9] містить норму, відповідно до якої суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з враху­ванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.

Практично аналогічну норму містить і стаття 4 Господарсько­го процесуального кодексу: «У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб' єкта під­приємницької діяльності, господарський суд може застосувати міжнародні торгові звичаї» [7]. Порядок застосування цієї норми Господарського процесуального кодексу розтлумачив Вищий гос­подарський суд України в п. 3.2 Роз'яснень Президії Вищого гос­подарського суду України від 31 травня 2002 року № 05/-4/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю інозем­них підприємств і організацій» [14]. ВСУ дійшов висновку, що господарські суди при вирішенні спору мають застосовувати звичаї у сфері міжнародної торгівлі у разі відсутності законодав­ства, що регулює спірні відносини або якщо угодою сторін пе­редбачено застосування цих звичаїв. Прикладом таких звичаїв можуть слугувати Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів «іНКОТЕРМС». Ці правила тлумачення торговельних термінів видаються Міжнародною Торговельною Палатою (МТП) і вже мають кілька редакцій: перша редакція датована 1936 роком, остання — 2000 роком. МТП синтезує досвід та звичаї міжнарод­ної ділової практики і виробляє на їх основі універсальні схемиврегулювання відносин між сторонами угод (так звані, правила МТП). Їх застосування є добровільним за визначенням, проте пе­реважна більшість представників комерційної, фінансової та пов' язаних з ними сфер у всьому світі визнають за вигідне керу­ватися ними, отже, фактично підштовхують до нього своїх конт­рагентів і конкурентів. Правила МТП фіксують сучасні міжнарод­ні ділові звичаї та надають рекомендації з удосконалення бізнес-практики. Вони чітко визначають відповідні права і обов'язки сторін та зменшують ризик юридичних ускладнень.

У різних галузях торгівлі та в різних географічних регіонах іс­нують спеціальні звичаї. Тому неможливо наперед детально ви­значити уніфіковані обов' язки сторін. У зв' язку з цим в умовах Інкотермс передбачено застосування звичаїв галузей і місць тор­гівлі (наприклад, звичаї портів). У будь-якому випадку сторони під час переговорів мають інформувати один одного про відомі їм торгові звичаї, що мають відношення до даного договору. У разі необхідності та для запобігання можливим непорозумінням при укладенні контракту рекомендується вносити до нього поло­ження, що посилаються на такі звичаї. Слід відмітити, що дія цих положень, якщо вони змінюють або суперечать умовам Інко-термс, мають превалююче значення.

Враховуючи все зазначене вище, а також позитивний досвід розробки та використання уніфікованих звичаїв, автор вважає за доцільне розробити типовий Звід звичаїв для морського торго­вельного порту, на базі якого кожен торговельний порт зможе розробляти свій Звід звичаїв, враховуючи особливості географіч­ного положення та специфіку діяльності.

Фундаментальними правовими підставами Зводу звичаїв по­винні бути: міжнародні звичаї як підтвердження загальної прак­тики, норми міжнародних договорів, рекомендації міжнародних організацій, Кодекс торговельного мореплавства, Цивільний ко­декс України, Обов'язкові постанови по морському торговельно­му порту, Статут порту.

Правовими підставами застосування Зводу звичаїв, на думку автора є: відсутність норм права, що регулюють відповідні відно­сини та/або письмова домовленість сторін застосовувати дані звичаї.

Відповідно до статті 4 Закону «Про Торгово-промислові пала­ти в Україні» від 2 грудня 1997 року [9], однією з функцій ТПП є сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприєм­ницькій діяльності», а стаття 14 цього ж Закону наділяє ТПП пов­новаженнями засвідчувати портові звичаї, прийняті в Україні.

Пропоную залучити Торгово-промислову палату України до розробки Типового Зводу звичаїв морського торговельного порту за умови активної участі представників портів.

Література

1. Сандровский К. К. Международное таможенное право: Учебник. К.: Знання, 2000. — 461 с. С. 53.

2. Конституція України прийнята 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради. — 1996. — № 30.

3. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 за № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1995. — № 47—52.

4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 за № 435-IV // Відомості Верховної Ради. — 2003. — № 40—44.

5. Господарський кодекс України від 16.01.2003 за № 436-IV // Ві­домості Верховної Ради. — 2003. — № 18, № 19—20.

6. Митний кодекс України від 11.07.2002 за № № 92-IV // Відомості Верховної Ради. — 2002. — № 38—39.

7. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 за № 1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради. — 1992. — № 6.

8. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 за № 1906-IV // Відомості Верховної Ради. — 2004. — N 50.

9. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 за № 4002-ХІІ // Відомості Верховної Ради. — 1994. — № 25. Закон України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» // Відомості Верховної Ради. — 1998. — № 13.

10. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 за № 959-XII // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 29.

11. Указ Президента України «Про заходи щодо впорядкування роз­рахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької ді­яльності України» від 04.10.1994 за № 566/94 // Офіційний сайт Верхо­вної Ради України: http//portal.rada.gov.ua/.

12. Постанова Верховної Ради України від 10.01.2007 за № 551-V «Про прийняття за основу проекту Закону України про морські порти України» // Офіційний сайт Верховної Ради України: http//portal.rada.gov.ua/.

13. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) // Офіційний сайт Верховної Ради України: http//portal.rada.gov.ua/.

14. Офіційний сайт Вищого господарського суду України: http:// www.arbitr.gov.ua/.

15. Офіційний сайт Одеського морського торговельного порту: http://www.port.odessa.ua/.

16. Офіційний сайт Керченського морського торговельного порту: http://kerchenskiy-morskiy-torgovelniy-port.business-guide.com.ua.

17. Офіційний сайт Ренійського морського торговельного порту: http://www.portreni.com.ua/.

18. Офіційний сайт Іллічівського морського торговельного порту: http://www.ilport.com.ua/.

19. Офіційний сайт Южного морського торговельного порту: http://www.port-yuzhny.com.ua/.

Стаття надійшла до редакції 10.07.09.

УДК 340.11 Г. О. Федоренко,

доцент кафедри теорії та історії держави і права (юридичний факультет, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»)

ПРОБЛЕМИ ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ПРЕДМЕТНОГО ПОЛЯ ТА МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

У статті аналізуються проблеми переосмислення предметного по­ля загальнотеоретичної науки з позиції загальнолюдський цінностей, і передусім, верховенства прав людини і громадянина.

Ключові слова: еволюційно-синергетична парадигма, принцип плюралі­зму суспільного життя, новий вимір загальнотеоретичного пізнання, загально­людські цінності, верховенство прав людини і громадянина, взаємозв'язок пра­ва з духовно-моральними феноменами, зв'язки юридичного права та держави

Перед будь-якою фундаментальною суспільною наукою на значимих історичних етапах суспільного розвитку постає об' єк-тивна необхідність переосмислення власного предметного поля та методологічних засад і підходів. Це, в повній мірі, стосується і такої фундаментальної юридичної науки, як теорія держави і

© Г. О. Федоренко, 2009

68

Страницы:
1 


Похожие статьи

О В Потапова - Звичай як джерело регулювання діяльності торговельних морських портів

О В Потапова - Міжнародне співробітництво у сфері подолання та мінімізації наслідків чорнобильської катастрофи

О В Потапова - Окремі питання щодо правового статусу

О В Потапова - Правові засади міжнародної технічної допомоги