кінець 1950-х рр - Збройна боротьба комуністичного режиму проти українського визвольного руху на львівщині 1943 - страница 1

Страницы:
1  2 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

Ремарчук Тарас Ігорович

УДК 94(477.83) : «1943/ кін. 1950-х»

ЗБРОЙНА БОРОТЬБА КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА ЛЬВІВЩИНІ (1943 - КІНЕЦЬ 1950-Х РР.)

07.00.01. - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Острог - 2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку історичної науки залишається значною зацікавленість науковців історією українського визвольного руху 1940-х - 1950-х рр. та боротьбою з ним тоталітарних режимів. Відкриття архівних фондів, раніше недоступних історикам, створило сприятливі передумови для повернення із забуття імен визначних діячів, подій, які відіграли важливу роль у визвольних змаганнях українського народу. Важливою спонукою для дослідження відповідних проблем є їх суспільних резонанс.

Збройна ліквідація в Львівській області оунівської мережі та повстанських відділів радянськими карально-репресивними органами займала помітне місце в процесі придушення українського визвольного руху комуністичним режимом. Дослідження стратегії й тактики протинаціоналістичних заходів радянських спецслужб в регіоні важливе для відтворення цілісної картини вітчизняної політичної та військової історії ХХ століття. Воно також дасть змогу з'ясувати і глибше вивчити чимало явищ цього протистояння, що на сьогодні залишаються предметом запеклих дискусій серед науковців та у суспільстві.

Усе це, а також недостатнє наукове опрацювання вказаної проблематики істориками, зумовлює інтерес автора до неї.

Наукове завдання дисертації полягає у розкритті стратегії, форм і методів збройної ліквідації відділів УПА та ланок ОУН(б) на території Львівської області у 1943 - наприкінці 1950-х рр., визначенні особливостей організації і тактики бойових дій партизанських, військових, репресивних та парамілітарних формувань у цьому регіоні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідницької теми «Актуальні проблеми української історії та історіографії модерного часу» (державний реєстраційний номер 0108U010890), яка досліджується на кафедрі історії імені М. П. Ковальського Національного університету «Острозька академія», а також відповідає її навчальним програмам.

Метою дисертаційного дослідження є комплексне висвітлення стратегії й тактики збройної боротьби комуністичного режиму проти українського визвольного руху на Львівщині в 1943 - наприкінці 1950-х рр.

Для реалізації вказаної мети поставлено завдання дослідити:

- стан наукової розробки проблеми та джерельну базу дослідження;

- стратегічні цілі вищих органів радянської влади щодо впровадження тоталітарного режиму в Західній Україні, в тому числі на Львівщині;

- тактику антиповстанської боротьби;

- участь радянських партизан та ЧА у ліквідації націоналістичного руху в регіоні;

- боротьбу радянських спецслужб проти відділів УПА та оунівської мережі;

- збройні формування з місцевого населення та їх роль у протистоянні комуністичного режиму й українського визвольного руху. Об'єктом дослідження є радянський тоталітарний режим в 1943 -

кінці 1950-х років, а предметом - його збройна боротьба на Львівщині проти українського визвольного руху, очолюваного ОУН(б), УПА, УГВР.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1943 - кінець 1950-х рр. Нижня межа зумовлена початком перших сутичок радянських партизан з націоналістичними самооборонними відділами в регіоні; верхня визначається закінченням організованого опору збройного підпілля каральним органам та ліквідацією останніх його учасників на Львівщині.

Територіальні межі відповідають кордонам сучасної Львівської області без її південних районів, які в повоєнний період входили до Дрогобицької області та були приєднані до Львівщини лише 21 травня 1959 р.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали принципи історизму, об'єктивності та системного підходу, загальнонаукові і спеціально-історичні методи дослідження. Докладніше вони висвітлені в першому розділі роботи.

Наукова новизна і науково-теоретичне значення одержаних результатів дисертації полягає у спробі комплексно дослідити протинаціоналістичну боротьбу комуністичного режиму крізь призму збройної ліквідації ОУН(б), УПА та їх запілля у Львівській області. На основі опрацювання широкої джерельної бази та значної кількості різнотипної літератури в дисертації вперше у вітчизняній історіографії розкрито важливу історичну проблему, пов'язану з діяльністю управлінь НКВС-МВС, НКДБ-МДБ-КДБ Львівщини, а саме: введено до наукового обігу низку розсекречених та неопублікованих архівних матеріалів, що склали основу дослідження; доведено, що саме збройні операції співробітників репресивних органів та їх спецвійськ спільно з радянськими партизанами, ЧА, парамілітарними формуваннями стали вирішальними у придушенні українського визвольного руху в регіоні; обґрунтовано, що досліджуваний період складався з кількох етапів, які відрізнялися між собою пріоритетами стратегії й тактики протинаціоналістичної боротьби, її інтенсивністю та масштабами.

Дістали подальший розвиток: дослідження діяльності агентурно-інформативної мережі та спецгруп карально-репресивних органів радянської влади; висвітлення залучення регулярної армії й винищувальних батальйонів до ліквідації бандерівців.

Удосконалено і доповнено знання про: тактику антиповстанської боротьби комуністичного режиму в Західній Україні;  масштаби танаслідки протиборства між радянською владою та українським націоналістичним підпіллям.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що її головні положення, накопичений у ній фактичний і теоретичний матеріал, висновки можуть бути використані в ході написання як краєзнавчих праць з історії Львівщини, так і узагальнюючих робіт з новітньої історії України, енциклопедичних, довідкових видань, створення музейних експозицій, тематичних виставок, що пов'язані з діяльністю спецслужб комуністичного режиму, мережі ОУН(б) та відділів УПА на території області, радянізацією краю в повоєнний період.

Апробація дисертаційної роботи. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані на науково-теоретичних семінарах кафедри історії імені М. П. Ковальського Національного університету «Острозька академія», засіданнях секцій Наукового товариства студентів та аспірантів ім. О. Оглоблина Національного університету «Острозька академія», Всеукраїнській науковій конференції «Роман Шухевич в українському національно-визвольному русі ХХ ст.» (Івано-Франківськ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції «Організація Українських Націоналістів: провідники, ідеї, боротьба» (Київ, 2008), Всеукраїнській науковій конференції «Український національний рух: історія і сучасність (до 80-річчя Організації українських націоналістів і 100-річчя від дня народження Степана Бандери)» (Острог, 2009), Всеукраїнській науковій військово-історичній конференції «Воєнна історія Галичини та Закарпаття» (Львів, 2010), Всеукраїнській науковій конференції «Друга світова війна в історичному вимірі» (Житомир, 2010), науковій конференції «Роман Шухевич - провідник українського визвольного руху» (Львів, 2007), науково-практичній конференції «Степан Бандера - провідник української нації» (Старокостянтинів, 2008), краєзнавчих конференціях «Бродівщина - край на межі Галичини та Волині» (м. Броди, 2008, 2009, 2010, 2011), щорічних наукових викладацько-студентських конференціях «Дні науки Національного університету «Острозька академія» (Острог, 2007, 2009, 2010), Круглому столі «Українська Повстанська Армія. Право на пам'ять» (м. Нетішин,

2007).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відображені в 7 статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України для апробації результатів дисертаційних досліджень, а також у 7 статтях у публікаціях матеріалів і тез конференцій.

Структура дисертації розроблена за хронологічно-проблемним принципом та складається із вступу, п'ятьох розділів основної частини (13 підрозділів), висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 239 сторінок, з них 180 сторінок основного тексту;список джерел становить 47 сторінок і складається з 375 позицій; додатки - 11 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано наукове завдання, визначено мету і завдання, об'єкт та предмет, хронологічні рамки та територіальні межі дисертаційного дослідження, з'ясовано наукову новизну роботи і практичне значення отриманих результатів, рівень апробації положень і висновків дисертації.

Перший розділ «Методологічні, історіографічні та джерелознавчі засади дослідження» присвячений розгляду методологічних засобів, стану наукової розробки проблеми і характеристиці джерельної бази роботи.

Аналіз теоретичних засад, загальнонаукових та спеціальних методів, використаних під час дослідження, здійснено у першому підрозділі «Методологічні основи роботи». Виходячи з поставленої мети та завдань дисертації, в основу роботи покладено принципи історизму, прагнення об'єктивності, науковості і достовірності висвітлення історичних подій, комплексності та системності.

Особливо важливим було застосування у дослідженні статистичного та порівняльного методів, які дали змогу відібрати та опрацювати кількісні відомості, наведені в радянських, повстанських, підпільних джерелах, спогадах учасників та очевидців протистояння, встановити рівень вірогідності цієї інформації, втрати ворогуючих сторін. Для виділення у досліджуваній проблемі низки напрямів, які своєю чергою розглядалися у хронологічній послідовності, застосовано проблемно-хронологічний метод.

У другому підрозділі «Історіографія проблеми» охарактеризовано наукову та публіцистичну літературу про антинаціоналістичну боротьбу комуністичного режиму. За тематичною спрямованістю, походженням і періодом написання наявну історіографію досліджуваної проблеми можна розділити на чотири групи: радянську; емігрантську та діаспорну (до здобуття Україною незалежності); сучасну українську (в т.ч. праці діаспорних істориків після 1991 р.); зарубіжну.

Для праць, що їх відносимо до першої групи, були характерні такі спільні риси, як таврування «українського буржуазного націоналізму» і наявність обмеженої кількості джерел, до яких мали доступ дослідники. Сюди належить доробок радянських істориків В. Данька, В. Замлинського, М. Івасюти, О. Кірсанової, В. Масловського, В. Надім'янова, І. Хамазюка, Б. Шульженка та інших авторів.

Значно інформативнішими були роботи представників української еміграції та діаспори С. Ґоляша, П. Мірчука, Ю. Тис-Крохмалюка, Л.Шанковського, особливістю яких є залучення широкого кола документів, що після війни потрапили за кордон. Проте авторам цих досліджень не вдалося уникнути рис міжпартійного антагонізму («двійкарів» та Закордонних частин ОУН).

Після проголошення незалежності України дослідження стратегії і тактики боротьби радянських репресивних структур з ОУН(б) та УПА, в тому числі у контексті студій із загальних аспектів розвитку українського визвольного руху, були започатковані І. Біласом, А. Кентієм, Ю.Киричуком, В. Косиком, П. Потічним, В. Сергійчуком, М. Чоповським, Б.Ярошом. Згодом цій тематиці приділяли увагу О. Іщук, М. Нагірняк, Н.Ніколаєва, В.Нікольський, А. Русначенко, Ю. Шаповал та ін.

Слід виокремити роботи Д. Вєдєнєєва, почасти написані у співавторстві з Г. Биструхіним, В. Івком, О. Лисенком, С. Шевченком. У них на основі значного фактологічного матеріалу зроблено найбільш вагомий внесок у вивчення процесу антиповстанських операцій радянськими спецслужбами, його структуризацію і періодизацію.

Серед закордонних науковців варто виділити Дж. Бурдса, О. Ґоґуна, З. Пальського, С. Ткаченка, які приділили увагу дослідженню протистояння радянських партизан, ЧА та спецслужб з українським визвольним рухом у Західній Україні.

Отже, на сьогодні не існує комплексного дослідження з проблематики дисертації. Поза увагою фахівців залишилися специфіка протиповстанських заходів репресивних структур на Львівщині, їх масштаби та наслідки.

У третьому підрозділі «Джерельна база дослідження» охарактеризовані джерела, використані в дисертації. Джерельна база сформувалася з двох масивів джерел - опублікованих та неопублікованих і за типолого-видовою класифікацією залежно від ступеня відображення інформації розділяється на 1) документальні (стенограми засідань бюро Львівського обкому компартії УРСР, райкомів, нарад, звернення, доповідні записки, інформації, протоколи допитів учасників визвольного руху, політдонесення, довідки тощо) та 2) наративні джерела (мемуари, спогади, щоденники очевидців та учасників процесу протиборства комуністичного режиму з ОУН(б), УПА, приватне листування).

Великий обсяг матеріалів антиповстанських заходів радянської влади зберігається в Державному архіві Львівської області. Зокрема, у фонді п. 3 (Львівський обласний комітет Комуністичної партії України) опрацьовано звітні матеріали, стенограми, постанови нарад, зборів радянсько-партійних установ області за участю представників силових відомств. У фонді п. 66 (Львовский областной Комитет ЛКСМУ г. Львова) знаходяться цікавідокументи про використання комсомольських організацій у ході ліквідації підпільників.

У фонді 1 (Центральний комітет Комуністичної партії (більшовиків) України) Центрального державного архіву громадських об'єднань України зосереджено постанови, рішення ЦК КП(б)У; звітні матеріали Львівського обкому, облуправлінь репресивних структур та партизанських керівників про методи протиповстанських заходів та їх результати.

Значний масив документів про боротьбу спецслужб комуністичного режиму проти українського визвольного руху містить фонд 13 (Колекція друкованих видань) Державного архіву Служби безпеки України. Тут виявлено: документи СБ ОУН(б) про викриття агентів МВС і МДБ; протоколи допитів провідників збройного підпілля; звіти повстанських командирів.

Кримінальні справи на осіб, які були учасниками визвольного руху або ж сприяли його розвитку, містять Припинений та Основний фонди Архіву Управління Служби безпеки України у Львівській області.

Частину джерел з історії протистояння карально-репресивних органів й українських повстанців було почерпнуто із фондів 2 (Служба Безпеки ОУН), 7 (Звіти організаційних структур ОУН та УПА) архіву Центру досліджень визвольного руху. Це повідомлення оунівських провідників, командирів упівських відділів ВО «Буг», документи про діяльність агентури органів держбезпеки УРСР, про участь винищувальних батальйонів в операціях проти підпілля.

Окремим видом джерел, використаних у даному дослідженні, є джерела особового походження. Серед таких варто виділити мемуари учасників та очевидців протиборства радянської влади з націоналістичним підпіллям на Львівщині.

Частину інформації вдалося отримати під час запису спогадів жителів Львівщини, які були втягнутими у протистояння тоталітарного режиму з місцевим підпіллям або стали свідками цих подій.

Суттєвим доповненням до архівних джерел є збірники опублікованих документів і матеріалів. Серед них найбільшою інформаційністю та репрезентативністю джерел характеризується багатотомне видання «Літопис УПА». Зокрема, у томах 31, 36, 38 (Торонто; Львів, 2001, 2002, 2002) опубліковано спогади вояків УПА ТВ «Розточчя», мартиролог членів ОУН і упівців Львівщини, схематичні дані про підпільні укриття та способи їх виявлення. Томи 3, 4, 5, 6, 7, 9, 12, 13 з Нової серії (К.; Торонто,

2001, 2002, 2002, 2003, 2003, 2007, 2009, 2009) містять інформаційні

документи партійних структур, репресивних органів, протоколи допитів заарештованих націоналістичних провідників та матеріали ВО «Буг».

Чимало важливих документів з середовища як радянських, так і підпільних  структур  опубліковано  у  двотомному  виданні «Літописнескореної України» (Львів, 1993, 1997), другому томі праці І. Біласа «Репресивно-каральна система в Україні 1917 - 1953 рр.» (К., 1994) та книзі ««Особые папки» Сталіна і Молотова про національно-визвольну боротьбу в Західній Україні у 1944 - 1948 рр.» (Львів, 2010), упорядкованій Я. Дашкевичем та В. Куком.

У збірниках матеріалів «ОУН-УПА в роки війни» (К., 1996), «Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944 - 1953 рр.» (К., 1998), «Український здвиг: Прикарпаття. 1939 - 1955» (К., 2005), двотомнику «Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки» (К., 2007), підготовлених В. Сергійчуком, вміщено багато матеріалів про боротьбу між комуністичним режимом та українським визвольним рухом.

Отож, джерельна база дослідження є цілком репрезентативною та характеризується видовою різноманітністю. Її критичне використання дає можливість комплексно дослідити процес збройної боротьби радянської влади з ОУН та УПА на території Львівської області в 1943 - кінці 1950-х

рр.

У другому розділі «Стратегія і тактика антинаціоналістичної боротьби» розкрито загальне бачення антиповстанських заходів центральними та обласними органами влади і способи їх проведення безпосередньо в регіоні.

У першому підрозділі «Стратегічні плани радянського керівництва з нейтралізації українського визвольного руху» висвітлено основні погляди ЦК компартії УРСР, Львівського обкому партії, керівників силових структур на стратегію придушення українського визвольного руху. Встановлено, що до приходу на територію області ЧА радянська влада вбачала головне завдання у накопиченні розвідувальної інформації про місцеві клітини ОУН та формування УПА. Однак після вигнання німців активізувалися збройні операції, завданням яких була фізична ліквідація учасників антикомуністичного руху. Після 1946 р. у стратегічних планах радянського керівництва головний акцент змінився на захоплення членів збройного підпілля живими та оперативне використання здобутої від них інформації у ході слідчих дій. Проведений у дисертації аналіз засвідчив, що поряд з операціями проти українських націоналістів у стратегічних планах партійних лідерів та керівників силових відомств наголос робився на здійснення удару по запільній базі повстанців (сюди зараховувалися члени їх родин, симпатики, а також чимало випадкових людей).

Встановлено, що саме Львову відводилася роль координуючого центру боротьби проти ОУН та УПА в Західній Україні у повоєнний період.

У другому підрозділі «Проведення облав, блокад та виявлення підпільних укриттів» охарактеризовано перебіг найбільш поширенихпротинаціоналістичних операцій, до яких залучалася величезна кількість озброєних учасників, а також методи розшуку криївок.

Організація масштабних облав та блокад населених пунктів або певної території, під час яких використовувалися співробітники НКВС-МВС, НКДБ-МДБ, їх спецвійська, регулярні частини, озброєний партактив та винищувальні батальйони, на Львівщині мала високу результативність до кінця 1946 р., тобто до розформування в регіоні практично всіх сотень УПА. Найбільш масштабним проведення облав і блокад у краї було напередодні і під час виборів до ВР СРСР (т. зв. «Велика блокада», січень - квітень 1946 р.) та до ВР УРСР (січень - лютий 1947 р.), а також у ході наймасовішої депортації сімей повстанців, підпільників і їх симпатиків (жовтень 1947р.).

Складовою частиною облав, блокад та у вигляді окремих операцій проводилися розшуки криївок підпільників, для чого їх учасники застосовували спеціальні засоби та агентурні дані. З допомогою останніх, а також через погане маскування укриттів значну їх частину вдалося знищити, у більшості випадків разом з заблокованими у них повстанцями.

Третій підрозділ «Агентурно-інформативна робота з виявлення та нейтралізації учасників ОУН(б), УПА» висвітлює процес вербування, структуру, завдання та результативність використання таємних агентів і донощиків каральними органами Львівської області. З впевненістю можна стверджувати, що в агентурній роботі співробітники НКВС-МВС, НКДБ-МДБ-КДБ регіону досягли найбільших успіхів, а її наслідком було припинення централізованого націоналістичного руху до середини 1950-х років. Як виявив дисертант, численнішою була група інформаторів, проте ефективнішою - агентів. Встановлено також неодноразові факти вчинення злочинів спецгрупами силових структур під виглядом повстанців.

У четвертому підрозділі «Виведення з підпілля повстанців та оунівців» охарактеризовано форми та методи схиляння членів ОУН(б) та вояків УПА до виходу із каяттям. З цією метою центральні та місцеві органи влади неодноразово поширювали звернення до діючих підпільників, залучали донощиків та використовували колективну відповідальність, згідно з якою сім'ї учасників визвольного руху підлягали виселенню. Саме останній із способів приносив найбільші результати. Звернена увага на подальшу долю осіб, які склали зброю. Встановлено, що вони були активно задіяні в антиповстанських заходах (в тому числі винищувальних батальйонах, агентурній мережі, псевдобоївках).

У третьому розділі «Участь червоних партизан і регулярних військових частин у ліквідації відділів УПА та оунівської мережі» проаналізовано головні форми і методи боротьби партизанських загонів і ЧА з учасниками визвольного руху на Львівщині.

Перший підрозділ «Протинаціоналістична діяльність радянських партизан» характеризує процес знищення партизанами членів ОУН та вояків УПА, перші збройні сутички між якими у Львівській області відбулися на початку 1943 р.

До наближення радянсько-німецького фронту нечисленні партизанські загони відповідно до вказівок вищого керівництва здійснювали головним чином розвідувальну роботу з метою накопичення відомостей про місцеві оунівські клітини. Кардинально змінив цю ситуацію Карпатський рейд партизанського з'єднання під керівництвом С.Ковпака, бійці якого здійснили низку вбивств українських націоналістів у населених пунктах Львівщини. Тож у середині 1943 р. в регіоні розпочато процес створення самооборонних відділів, що активно включилися в збройні сутички з партизанами. Надалі радянська влада нарощувала чисельність останніх в області, серед головних завдань яких була фізична ліквідація бандерівців. Після завершення Другої світової війни комуністичний режим активно залучав колишніх партизанів, які мали значний досвід протинаціоналістичної боротьби, до складу каральних органів, агентурно-бойових груп та винищувальних батальйонів.

У другому підрозділі «Армійські частини в антиповстанських заходах» проаналізовано способи використання ЧА для придушення українського визвольного руху. Перші збройні сутички між ними на Львівщині зафіксовано весною 1944 р., коли відбулося звільнення від німецької окупації кількох районів області. До кінця липня того ж року в ході просування фронту її територією регулярні війська провели ряд боїв з відділами УПА, в результаті яких останні зазнали серйозних втрат або ж були повністю розгромлені. Надалі спостерігається певна еволюція у питанні залучення ЧА до боротьби з підпіллям: від втягування великих підрозділів червоноармійців під час проведення масштабних блокад і прочісувань (середина 1944 - 1946 рр.) до епізодичних акцій менших армійських груп разом із ВВ НКВС, винищувальними батальйонами, прикордонниками (1947 - поч. 1950-х рр.). Наголошено на тому, що внаслідок реорганізації визвольного руху ефективність використання армійських частин у протиповстанських операціях не була високою.

У четвертому розділі «Радянські спецслужби в боротьбі з українськими націоналістами» визначено головні методи роботи облуправлінь та райвідділів карально-репресивного апарату Львівщини, їх спецвійськ у справі знищення повстанців.

Перший підрозділ «Виявлення та нейтралізація бандерівців органами НКВС-МВС, НКДБ-МДБ-КДБ» присвячено напрямкам оперативно-розшукових та агентурних заходів структур, яким була визначена головна роль у процесі ліквідації антирадянського руху. Встановлено, що длядіяльності репресивних органів у перші роки протистояння характерним був значний відсоток провалів операцій. Накопичення та узагальнення досвіду знищення підпільників, проведення навчань особового складу позначилися на результативності їх антиповстанських заходів.

Діяльність спецслужб спрямовувалася на визначення чисельності і структури оунівської мережі та УПА, збирання відомостей про їх учасників та симпатиків; виявлення слабких місць та нестійких членів визвольного руху; арешт або фізичну ліквідацію «ворогів народу», а в разі неможливості цього - їх компрометацію; формування широкої агентурно-інформативної мережі та проведення інших превентивних дій щодо недопущення антирадянських проявів у майбутньому. Водночас співробітники райвідділів НКВС-МВС, НКДБ-МДБ були причетними до ряду протизаконних дій, частина яких здійснювалася під виглядом повстанців.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

кінець 1950-х рр - Збройна боротьба комуністичного режиму проти українського визвольного руху на львівщині 1943