Л І Пилипюк - Загальна характеристика законодавства про ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи науково-правовий аспект - страница 1

Страницы:
1  2 

Правове регулювання економіки. 2010. № 10

Лише наявність тісного взаємозв'язку між загальними та спе­ціальними гарантіями є передумовою утворення та функціону­вання дієвої «системи забезпечення законності».

Література

1. Малий І. Й. Економічна теорія права: методологічні аспекти еко-номіко-правових трансформаційних процесів в Україні // Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави: Монографія / В. Ф. Оприш-ко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. — К.: КНЕУ, 2006. —702 с. — С. 73—92.

2. Общая теория государства и права: Академический курс в 3-х т. Изд. 2-е, перераб. и доп.; Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 3. — М.: ИКД «Зерцало-М», 2002. — С. 160.

3. Справа № 1-28/2008 щодо предмета та змісту закону про Дер­жавний бюджет України за конституційним поданням 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Стаття надійшла до редакції 23.06.10

УДК 340.13 Л. І. Пилипюк,

юрист ТОВ «Видавничий дім «Мост Паблішинг», здобувач ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»,

юридичний факультет, кафедра правового регулювання економіки

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЛІКВІДАЦІЮ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ: НАУКОВО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

У статті розкрито основні правові аспекти законодавства про на­слідки ліквідації Чорнобильської катастрофи. Висвітлено його сутність структура та особливості у перші роки незалежності Української дер­жави, а також у постконституційний період. Зроблено відповідні виснов­ки та рекомендації.

© Л. І. Пилипюк, 2010

20

Ключові слова: Чорнобильська катастрофа; законодавство; конституція; закони; підзаконні нормативно-правові акти.

В статье раскрыто основные правовые аспекты законодательства о последствиях ликвидации Чернобыльской катастрофы. Освещено сущ­ность, структуру и особенности в первые годы независимости украинс­кого государства, а также в постконституционыий период, сделано со­ответствующие выводы и рекомендации.

Ключевые слова: Чернобыльская катастрофа; законодательство; кон­ституция; законы; подзаконные нормативно-правовые акты.

In this article the basic legal aspects of legislation are exposed essence lights up about the consequences of liquidation of the Chernobil'skoy catastrophe, structure and osoblivos'ti in the first years of independence of the Ukrainian state and also the proper conclusions and recommendations are done in a postkonstituciyniy period.

Keywords: the Chernobil'ska tragedy; legislation constitution laws; legal acts.

Становлення України як демократичної, правової та соціаль­ної держави ставить за мету її розвиток по шляху ефективних со­ціально-економічних реформ та формуванню цілісного та узго­дженого законодавства, яке б відповідало потребам та інтересам суспільства, особи та держави. Невідємною складового цього складного процесу є вирішення нагальних проблем подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, яка мала місце 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС. Зазначена катастрофа набула планетарного масштабу, оскільки її наслідки і сьогодні відчутні у багатьох державах.

Принагідно констатувати, що Чорнобильська катастрофа ство­рила на значній території України надзвичайно небезпечну для здоров' я людей і навколишнього природного середовища радіа­ційну обстановку. Україну оголошено зоною екологічної катаст­рофи. Усунення наслідків цієї катастрофи залежить від законо­давчого визначення правового режиму різних за ступенем радіо­активного забруднення територій і заходів щодо його забезпе­чення.

На думку відомого дослідника А.В. Яблокова, «Чорнобильсь­ка катастрофа продемонструвала, що розвиток атомної індустрії порушує фундаментальні права і свободи людини: після Чорно­билю жодна людина не може почувати себе в безпеці ані за сті­нами власного житла, ані у найбільш віддаленому куточку Землі» [1, с. 4—5]. Проте найвідчутніші вони в Україні. Тому їх подо­лання є ключовим завданням Українського суспільства та держа­ви. Насамперед, важливим видається морально-етична та правова оцінка причин, обставин і наслідків катастрофи. Як відомо, за ра­дянських часів законодавство з питань подолання наслідків Чор­нобильської катастрофи не було публічним та відкритим, а ухва­лювалось із грифом «цілком таємно». Слід підкреслити, що в Україні, незважаючи на двадцятип' ятирічнй досвід у подоланні трагедії, базові акти національного законодавства з питань лікві­дації наслідків Чорнобильської катастрофи було ухвалено ще у перші роки незалежності нашої держави [2, 3], а, відтак, потре­бують об' єктивного переосмислення та змін по підвищенню їх ефективності, дієвості та прозорості. До того, необхідно зауважи­ти, що його значна частина складається із підзаконних норматив­но-правових актів, які не завжди є чіткими, системними та узго­дженими. Відсутність єдиної стратегії розвитку законодавства щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зумовило те, що воно сьогодні формується у двох основних напрямках: на рівні комплексного правового інституту екологічного права, з одного боку, і на рівні комплексного правового інституту щодо надзвичайних ситуацій та цивільної оборони — з другого. У цьо­му контексті важливого значення набуває проблема формування ефективного законодавства про ліквідацію наслідків Чорнобиль­ської катастрофи. Адже, переважну частину актів національного законодавства з цих питань було ухвалено ще на початку незалеж­ності Української держави та в силу об' єктивних, соціально-економічних, організаційних, фінансових та інших чинників по­требують якісного оновлення та реформування.

Метою даної статті є науково-теоретичне дослідження зако­нодавства про ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи з точки зору забезпечення подальшого процесу його вдосконален­ня та оптимізації. В юридичній літературі окремі аспекти проб­лем правового регулювання ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС досліджувались у працях таких відомих учених-юристів, як Г. І. Балюк, В. В. Бонтлаб, І. В. Зуб, О. В. Ілліна, В. Л. Костюк, В. Ф. Опришко та ін. Разом з тим, у контексті сьогодення, з огля­ду на наявні організаційно-фінансові та інші аспекти подолання Чорнобильської катастрофи, порушена проблематика не втратила своєї актуальності, а, навпаки, її посилення пов' язане з оптиміза­цією ролі суспільства та держави у формуванні ефективнішого та дієвішого законодавства з порушених питань.

Насамперед, слід констатувати, що формування законодавства з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи набуло важливого значення ще на початку Української державності. Вже в 1991 році було ухвалено два базових закони із цих питань: «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного за­бруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чор­нобильської катастрофи». Так, Закон України «Про правовий ре­жим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослід­ну та іншу діяльність у цих зонах. Цим Законом також визначено, що до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслі­док Чорнобильської катастрофи, в межах України належать тери­торії, на яких виникло стійке забруднення навколишнього сере­довища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної еколо­гічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потре­бує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та ін­ших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обме­ження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорно­бильською катастрофою, та забезпечення його нормальної госпо­дарської діяльності. Крім того, його положення закріплюють і га­рантують забезпечення режиму використання та охорони вказа­них територій з метою зменшення дії радіоактивного опромі­нення на здоров' я людини та на екологічні системи.

На противагу цьому Закону, Закон України «Про статус та со­ціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи» визначає систему соціальних прав, гаран­тій та пільг постраждалим громадянам, які фінансуються за рахунок коштів держави [4, с. 45—47].

Теоретико-правовий аналіз цих законів свідчить, що вони спря­мовані на формування загальних організаційно-правових та соці­ально-правових аспектів щодо подолання наслідків Чорнобиль­ської катастрофи, утім, вони не вирішують ключових завдань щодо забезпечення чіткої стратегії діяльності суспільства та дер­жави у зазначеному напрямку. Більше того, буде доречним конс­татувати, що протягом їх дії до них систематично вносились змі­ни та доповнення, які не сприяли та не сприяють ефективному вирішенню питань щодо усунення негативних екологічних, еко­номічних та соціальних наслідків трагедії. Крім того, акти зако­нодавства, які приймались з питань подолання наслідків Чорно­бильської катастрофи не мали чіткої концептуальної спрямова­ності, а лише спрямовувались на оперативне реагування поточ­них проблем відповідної сфери.

У розвиток законодавства України про ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи у 1995 році Верховною Радою України було ухвалено Закони України «Про використання ядер­ної енергії та радіаційну безпеку» [5] та «Про поводження з ра­діоактивними відходами» [6]. Проте, ці законодавчі акти мають рамковий характер і, виходячи з їх суті та змісту, спрямовані на вирішення, головним чином, дотичних проблем до Чорнобильсь­кої катастрофи. Також необхідно відзначити, що домінуюча роль у формуванні законодавства з питань подолання наслідків Чор­нобильської катастрофи належить підзаконним нормативно-правовим актам, які характеризуються недостатньою сталістю та стабільністю. Принагідно констатувати, що теоретико-правове дослідження законодавства та дій суспільства, держави з пору­шених питань доводить відсутність чітких, виважених та належ­ним чином обґрунтованих підходів до їх вирішення. Однак, чи не головним недоліком законодавства з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи стало відсутність сталих та систем­них гарантій постраждалим громадянам. Адже, визначені у зако­нодавстві права, гарантії та пільги перебувають у стадії постій­них змін та доповнень.

Слід підкреслити, що недостатньо конструктивним видається міжнародне співробітництво України з питань подолання наслід­ків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, сформований масив законодавства про ліквіда­цію наслідків Чорнобильської катастрофи, яке спрямоване на ре­гламентацію суспільних відносин у цій сфері, не мало цілісного, системного та взаємоузгодженого характеру і не відповідало по­требам та інтересам Українського суспільства та постраждалих громадян. З огляду на зазначене, можна констатувати, що зако­нодавство України з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у перші роки незалежності Української держави

(1991—1996 роки) характеризується періодом свого формування й такими рисами, як: 1) відсутністю єдиної та цілісної стратегії розвитку; 2) домінуванням підзаконних нормативно-правових ак­тів над законодавчими актами; 3) розпорошеністю та розбалансо-ваністю нормативно-правового регулювання відносин щодо лік­відації наслідків Чорнобильської катастрофи; 4) недостатністю врахування міжнародного досвіду та практики з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З прийняттям Верховною Радою України 28 червня 1996 року Конституції України Основного Закону України [7], який не лише закріпив існуючий стан взаємовідносин особи, суспільства та держави, а й визначив напрями їх розвитку було сформовано політико-правові умови подальшого реформування та удоскона­лення законодавства про ліквідації наслідків Чорнобильської ка­тастрофи.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення еколо­гічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи ка­тастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Україн­ського народу є обов' язком держави. Зазначена конституційна норма відносить до основних обов' язків держави подолання нас­лідків Чорнобильської катастрофи. Саме за логікою цього поло­ження Основного Закону України держава несе відповідальність за формування системи заходів, які забезпечуватимуть вирішення та розв' язання проблем, які виникли у зв' язку із ліквідацією за­значеної трагедії, забезпечення інтересів прав, гарантій постраж-далих громадян.

Незважаючи на наявність конституційно-правових передумов подальшого розвитку законодавства про ліквідацію наслідків Чор­нобильської катастрофи, його подальший розвиток не мав ціліс­ного та системного характеру. Упродовж 1996—2010 років в Україні спостерігається чітка тенденція до вдосконалення поло­жень Законів України «Про правовий режим території, що зазна­ла радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катас­трофи» та «Про статус та соціальний захист громадян, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Досить часто зміни та доповнення до них носили хаотичний характер та спря­мовувались на однобічне удосконалення лише окремих поло­жень. Значною мірою вдосконаленню законодавства з питань лік­відації наслідків Чорнобильської катастрофи сприяв ухваленийпарламентом у 1998 році Закон України «Про загальні засади по­дальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему» [8]. Цей Закон України став важ­ливим кроком у вирішенні цілої низки проблемних питань зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС, яка носила та несе загрозу не лише Українському суспільству, а й людству. Однак, його по­ложення не вміщують достатньої кількості заходів, які б сприяли вирішенню організаційно-правових та фінансово-організаційних питань виводу Чорнобильської АЕС з експлуатації, забезпечення процесу трансформації четвертого енергоблоку в економічну безпечну систему.

Майже через одинадцять років Верховною Радою України бу­ло ухвалено Закон України «Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему» [9]. Цим За­коном передбачено, що державна підтримка робіт з підготовки до зняття і зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об' єкта «Укриття» на екологічно безпечну сис­тему повинна забезпечуватися відповідно до затвердженої в установленому порядку Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об' єкта «Укрит­тя» на екологічно безпечну систему. Також передбачено, що фі­нансування робіт з підготовки до зняття і зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об' єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, забезпечення радіа­ційної безпеки, медичного та біофізичного контролю персоналу Чорнобильської АЕС та підрядних організацій, що виконують роботи з підготовки до зняття і зняття з експлуатації енергобло­ків Чорнобильської АЕС та перетворення об' єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, соціального захисту персоналу Чор­нобильської АЕС і жителів міста Славутич, здійснюється за ра­хунок Державного бюджету України, міжнародної технічної до­помоги та добровільних внесків юридичних або фізичних осіб та інших джерел, які не заборонені законом. При цьому, законода­вець визначив, що Законом про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається окремим рядком виділення кош­тів на фінансування робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та забезпечен­ня соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС і жите­лів міста Славутич, а також виділення коштів на фінансуван­ня робіт з перетворення об' єкта «Укриття» на екологічно безпеч­ну систему.

Буде доречним підкреслити, що прийняття Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетво­рення об' єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему стало одним із найважливыших чинників у розбудові законодавства про ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи. Метою Програми є забезпечення реалізації державної політики щодо: підготовки до зняття і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об' єкта «Укриття» на екологічно безпечну сис­тему; забезпечення захисту персоналу, населення та довкілля від впливу іонізуючого випромінювання. Програмою передбачено діяльність за такими основними напрямами: припинення експлуа­тації, підготовка до зняття і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС; перетворення об' єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему; поводження з радіоактивними відходами Чорнобильсь­кої АЕС, що накопичені за період експлуатації та утворювати­муться під час виконання робіт із зняття з експлуатації енерго­блоків Чорнобильської АЕС та перетворення об' єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему; науково-технічна та інформа­ційна підтримка робіт з підготовки до зняття і зняття з експлуа­тації енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об' єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, гарантування прозо­рості для суспільства рішень стосовно забезпечення безпеки діяль­ності, передбаченої Програмою; соціальний захист працівників Чорнобильської АЕС та мешканців міста Славутич у зв' язку з до­строковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації.

Науково-теоретичне дослідження вищезазначеної Програми, дозволяє вказати на те, що її реалізація є одним із кроків на шля­ху подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, проте не ви­рішує комплексного її подолання. З урахуванням її змісту та особ­ливостей реалізації важливим кроком на шляху удосконалення законодавства про ліквідацію наслідків Чорнобильської катаст­рофи має стати розробка та ухвалення Національної програми та стратегії подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, яка має визначати стратегію діяльності суспільства та держа­ви у комплексному, цілісному та системному вирішенні цих проблем.

У розвиток законодавчих актів з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, в Україні продовжується практика доповнення їх підзаконними нормативно-правовими актами, які не завжди носять системний та цілісний характер. Так, викорис­тання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійс­нення заходів, пов' язаних з подоланням наслідків Чорнобильсь­кої катастрофи, здійснюється на підставі постанов Кабінету Мі­ністрів України. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 21 січня 2009 р. №51 «Про затвердження Порядку викори­стання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для підтримки у безпечному стані енергоблоків та об' єкта «Укрит­тя» Чорнобильської АЕС» [10] затверджено Порядок викорис­тання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюдже­ті для підтримки у безпечному стані енергоблоків та об' єкта «Укриття» Чорнобильської АЕС. Аналогічна ситуація має місце і у 2010 році.

Не зважаючи на те, що починаючи з 1996 року Україною ак­тивізовано міжнародно-правове співробітництво з іншими дер­жавами, роль та значення міжнародних договорів України у структурі законодавства України з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є незначним. З огляду на зазначене, можна констатувати, що законодавство України з питань ліквіда­ції наслідків Чорнобильської катастрофи у постконституційний період Української держави (1996—2010 роки) характеризується періодом свого формування та такими рисами, як: 1) відсутністю єдиної та цілісної стратегії розвитку; 2) спрямуванням на виве­дення із експлуатації ЧАЕС; 3) домінуванням підзаконних нор­мативно-правових актів над законодавчими актами; 4) несистем-ністю нормативно-правового регулювання відносин щодо лікві­дації наслідків Чорнобильської катастрофи; 5) недостатньою ста­лістю та стабільністю; 6) недостатністю врахування міжнародно­го досвіду та практики з питань ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи.

Починаючи із 2010 року в Україні продовжується етап форму­вання цілісного та системного законодавства про ліквідацію на­слідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на проведене дослідження, можна зробити наступні рекомендації щодо подальшого розвитку законодавства про лік­відацію наслідків Чорнобильської катастрофи:

• розробити та ухвалити Національну програму та стратегію подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

• розробити та прийняти Кодекс про подолання наслідків Чор­нобильської катастрофи;

• посилити законодавче регулювання відносин щодо подо­лання наслідків Чорнобильської катастрофи;

• посилити роль та значення міжнародного співробітництва у питаннях подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

• сприяти посиленню законодавчого регулювання фінансово-правових основ ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

• забезпечити гарантування незмінності системи прав, гаран­тій та пільг постраждалим громадянам від наслідків Чорнобиль­ської катастрофи.

Література

1. Яблоков А. В. Миф о незначительности последствий Чернобыль­ской катастрофы. М.: Центр экологической политики России, 2001. —

132 с.

2. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруд­нення внаслідок Чорнобильської катастрофи. — Закон України від 27 лю­того 1991 року №791а-ХІІ // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 16. — Ст. 198.

3. Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи. — Закон України від 28 лютого

1991 року № 796-ХІІ // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 16. — Ст. 200.

4. Права осіб з інвалідністю в Україні / Гром. орг. інвалідів «Ін-т соц. підтримки інвалідів: Вип. 1 / К. М. Біда, В. В. Бонтлаб, В. Л. Кос­тюк, В. П. Мельник. — К.: Промінь, 2009. —192 с.

5. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку. — Закон України від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ра­ди України. — 1995. — № 12. — Ст. 81.

6. Про поводження з радіоактивними відходами. — Закон України від 30 червня 1995 року № 255/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 27. — Ст. 198.

7. Конституція України. — Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. —

Ст. 141.

8. Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуа­тації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічну безпечну систему. — Закон Украї­ни від 11 грудня 1998 року № 309-XIV // Відомості Верховної Ради

України. — 1999. — № 4. — Ст. 33.

9. Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорно­бильської АЕС та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно без­печну систему. — Закон України від 15 січня 2009 року № 886-VI // Ві­домості Верховної Ради України. — 2009. — № 24. — Ст. 897 .

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Л І Пилипюк - Загальна характеристика законодавства про ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи науково-правовий аспект