Г К Барилова, К Д Глуховцева - Українська етнолінгвістика навч посіб для студ вищ навч закл - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18 

Образ Украіїш в поета пов'язується з усім, що є рідним для кожного українця - танцями, співами тощо. Наприклад, у вірші „Ніжинський етюд" Г. Половинко говорить:

Ну от і доскочив, аж гами сахнулись,

Аж вітром зірвало курай.

І є Україна. И ніщо не забулось.

Обнімемось, брате,

Давай.

У вірші ,ЗесІльний гопак" автор радіє з того, що українці не забули своїх танців, пісень:

Допоки танцю—ми іще не вмерли,

Допоки пісні - ми іще живі.

Біда на зуб нас брала, та не зжерла.

Ще золотіти нашій булаві. Розповідаючи в численних віршах про боротьбу українсь­кого народу за волю, поет уявляє Україну вдовою, бо так багато жінок у цій боротьбі залишилось без чоловіків, не дочекалися їх j поля бою. Україна - вдова, бо трагічна доля цього краю, що так довго піддавався нападкам звідусіль:

А кінь собі іде,

Бреде до БІловодська,

Йпроміння золоте

Тремтить сльозою в оці.

Чого він плаче... кінь..

Хіба він що... людина?..

Вуздечка дзінь та дзінь...

О, Вдово — Україно!..

183

Автор пов'язує образ України з символами, які давно по­любилися народові: червоною калиною, маком, чистим полем:

На снігу червоні ягоди калини,

Якрум 'янці на щоках зими.

1 сміється тихо Україна,

Мов дитя, між добрими людьми. У вірші „Пророцтво" Григорій Половинко не вживає слова Україна, хоч говорить саме про неї. Це читач відчуває з кон­тексту, бо в ньому багато слів, що співзвучні з цією лексемою - рай, край:

Що за рай? Що за край?

Що за тіні в тім темнім саду? Що записано там народу...

на виду... на біду?. Читач угадує Україну Ще за однією деталлю - темним са­дом. Змальовуючи образи святих, автор натякає на конкретних історичних осіб, які занапастили долю України:

Там в своїм одкровенні безрідний,

що зветься Іван,

всім віщує про те:

„Хто не зван - той пропав -

хоч і пан".

У передостанній строфі поет засуджує тих, хто нічого не робить для волі своєї Вітчизни, а тільки повторюють слова, уже сказані кимось (тут, очевидно, Сталіним):

Утім раю, що не день, ..» .

Нечестиві гундосять ще здосвіта Неподобні пророцтва рябого апостола Йосипа. І тільки прочитавши останню строфу вірша, читач переко­нується, що поет говорить про Україну н український народ, про Чорнобильську трагедію, яка випала на долю цього вели­кого народу, про духовний занепад українців: Там не рай,

Там курай,

Там потрава на трави в саду, Так написано нам на роду... на виду... на біду...

Отже, хоронім Україна у творах Г. Половинка викопує символічну функцію, бо слово це рідне для кожного українця. Воно символізує край, де народився І живеш, державу, бороть­бу за незалежність. Україна ідентифікується в письменника з матір'ю, вдовою, народними танцями, піснями, історичними подіями, відомими кожному українцеві. З поезій Григорія По­ловинка постає історичний портрет Батьківщини від найдавні­ших часів, коли її боронив князь Ігор, до наших днів, коли вона стала незалежною.

Опоетизований у творах Григорія Половинка і наш край - Луганщина. Письменник нерідко його називає Лугом, Диким Полем, краєчком України:

Ми живемо скраєчку України,

Де чуже — всього лише за крок,

Перелітний птах зранив пір "ту

Попелясто-сиву, як димок. Образ диму та перелітного птаха доповнюють вималювану картину, де нерідко рівняються на сусіда і в мові, і в культурі, і в господарській діяльності:

І летить під вітром та пір 'та

В край, де чужедальня сторона...

Живемо скраєчку України...

Нам під серце дихає вона... Добре обізнаний з історією цього краю, поет усвідомлює, що його батьківщина довгий час була місцем кривавих сути­чок, місцем, де брали в полон українських жінок і дітей татаро-монголи, турки. А тому Дике Поле уявляється поетові тисячами укра'пщів. життя яких не склалося:

... Пророста барвіночок хрещатий

замість наших вицвілих очей.

І по черепах іде нащадок. І з-під ребер нам Донець тече. У Дикому Полі кров наших пращурів закипає в ножному стеблі тюльпану, виглядає в кожній квітці барвінку: Дикі у Дикому полі тюльпани, Кров степова закипає в стеблі, В поті солонім коні-тарпани Ніздрями грають, гривасті і злі. Про долю переселенця з Наддніпрянщини говорить поет у пісні-баладі „Козак з Лугу":

- Пугу-пугу І - козак з Лугу, , їде з Лугу-Базавлугу,

їде з Лугу на Вкраїну попровідати родину. Він ще нічку, другу, а на третю під Сулою стрівся в полі із ордою! Важко було бачити козакові всіх свой родичів, сусідів у полоні. Тому він почав виручати земляків: Козаченько не зважає, Мерщій бранців визволяє. Таким постає в уяві автора творів та читача наш край, де схрестилися не на життя, а на смерть мечі Ігоря зі зброєю по­ловців, де до нашого часу збереглися не тільки таємничі пече­ри, козацькі могили, а й пам'ятники сивим скіфським царицям. Духом волі, жаги до цього розлогого степу пронизані усі вірші поета. Наш край Половинко ідентифікує з конем - то кульга­вим, то гривастим І швидким, як вітер. Про які б історичні події не говорив письменник, він сприймає цей світ через образ рід­ного краю, де живуть працьовиті й сильні духом українці: Вже цього не пережив би й римський папа І паризькому посольстві бідний лях -Запорізький фехтувальник мсьє Небаба З мушкетерами герцює на шаблях. Занесло його, нетягу, аж ло Лувру * Із далекого сіркового Коша. Може, з моря, може, з горя, може, з дуру Аж куди занапастилася душа.

186

...МсьєНебаба підморгне до д'Артаньяна:

— Не печалься, — скаже, — виживеш, браток.

Ще Дюма про тебе вивершить романи,

А про мене хто напише хоч рядок? Отже, образ Слобожанщини Григорій Половиню» реп­резентує з допомогою символів, здавна знаних у народі: без­крайого степу, свіжого вітру, диму, перелітного птаха, барвінку тощо. Дух вільнолюбивого народу присутній у кожному образі козака, гривастого коня. Реаліями буття у віршах виступають власні назви - Луг (Луганщина, Луганськ), Біловодськ, Дике Поле та ін,

Ойконімія творів Григорія Половинка, Географічні на­зви в художньому творі нерідко є зовні прихованими атрибу­тами, які допомагають розкрити джерела задуму художнього твору, повести читача дорогами історичних подій, що пам'ятні авторові.

Ойконімна лексика найбільш тісно пов'язана із життям та діяльністю людей. Тому-то дослідження ойконімів у літератур­ному творі становить певне культурно-історйчне зацікавлення, є одним із джерел вивчення етнічної історії народу, географії краю в минулому.

Ойконіми, як відомо, мають стихійний понятійний центр (певну просторову координату), наділені семантичною струк­турою, здатні реалізувати в тексті як денотативне, так І сиг-ніфікативне значення, допускають як референтне, та і нерефе-рентне вживання [Лісняк, 252]. Історичні події, про які пише поет, дорогі авторові, тому назви міст, сіл, що мають особливе значення для історії народу, виведені у заголовки поезій: „Бату­рин", "„Освідчення Києву", „ІЛлях на Чигирин", „Повз Трахте-мирів", „Синопський етюд",,Ніжинський етюд". Кожна назва у заголовку містить розгадку таємниці письменника, і проникли­вий читач здогадається з самого початку про предмет розмови

- її тему. Семи, які формують семантику заголовка, обов'язково актуалізуються в тексті. Тому-то заголовки - географічні назви

- відносно точно визначають зміст роздумів ліричного героя вірша, тобто у заголовках достатньо повно відображено в скон­центрованому вигляді зміст тексту, вони неначебто становлять його концепт:

Заплакав Чорний Шлях на Чигирин.

- Чиргикі чиргик! - шаблюка об кресало.

Чужий би описав (хай Куросава),

але не свій. Чужий (чи По, чи Грін)...

Таму й заплакав шлях на Чигирин.

Свої, свої...

Своїх бо не познаша.

А запродати чи запродати - огоІ

Чужому-вдушу, в ноги... А свого?

Свого - на палю, запаливши наше.

Але й тоді -

Своїх бо не познаша. Відомо, що ойконіми, вжиті поетом, є реальними, вони відповідають художньому задуму автора. У них відображе­на духовна й матеріальна культура нашого народу, це немов історико-культурна спадщина краю. В окремих віршах вони, виступаючи символами певних історичних подій, необхідні, бо інакше усе сказане буде незрозумілим, вони є композиційною і

змістовою домінантою творів:

...Московський часе, що ж ти наробив?

Як водорость гойдаються чуби.

Із боку в бік. І знов із боку вбік... '       J       Який вже рік?., який?... Втрачаю лік...

Чи їх згадають спогадом важким - '* Опачичі, Тужар, Семиполки?

' ■ ' : А тим, утопленим, невже і не Насниться '

Гостомель, Лютіж, Хотів, Блискавиця?

А чи хоч раз на їхню панахиду

Зійшлись Безрадичі, Трипілля, Ясновиди ?

Іракліїв, Млів, Ржищів, Головурів?

А далі, ніби попасом орди -

Золотоноша, Толокунь, Ірдинь.

І далі й далі, в сутінь, за горби -

Любимівка, Крушинка, Погреби...

...Усохла пам'ять, ніби джерело-

самотньо з дна поблимує село,

мов свічечка, душі за упокій. . ,

Моїй душі,

Моїй душі..,

Моїй... ■ "

Автор образно назви сіл, які затопили, коли робили Дніп­ровське море, іменує свічечкою за упокій душі, бо тільки в пам'яті старожилів вони залишилися та в архівах можна сьо­годні відшукати їх сліди:

Паде вода..

її вже не спинити.

Лиш серце вслід пекельно буде нити.

Нема Дніпра, морями запливло.

І десь на дні поблимує село. Для сучасної мовної свідомості ці ойконіми мають не тіль­ки естетичне чи історико-культурне значення, вони ж стають знаками минулого, тих безгосподарних дій, які призвели до знищення десятків тисяч гектар орної землі, до заболочування місцевості навколо Дніпра та багатьох інших негараздів. Пись­менник вказує на своє небайдуже ставлення до тих багатств, які загинули і більше не відродяться.

Ужиті автором ойконіми нерідко не тільки виражають став­лення автора до об'єкта, а й створюють поетичний ефект завдя­ки вживанню співзвучних слів:

■ Хоч сумно у Сумах і в Глухові глухо, 7 -  Та в Ніжині ніжно мені.

Бо в лузі луганськім, підтягти попругу,

Гарцює козак на буланім коні. Григорій Половинко цей авторський прийом - уживання співзвучних слів - часто використовує для авторського етимо­логізування слова, завдяки чому читач задумується над внут­рішньою формою власної назви:

Сохне сизою веною Сейм,

Зблисне блискавка сплеском батури.

От і все, москалі. От і все.

189

Догорає до краю Батурин.

І пальці прикипають до бандури,

Ізнову зойк. Ізнову крик в струні. Батурин мій... Батурин мій... Батурин...

Та як же тебе видихнуть мені?! У деяких поезіях вживаються власні назви населених пунк­тів для того, щоб назвати козаків, які родом із цих місць:

Кружляє по колу окований ківш.,

По вусах тече оковита.

Гуляє козацький уславлений Кіш —

Як бити, панове, то й пити!

Хлебнув Чортимлин, насмоктався Токмак,

І навхильці дують Олешки.

Бо той не козак, хто поганий пияк,

Хай навіть остання - _

Таким чином, створюючи вірші з Історичного минулого нашого народу, Григорій Половинко вдається до введення в художню тканину твору великої кількості ойконімів. Це дало можливість створити велике історичне полотно, позначивши на ньому місця, що становлять просторову координату подій, які розгорталися в різні історичні епохи. Це своєрідна епопея життя й боротьби українських козаків на своїй землі, хресто­матія за якою можна вивчати історію України. Київ і Москва, Казань, Чигирин і Батурин, Суми І Глухів, Ніжин і Дрогобич, Пирятин і Гаї, Дувр і Стамбул, Трахтемирів і Чорнобиль - ці та інші оніми у віршах Григорія Половинка виступають символа­ми козацької звитяги або, навпаки, негідних для справжнього українця вчинків.

Список використаних джерел

БРПС - Марович А., Делевич И., Грек-Пабис И„ Маринян И. Большой русско-польский словарь: в 2 т. - Т. 1./ А. Марович, И. Делевич, И. Грек-Пабис, И. Маринян. - М., 1986.

ВЗОССУМ - Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад, і голов, ред. В, Т. Бусел -К.; Ірпінь : В.ТФ „Перун", 2003. - 896 с.

ВТ С СУМ - Великий тлумачний словник сучасної ук­раїнської мови / уклад І голов, ред Бусел В. Т. - К. ; Ірпінь : Перун, 2007. - 1736 с. : [ід.].

Глуховцева 2003 - Глуховцева К. Д Лінгвістичний атлас лексики народного побуту українських східнослобожанських говірок / К, Д. Глуховцева. - Луганськ : „Альма-матер", 2003. -181 с.

Грінчеико - Словарь української мови / зібр. ред. журн. „Киевская старина"; упорядк, з додатком власного м-лу Б. Грін­ченко. -Т. 1 —4. -К., 1907 - 1909.

ГРНП- Галицько-руські народні приповідки: в 3 т. / зібрав, упорядкував і пояснив д-р Іван Франко // Етнографічний збір­ник. - ТТ. X - ХХУШ. - К„ 1901-1910.

Енцвклооедія - Українська мова: Енциклопедія / редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та т. - 2-ге вид., випр. і доп. - К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2004. - 824 с. [іл.].

ЕСУМ - Етимологічний словник української мови / за ред. О. С. Мельничука.: у 7 т. -К., 1982 - 1988. -Т. 1 - 5. Иванов - Иванов В. В. Жизнь и творчество крестьян Харьков­ской губернии. Очерки по этнографии края / В. В. Иванов. - X., 189S.-T. 1.-1021 с,

ЛС - Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гро'мяк, Ю. І Ковалів та ін. - К., 1997.

Мягрицька — Магрицька I. В, Словник весільної лекси­ки українських східнослобожанських говірок (Луганська об­ласть) /І, В. Магрицька, - Луганськ : Знання, 2003. - 172 с.

Кр. словарь - Кудрявцева Е. С, Демьянова В. 3., Панкрат

191

Ю. Г,, Лузина Л. Л. Краткий словарь когнитивных терминов / под общ. ред. Е. С. Кубряковой. М.: Наука, 1996.-412 с.

МС - Мифологический словарь. - М. : Сов. энцикл., 1991.

НТСУМ - Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови : в 4 т. / В. Яременко, О. Сліпуш­ко. - К.: Аконіт, 1998.-Т. 1.

НУФС - Німецько-український фразеологічний словник, -X 1 -2.-К. : Вищашк., 1981.

Ожегов-Ожегов С. И. Словарь русского языка/С. И. Оже­гов.-М, 1953.

Онишкевич - Онишкевич М. Й, Словник бойківських говірок / М. Й. Онишкевич. - К.: Наук, думка, 1984. - Т. 1 - 2.

ОЭСРФ - Шанский Н. М., Зимин В. И., Филиппов А. В. Опыт этимологического словаря русской фразеологии / Н. М. Шанский, В. И. Зимин, А. В. Филиппов. - М. : Рус. яз., 1987.

РЛФС-Г^сско-литовСкийфразеологаческийсловарь/сост. В. Сташайтене, Й. Паулаускас. - Вільнюс : Мокслас, 1985.

РУС - Російсько-український словник. - К., 1970. - Т. III.

С А - Словарь античности // перевод с нем. - М.: Пргоресс, 1989.

ССУМ - Словник синонімів української мови ; в 2 і /

A. А. Бурячоктаін.-К., 2001. \

СРНГ - Словарь русских народных говоров / под ред. і Ф. П. Филина. - Т. 1 -35.-М-Л., 1965-2001.

СУМ - Словник української мови : в 11 т. - К., 1970 -

У980.-Т. 1-11.

Ужченко В, Ужченко Д - Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологічний словник української мови / В. Д. Ужчен­ко, Д. В. Ужченко. - К„ 1998.

УРС - Українсько-російський словник. - К., 1963.-Т. I.

ФСССГ - Ужченко В., Ужченко Д. Фразеологічний слов­ник східнослобожанських та східностепових говірок Донбасу /

B. Ужченко, Д. Ужченко. - Луганськ, 2000. - 198 с.

ФРБЕ - Ничева К., Скасова-Михайлова С, Чолакова К.

Фразеологичен речник на бългорения език. - Т. 1 — 2. — София : Изд-во на бьлгарската академія на наукиоте, 1974 - 1975.

ФСУМ - Фразеологічний словник української мови: в 2 т, - К. : Наук, думка, 1993.-Кн. 1.

Хобзей - Хобзей Н. Гуцульська міфологія : етнолінгвістич-ний словник / Н. Хобзей. - К., 2002. -216 с.

Шанский - Шанский Н. М., Боброва Т. А. Этимологичес­кий словарь русского языка / Н. М, Шанский, Т. А. Боброва. -М. : Прозерпина, ТОО Школа, 1944. - 398 с.

Література до курсу „Українська етнолінгвістика"

Авксентьев - Авксентьев Л. Г. Сучасна українська мова. Фразеологія / Л. Г. Авксентьев. -X, : Вища шк,, 1988. - 134 с.

Ажнюк - Ажнюк Б. М. Мовні явища як етнокультурна цілісність / Б. М. Ажнюк // О. О. Потебня : проблеми сучасної філології, - К.: Наук, думка. 1992. - С. 41.

Алефиренко - Алефиренко Н. Ф. Фразеологія и культура / Н. Ф. Алефиренко // Язык и культура ; П междунар, конф. - К., 1993.-С. 67-68.

Балли - Балли Ш. Французская стилистика / Ш. Балли. -М. : Изд-во иностр. л-ры, 1961. - 394 с.

Бибик - Бибик С Н та ін. Словник епітетів української мови / за ред. Л.О. Пустовіт. - К, : Довіра, 1998. -432 с.

Братко-Кутинський - Братко-Кутинський О. Феномен Ук­раїни / О. Братко-Кутинський. - К. : Вечірній Київ, 1996. - 304 с.

Булашов -Булашов Г. Український народу своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях / Г. Булашов. - К. : Довіра. 1993.-414 с.

Вихованець - Вихованець I. Р. Таїна слова / I. P. Вихова­нець. - К. : Рад. гак., 1990. - 284 с.

Вовк - Вовк X. К. Студії з української етнографії та антро­пології / X. К. Вовк. - К. : Мистецтво, 1995. - 336 с.

Войтович Войтович В. Українська міфологія / В. Войто­вич. - К. : Либїдь, 2002. - 664 с.

ВоропаЙ - Воропай О, Звичаї нашого народу / О. Воро-пай.-в2т.-К. : Оберіг, 1991.

193

Грушевський - Грушевський М. С- Історія України-Руси / М.С. Грушевський. - в И т. - 12кн,-К., 1991.

Гурская - Гурская Ю. А. Личное имя как особый языкоаой . знак / Ю. А. Гурская // Язык и культура : III междунар. конф. -К., 1994. - С. 63-65.

Да вид ю к - Давидюк В. Ф. Українська міфологічна леген­да / В. Ф. Давидюк. - Львів : Світ, 1992. - 176 с.

Данильченко - Данильченко А. В. О культурном потенци­але семантики топонимов / А. В. Данильченко // Язык и культу-pa : II междунар. конф. - К., 1993. - С. 83-84.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18 


Похожие статьи

Г К Барилова, К Д Глуховцева - Українська етнолінгвістика навч посіб для студ вищ навч закл