О Г Павлова - Археологічний з'їзд і дослідження пам'яток мистецтва харківщини - страница 2

Страницы:
1  2 

Виставка XII Археологічного з'їзду була більш скромною, складалася із двох відділів церковних та Історичних старожитностей [2]. Це була перша демонстрація місцевих пам'яток мистецтва. На виставці було представлено 686 предметів, серед яких ікони пізнього періоду, картини на релігійні сюжети, царські ворота з іконостасами, хрести і статуї, дарохранительниці, вінці, чаші* плащаниці, воздухи, облачения.

XII Археологічний з'їзд став серйозним поштовхом для подальшого розвитку не лише мистецтвознавства на Харківщині, але і музеєзнавства, яке тісно пов'язане із збереженням та дослідженням пам'яток церковної старовини. Головну роль у цьому процесі відіграв Музей красних мистецтв Харківського університету. Діяльність XII Археологічного з'їзду сприяла створенню у Харкові на початку XX ст, ще одного музею - Єпархіального церковно-археологічного.

Серед тих, хто глибоко цілеспрямовано досліджував твори вітчизняного мистецтва, був професор Є. К. Рєдін. Він займався всебічним дослідженням іконописних творів музейної колекції. Атрибуція проводилася на основі проведення хронологічних та іконографічних аналогій. Звичайно, ці дослідження не могли бути вичерпними. Перед вченим постійно поставало багато проблем і питань. Деякі експонати пройшли лише первинну атрибуцію. Це дало можливість деякі пам'ятки церковного мистецтва із колекції музею красних мистецтв включити до виставки XII Археологічного з'їзду та занести до каталогу виставки.

Проблеми історії та археології України: до 100-річчя XII Археологічного з'їзду в м. Харкові___2QZ

Результатом всебічного аналізу іконописних творів, що зберігалися в багатьох церквах міста і губернії та що знаходилися і у колекції музею Харківського університету, була підготовка 1 видання наукового каталогу. Цікаво, що всі експонати виставки були ретельно описані в каталозі [2]. У ньому було вміщено наукову пояснюючу передмову та детальний опис експонатів з наведенням історико-мистецьких довідок. У каталозі вказані назви ікон, короткий опис сюжету, матеріал, техніка, розміри, місце знаходження та коротка історична довідка про експонат. У примітках подана коротка порівняльна характеристика Ікон, зібраних у межах Харківської єпархії, з іконами інших губерній.

Цінність каталогів полягала в зосередженні в них багатого матеріалу з історії культурної спадщини Слобожанщини. Вони стали важливими довідниками по колекції університетського та єпархіального музеїв, оскільки більшість експонатів з виставки надійшла до музею красних мистецтв та частина стала основою для заснування Єпархіального церкбвно-археологічного музею. На основі більшості представлених на виставці експонатів, за Ініціативою і безпосередньою участю Є. К. Рєдіна, при університетському музеї був створений відділ церковного мистецтва. Значною мірою - це результат тієї великої роботи, яку було зроблено під час підготовки 1 проведення XII Археологічного з'їзду. Таким чином, до музею надійшов уже частково систематизований матеріал, що пройшов всебічне наукове дослідження.

Звичайно, не всі виявлені цікаві 1 цінні художні речі надійшли на виставку. Ця виставка була першим досвідом такого об'ємного збирання для наукових цілей місцевих старожитностей, які представляли інтерес для широкого загалу і мали самостійне наукове і художньо-мистецьке значення.

Після закриття виставки всі предмети дехто вимагав передати місцевій духовній семінарії, яка під впливом виставки теж вирішила створити церковно-археологічний музей. Є. К. Рєдін доклав чимало зусиль, щоб утримати більшу частину експонатів за університетом [10].

Саме діяльність Є. К. Рєдіна сприялатому, що тема історії християнського мистецтва стала провідною мистецтвознавчою темою на з'їзді. З доповідями із цих питань також виступили провідні мистецтвознавці Д. В. Айналов, О. І. Кирпичников, М. І. Петров, М. Нарбеков та ін.

Питання вивчення історії церковного мистецтва та старожитностей Слобожанщини по-новому зазвучали підчас проведення в серпні 1902 p. XII Археологічного з'їзду у Харкові. Особливо жвавого обговорення набуло питання вивчення українського релігійного мистецтва XVII-XVIII ст. Зокрема, зародження і розвиток українського іконопису та шляхи створення слобожанського іконописного стилю.

У своїй доповіді «Религиозные памятники искусств Харьковской губернии» Є. К. Рєдін дав звіт про свою наукову екскурсію 1900-1901 pp. Знайомство з місцевими іконописними творами привело його до висновку, що на розвиток місцевого іконопису мало великий вплив західно-європейське мистецтво. Хоча він відзначив, що польський вплив відчувається слабо, зате добре простежуються зв'язки з італійським живописом XIV-XV ст. У своєму виступові вчений також зазначив, що деякі ікони можна співставити з творами Перуджино [12, с. 354,341]. *

У обговоренні доповіді професора Є. К. Рєдіна взяли участь професори Харківського університету Г. Г. Павлуцький та Н.В. Покровський, які відзначали своєрідну національну традицію представленого на виставці іконопису та зовнішній вплив на розвиток вітчизняного іконопису.

Серйозному аналізу експонатів виставки та доповідей присвятив свій виступ київський вчений-мистецтвознавець М. І. Петров. Пізнішб він надрукував статтю, в якій подав огляд виступів та зробив свої особисті висновки з приводу розвитку слобожанського іконопису [4].

М. І. Петров підтримав точку зору Є. К.Рєдіна і Н: В. Покровського про вплив західно-європейського живопису на іконопис Слобожанщини через переселенців із Правобережної України. Питання про особливості слобожанського іконопису залишилося відкритим. Учений класифікував всі ікони На три розряди і дав їм всебічну характеристику.

Оцінку іконопису, представленому на виставці церковного мистецтва, дав ще один учасник з'їзду, В. Нарбеков [3]. На основі особисто проведеного аналізу він дав уявлення про характер церковної старовини Харківської єпархії та про склад релігійного мистецтва півдня Росії XVII-XVIII ст. В. Нарбеков дотримувався тієї ж думки, що й інші учасники з'їзду. При цьому вчений зауважив, що ікони з ознаками місцевого походження відрізняються своєрідними рисами, що свідчить про існування особливої «південно-російської школи», у якій зразки західноєвропейського живопису видозмінюються, набувають особливих рис і форм. Іконописці не просто копіювали їх, а .допускали деякі зміни навіть у композиціях.

Підняті на XII Археологічному з'їзді проблеми з питань розвитку церковного мистецтва знайшли відгук і в працях інших харківських вчених, які так чи інакше цікавилися питаннями мистецтва.

До історії українського і слобожанського іконопису у своїй науковій діяльності звертався також і професор Харківського університету, вчений різнопланової наукової направленості, М. Ф. Сумцов [9]. Ця тема, що була викликана проведеними дослідженнями під час підготовки до з'їзду та влаштованою виставкою, особливо гостро обговорювалася у Харкові на початку XX ст. У статті «К истории украинской иконописи» М.Ф. Сумцов розглядав деякі аспекти розвитку іконопису. Тут він говорив про нерівномірність вивчення північно- та південно-російських іконописних пам'яток. Відмітив високий ступінь дослідження і класифікації північно-російських ікон та малодослідженість і маловиявленість південно-російських. Підкреслив важливість вивчення українських ікон з церковно-історичної, історико-художньої, історико-літературної та етнографічної точки зору.

Говорячи про витоки українського іконопису, М. Ф. Сумцов вказав на вплив як візантійської традиції, так і елементів західно-європейського живопису. Звернув увагу на те, що в старовинних російських іконах можна прослідкувати своєрідну течію народної художньої творчості, особливо багато побутових національних

208-__ Проблеми історії та археології України: до 100-річчя XII Археологічного з'їзду в м. Харкові

рис простежив у запорізьких іконах [9, с.З, 4]. Пізніше вчені піддали різкій критиці точку зору на українську ікону як на щось локальне, місцеве, як на суміш традиційного візантійського іконопису і західноєвропейського малярства. Доведення ідентичності та національної своєрідності української ікони в історіографії належить Д. Антоновичу, І. Свенцицькому, С. Гординському та ін.

Слід зазначити, що на XII Археологічному з'їзді ми зустрічаємося з першим зверненням до наукового вивчення слобожанського іконопису. Аналіз і висновки ґрунтувалися на основі зібраних Є. К. Рєдіним ікон. У досить короткий термін неможливо було зібрати і провести глибокі і серйозні дослідження та аналогії в межах побутування українського іконопису. Важливою була уже сама постановка проблеми і перша спроба обговорення питань вивчення місцевого іконопису та церковних старожитностей.

На з'їзді порушувалися й інші питання щодо стану розвитку мистецтвознавства. Зокрема, відзначалася недостатність наукової літератури з проблем загальної історії мистецтва та іконопису. Ставилося питання про розвиток історії російського та українського мистецтва, якої на той час, за визначенням сучасників, ще не існувало [5, с. 169].

Праці Є. К. Рєдіна «Памятники церковных древностей Харьковской губернии»{1900) та «Материалы к изучению церковных древностей Украины. Церкви города Харькова»(1905), а також складені ним каталоги виставок відділу іконопису та церковних Старожитностей, в яких він досліджував пам'ятки місцевої церковної старовини, і на сьогодні залишаються важливими джерелами при вивченні історії християнського мистецтва Слобожанщини та церковної історії Харківської єпархії.

Сьогодні важко переоцінити значення археологічних з'їздів для розвитку вітчизняної науки та культури. Підготовка до них давала можливість вченим пррвести значну дослідну роботу з виявлення та вивчення пам'яток археології, історії та культури. Від з'їзду до з'їзду розширювалася тематика наукового пошуку, започатковувалися нові напрямки наукових досліджень. Між тим, вчені продовжували шукати відповіді на питання, порушені на попередніх з'їздах. Позитивним в їх роботі було і те, що не було обмежень певним регіоном в дослідженнях і обговоренні наукових проблем.

/.-  Караїм І. А. Розробка проблем церковної археології на археологічних з'їздах другої половини XIX-no4amKyXXcm.//Vitaantiqua.- 1999.-№2.

I. Каталог XII АС в г. Харькове. Отдел церковных древностей І Сост. Е. К. Редин. - Харьков, 1902.

3. Нарбеков В. Южно-русское религиозное искусство XVII-XVIII в.: по памятникам церковной старины, бывшими на выставке XII АС в Харькове. - Казань, 1903.

4. Петров Н. Об иконописном отделе выставки и рефератах о нем на XII Археологическом съезде в Харькове. - ІБ.м.І, ІБ.г.І

5. Редин Е. К. XII Археологический съезд II Мирный труд. - 1902. - Т. 6.

6. Редин Е. К. Значение деятельности археологических съездов для науки русской археологии. -Харьков, 1901.

7. Редин Е. К. Материалы к изучению церковных древностей Украины. Церкви города Харькова. -Харьков, 1905.

8. Редин Е. К. Памятники церковных древностей Харьковской губернии. - Харьков, 1900.

9. Сумцов Н. Ф. К истории украинской иконописи II Из украинской старины. - Харьков, 1905.

10. Сумцов Н. Ф. Памяти профессора Е. К. Редина II ЮК. - 1908. - 28 апр.

II. Труды Первого Археологического съезда в г. Москве 1869 Г. —М., 1871.

12. Труды XII Археологического съезда в Харькове I Под ред. П. В. Уваровой. - М., 1905. - Т. 3.

Рябченко О. Л.

Спогади Б. П. Остащенка-Кудрявцева

Багато видатних людей залишають по собі слід на землі не лише численними науковими дослідженнями, а й намагались осмислити пройдений шлях, труднощі та здобутки, незабутні моменти. Такі спогади дають можливість дізнатися про невідомі факти, допомагають відтворити явища і процеси, характерні для періоду, описаному автором. Більш того, вони проникнуті атмосферою, духом того часу, тому, як говорив відомий мовознавець і літературознавець Ю. Шевельов, до мемуарів звертаються й історики, які шукають у них деталі епохи, і пересічні читачі, яких вабить можливість побачити прославлених сучасників в їхньому приватному житті [1, с.8].

Залишив по собі такого роду пам'ять і відомий астроном та картограф, професор Борис Павлович Остащенко-Кудрявцев (10.01.1877-1.10.1956), який належить до того ряду астрономів пулковської школи, які створили неперевершені за точністю каталоги зірок світового значення. Життя та наукова діяльність вченого неодноразово висвітлювалася як у періодиці, так і в наукових дослідженнях [2]. Б. П. Остащенко-Кудрявцев почав писати мемуари в останні роки свого життя. На жаль, ця робота залишилася незавершенЬю.

Уперше я ознайомилася з матеріалами про життя та наукову діяльність Б. П. Остащенка-Кудрявцева під час дослідження організації наукового процесу у Харківському інституті народної освіти, який виник в результаті реорганізацій Харківського університету в 1921 р.

Оскільки інститути народної освіти не ставили своїм завданням підготовку наукових робітників [З, ст.122], на початку 1921 р. в Україні було створено ряд науково-дослідних кафедр. Науково-дослідна кафедра астрономії виникла при ХІНО [4, арк.4] 9 лютого 1923 р. її дійсним членом був затверджений, проф. Б. П.-Остащенко-Кудрявцев. З цього ж року він почав працювати старшим астрономом Харківської обсерваторії.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Г Павлова - Археологічний з'їзд і дослідження пам'яток мистецтва харківщини

О Г Павлова - До питання приватної та громадської ініціативи у справі організації художніх шкіл і студій