О А Карпюк - Аналіз та оцінка рівня розвитку ринку освітніх послуг в україні - страница 2

Страницы:
1  2 

Приватної форми власності

 

Кількість закладів         Кількість осіб, які навчаються

Кількість закладів          Кількість осіб, які навчаються

 

1995/            2008/ 1995/ 1996             2009 1996

2008/ 2009

1995/           2008/ 1995/ 1996            2009 1996

2008/ 2009

Загальноосвітні

22181            20743 7135084

4594860

74               226 7507

21857

Вищі навчальні заклади І-IV р.а.

926              685 1469419

2348246

111              196 71079

415627

Джерело: [5, с. 12]

Як видно із таблиці 3, в Україні розширюється мережа приватних навчальних закладів, особливо це стосується вищих та загальноосвітніх, кількість яких за період 1995-2008 рр. зросла в зросла в 1,8 та 3,1 рази відповідно. Все ще незначною є частка дітей, які навчаються в приватних ЗОНЗ, в 2008/2009 н.р. вона становила 0,5 %, що на 0,4 % більше, ніж в 1995 р. Причому, дана тенденція спостерігається на фоні суттєвого скорочення частки дітей, які навчались у державних ЗОНЗ за період 1995-2008 рр. на 35,6 %. У вищих навчальних закладах приватної форми власності, число студентів за період 1995-2008 рр. зросло у 5,8 разів, і вже в 2008/2009 н.р. становило 15 % всіх студентів країни. Таким чином, слід відзначити тенденцію до зростання частки приватної освіти в країні і відповідного розвитку ринку освітніх послуг.

Проте невирішеною залишається проблема оптимального співвідношення між приватною та державною освітою в Україні. Надмірна орієнтація на приватну освіту не призведе до підвищення фінансування освітньої сфери. Адже більшість споживачів освітніх послуг мають низьку платоспроможність. Також слід враховувати досвід провідних європейських країн, більшості європейських країн [4]. Наприклад, у Німеччині, Австрії та Італії пропорція державних видатків на вищу освіту в 2003 році та приватних джерел фінансування, включаючи індивідуальну оплату споживачів, складала 90:10, у Великобританії, Португалії та Фінляндії - 80:20, в Данії, Швеції та Ірландії - 70:30, в США - 50:50 [8].

Не зважаючи на те, що нині в Європі більш високими темпами спостерігається фінансування освіти із приватних джерел, державне фінансування залишається одним із пріоритетів соціально-економічної політики. Таким чином, не дивлячись на тенденцію до фінансової незалежності, частка державних засобів в освітніх закладах більшості європейських країн зберігається на рівні біля 70 % [4]. Такого ж курсу необхідно дотримуватись і в Україні.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Підсумувавши все вищезазначене, можемо зробити висновок, що розвитку ринку освітніх послуг в Україні притаманні наступні проблеми:

- скорочення мережі освітніх закладів, що обумовлене демографічною кризою в країні та недостатністю фінансування;

- зростання обсягів реалізованих освітніх послуг в абсолютному значенні не супроводжується зростанням їх кількості або якості, а обумовлене підвищенням витрат навчальних закладів на комунальні послуги, оплату праці та інші операційні витрати;

- зниження частки осіб, які навчаються за рахунок бюджетних коштів, та зростання частки придбання освітніх послуг за рахунок коштів населення свідчить прозниження рівня фінансування освіти, та зростання явища комерціалізації освіти (держава перекладає тягар створення освіченого суспільства та інтенсивного відтворення людського капіталу на плечі населення);

- за останні роки фінансування освіти зростає в абсолютному значенні, проте, наприклад, залишається незмінна частка на фінансування професійно-технічної освіти, яка особливо в сучасних умовах потребує державної підтримки. Слід відмітити і позитивні зрушення, зокрема зростання частки фінансування дошкільної освіти, що дозволило зберегти дошкільну систему освіту від тотальної руйнації;

- незмінною проблемою сучасності, особливо в умовах фінансової кризи, залишається низька платоспроможність українського населення - головного споживача освітніх послуг, яка спричиняє зниження рівня витрат на освіту;

- незадовільним залишається рівень інвестицій в освіту. Для   вирішення   зазначених   проблем,   на нашу

думку необхідно:

- реформувати сучасну мережу освітніх закладів з тим, щоб вона відповідала потребам економіки регіонів, інтеграції освіти і науки та інноваційним технологіям навчання;

- привести кількість і структуру ВНЗ у відповідність потребам ринку праці та світовому освітньому простору;

- створити умови для реалізації принципу автономності ВНЗ;

- забезпечити розширення частки бюджетного фінансування в першу чергу тих напрямів підготовки, які є визначальними для регіонального розвитку, а також потреб інноваційного розвитку економіки;

- замінити принцип фінансування в освіті в залежності від досягнутого рівня (обсягу фактичних витрат за звітний період), на принцип фінансування в залежності від досягнутого результату освітніх закладів за якісними та кількісними показниками їх діяльності;

- стимулювати розвиток професійно-технічної освіти шляхом збільшення фінансування та реалізації регіональних стратегічних програм розвитку. Адже наука доводить, що приріст ВВП на 1% вимагає приросту зайнятих з професійно-технічною освітою на 3,2%;

- своєчасно контролювати та координувати освітню політику з урахуванням ринкових, економічних та культурно-історичних регіональних особливостей;

- створювати навчальні науково-виробничі комплекси на базі об'єднання освітніх закладів та підприємницьких структур (технопарки);

- необхідно в кожному регіоні забезпечити здійснення переходу від експортно-сировинної діяльності до регіонально орієнтованого розвитку інноваційних технологій, що надасть поштовх до підготовки фахівців відповідної кваліфікації та зосередженні уваги освітніх закладів на напрямах підготовки з урахуванням потреби регіонального ринку праці;

- необхідна державна підтримка підприємств у сфері освіти шляхом пільгового оподаткування, із одночасним контролем якості наданих ними освітніх послуг та відповідності державним стандартам.

Підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що сучасний ринок освітніх послуг, за роки незалежності України, із притаманним йому хронічним недофінансуванням, незадовільною матеріально-технічною базою, недосконалою організаційною структурою так і не перетворився в повноцінний сектор економіки, здатний генерувати конкурентоспроможний людський капітал.

Список використаної літератури:

1. Гаращук О.В. Соціально-економічні аспекти розвитку вищої освіти в Україні: Дисертація на здобуття наукового ступеня канд. екон. наук: спец. 08.09.01 "Демографія,  економіка  праці,  соціально економіка і політика"   /   О.В. Гаращук.   -   Київ,   2007.   -   231 с.

2. Діяльність підприємств сфери послуг. Статистичний бюлетень. - К.: Держкомстат України, 2009. - 158 с.

3. Експрес випуск Державного комітету статистики від 06.04.2009 №72 "Випуск товарів і послуг і валовий внутрішній продукт за 2008 рік" // [Електронний режим доступу: www.ukrstat.gov.ua]. 4. Железов Б.В., Вахштайнь В.С., Мешкова Т.А. Организация финансирования высшего образования в странах ОЭСР: основные тенденции и опыт для России // Интернет конференция "Финансирование и доступность высшего образования" 10 сентября - 30 октября 2004 г., Санкт-Петербург [Електронний режим доступу www.ecsocman.edu.ru]. 5. Загальноосвітні навчальні заклади України на початок 2007/2008 навчального року Статистичний бюлетень. - К.: Держкомстат України, 2008. - 68 с. 6. Куценко В.І. Соціальна сфера: реальність і контури майбутнього (питання теорії і практики): Монографія / За ред. д.е.н., проф., чл.-кор.НАН України Б.М. Данилишина / РВПС України НАН України. - Ніжин: ТОВ "Видавництво "аспект-Поліграф", 2008. - 818 с. 7. Рівень освіти населення України за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року / За ред. О.Г. Осауленка / Статистичний збірник. - К.: Держкомстат України, 2003. - 218 с. 8 Рубинштейн А.Я. Концепция альтернативной реформы высшей школы // Интернет конференция "Финансирование и доступность высшего образования" 10 сентября - 30 октября 2004 г., Санкт-Петербург [Електронний режим доступу: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - www.ukrstat.gov.ua. 10. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: - www.proftekhosvita.org.ua.

КАРПЮК Ольга Анатоліївна - аспірант кафедри економіки і менеджменту, Житомирський державний університет імені Івана Франка

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О А Карпюк - Аналіз та оцінка рівня розвитку ринку освітніх послуг в україні